"28" липня 2011 р. Справа № 5002-24/6170-2010
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.(доповідач),
суддівДанилової Т.Б.,
Полянського А.Г.
розглянувши
касаційну скаргу Підприємства федерації професійних спілок України "Проектно -вишукувальний інститут "Укркурортпроект"
на постанову від 18.04.2011 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі №5002-24/6170-2010 господарського суду АР Крим
за позовом Підприємства федерації професійних спілок України "Проектно -вишукувальний інститут "Укркурортпроект"
до
проДочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
стягнення 637880,98 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача- не з*явились
Від відповідача- ОСОБА_1 (дов. від 01.11.11)
Відповідно до Розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.07.11 справа розглядається колегією суддів у складі:Ходаківська І.П., Данилова Т.Б., Полянський А.Г.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2011 року (суддя Колосова Г.Г.) в позові відмовлено.
Постановою колегії суддів Севастополсьького апеляційного господарського суду від 18.04.2011 у скалді: Гонтаря В.І., Плута В.М., Борисової Ю.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Підприємство федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" у касаційній скарзі просить судові акти попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 лютого 2006 року між підприємством федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" та дочірнім підприємством "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" був укладений договір № 2006-0-2438 на створення проектно - кошторисної документації.
Відповідно пункту 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується розробити та передати у власність замовника проектно - кошторисну документацію на предмет: "проектно - кошторисні роботи для будівництва спального корпусу на 100 місць ДП "Санаторія "Лівдія" в с.м.т. Лівадія".
Згідно пункту 2.1 договору, вартість робіт за вказаним договором встановлена у розмірі 412 101,44 грн.
Відповідно пункту 3.2 договору, оплата робіт по договору проводиться поетапно, з авансовим платежем у розмірі 50% від вартості 1 - го етапу - 38 400 грн., що перераховується на поточний рахунок виконавця на протязі 5-ти банківських днів з дати підписання договору. Остаточний розрахунок за виконані роботи по етапу замовник проводить протягом 10-ти днів з моменту підписання акту здачі - приймання проектно - кошторисної документації.
Судами встановлено, що 06 вересня 2006 року між підприємством федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" та дочірнім підприємством "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" була укладена додаткова угода до договору № 2006-0-2438 від 24 лютого 2006 року.
Відповідно пункту 1.1 додаткової угоди, замовник доручає, а виконавець зобов'язується розробити та передати у власність замовника проектно - кошторисну документацію на предмет: "Реконструкція водолечебниці з добудовою реабілітаційного відділення санаторія "Лівадія". "Зовнішніх мереж та споруди до них".
Згідно пункту 2.1 додаткової угоди, вартість робіт встановлена у розмірі 790312,80 грн.
У пункті 3.2 додаткової угоди зазначено, оплата робіт по додатковій угоді проводиться поетапно, з авансовим платежем у розмірі 50% від вартості, що перераховується на поточний рахунок Виконавця на протязі 5-ти банківських днів з дати підписання додаткової угоди. Остаточний розрахунок за виконані роботи по етапу замовник проводить протягом 10-ти днів з моменту підписання акту здачі - приймання проектно - кошторисної документації.
Відповідно пункту 5.4 додаткової угоди, в разі затримки замовником попередньої оплати робіт, або ненадання необхідних даних на термін до 20 днів, термін початку і закінчення робіт переносяться на відповідну кількість днів затримки без додаткового узгодження, а якщо затримка буде тривалою терміни виконання робіт автоматично анулюються і встановлюються нові за згодою сторін.
У пункті 9.1 додаткової угоди встановлено, що строк її дії починається у жовтні 2007 року, щодо закінчення - у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань по додатковій угоді, строк дії додаткової угоди пролонгується на термін, необхідний для повного їх виконання складанням додаткової угоди.
Відповідно пункту 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судами встановлено, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором № 2006-0-2438 від 24 лютого 2006 року.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічної правової позиції дотримується стаття 193 Господарського кодексу України.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язання за договором.
Разом з тим, судами встановлено, що позивач звернувся до місцевого суду 17 грудня 2010 року, що підтверджується додатком до конверту.
Відповідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з пунктом 1 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно статті 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно частині 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як встановлено судами, відповідач повинен був виконати зобов'язання передбачене пунктом 3.2 додаткової угоди до договору № 3 від 06 вересня 2006 року, а саме сплатити на користь позивача авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт, тобто 395156,40 грн. на протязі 5-ти банківських днів з дати підписання додаткової угоди, тобто до 13 вересня 2006 року.
Отже, перебіг позовної давності почався 14 вересня 2006 року, тому, відповідно до вищевикладених норм, позивач повинен був звернутись із позовом до 14 вересня 2009 року.
В матеріалах справи міститься заява дочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 12 січня 2011 року про застосування позовної давності.
Згідно пункту 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Що стосується посилання касатора на лист від 18 жовтня 2010 року за вихідним №01-7/636, як на визнання відповідачем своїх зобов*язань, колегія суддів зазначає, що апеляційна інстанція дала оцінку згаданому листу та дійшла висновку про те, що згаданий лист відповідача не доказує обставин за якими переривається перебіг позовної давності.
З урахуванням викладеного, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.
Колегія суддів звертає увагу касатора на те, що статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
Касаційну скаргу Підприємства федерації професійних спілок України "Проектно -вишукувальний інститут "Укркурортпроект" залишити без задоволення.
Постанову від 18.04.2011 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №5002-24/6170-2010 господарського суду АР Крим залишити без змін.
Головуючий суддя І.Ходаківська
Судді Т.Данилова
А.Полянський