"28" липня 2011 р. Справа № 2/5025/493/11
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.(доповідач),
суддівДанилової Т.Б.,
Полянського А.Г.,
розглянувши
касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
на постанову від 25.05.2011 Рівненського апеляційного господарського суду
у справі №2/5025/493/11 господарського суду Хмельницької області
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
до
проСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
стягнення 146326 грн. 60 коп.
За участю представників сторін:
Від позивача- ОСОБА_1 (дов. від 31.03.11)
Від відповідача- не з*явились
Відповідно до Розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.07.11 справа розглядається колегією суддів у складі:Ходаківська І.П., Данилова Т.Б., Полянський А.Г.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.04.11(суддя Дячук Т.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача - 116600грн.00коп. - основного боргу, 8962грн.22коп. - пені, 11660грн.00коп. - штрафу, 9104грн.38коп. - процентів за користування чужими коштами.
Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 у складі: Юрчук М.І., Іоннікова І.А., Дужич С.П. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
СТОВ "Колос" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким залишити позовну заяву без задоволення. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами нори чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між СТОВ "Колос" (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей від 06.04.2010, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти й оплатити товар - насіння сільськогосподарських культур та мінеральні добрива. Товар поставляється кількома партіями відповідно до накладних виписаних постачальником, на умовах - склад покупця, в період до 1 серпня 2010 року.
Згідно п.2.1 договору, ціна і кількість товару визначається відповідно до накладних виписаних постачальником при відпуску товару.
Відповідно п.6.1 договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю за поставлений товар не пізніше 1 вересня 2010року.
В п.6.2 передбачено, що за цим договором можливі будь-які форми розрахунків, що не заборонені чинним законодавством України. У кожному окремому випадку форма розрахунку погоджується сторонами.
Сторонами визначено в п.7.3 договору, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.
Крім пені, в разі допущення прострочення розрахунку за поставлену продукцію, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 відсотків від суми несплачених вчасно коштів та 15% річних за користування чужими коштами.
Згідно п.9.1 договір набирає сили з дати його підписання повноваженими представниками сторін і діє до його повного і належного виконання.
Судами встановлено, що на виконання умов договору поставки позивачем поставлено товар по накладній №3 від 16.04.2010 на суму 22000грн.00коп., по накладній №4 від 17.04.2010 на суму 5500грн.00коп., по накладній №5 від 21.04.2010 на суму 27000грн.00коп., по накладній №7 від 26.04.2010 на суму 58100грн.00коп. Товар отримано відповідачем через його представника (довіреність №142 від 16.04.2010). По накладній №13 від 22.07.2010 постачальником поставлено насіння люцерни на суму 4000грн.00коп., яке отримано відповідачем через його представника (довіреність №84 від 22.07.2010).
Сторонами 02.08.2010 підписано акт прийомки-передачі товарно-матеріальних цінностей відповідно до умов договору поставки від 06.04.2010, яким підтверджено поставку товару (насіння, мінеральних добрив) на загальну суму 116600грн.00коп.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 116600грн.00коп. основного боргу, 8962грн.22коп. пені (п.7.3 договору), 11660грн.00коп. - штраф 10% та 9104грн.38коп. - 15 процентів за користування чужими коштами (п.7.4 договору).
Відповідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Між позивачем і відповідачем укладено договір від 06.04.2010 поставки товарно-матеріальних цінностей (насіння сільськогосподарських культур та мінеральних добрив).
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Господарськими судами встановлено, що виконання позивачем (постачальником) зобов'язань по договору поставки від 06.04.2010 та отримання відповідачем (покупцем) товару на суму 116600грн.00коп. підтверджено належними доказами.
Пунктом 6.1 договору визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю за поставлений товар не пізніше 1 вересня 2010року.
Відповідно до п.6.1 договору та відповідно до положень ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки покупець зобов'язаний сплатити за отриманий товар грошові кошти. В зв'язку з цим, суди зазначили, що сторонами було погоджено форму розрахунків за товар.
З урахуванням наведеного, суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення основної суми боргу.
За нормами ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З урахуванням наведеного, суди обґрунтовано дійшли висновку, що вимоги про стягнення 11660грн.00коп. штрафу у розмірі 10% від суми боргу заявлені відповідно до п.7.4 договору поставки і підлягають задоволенню. Також обґрунтованим є стягнення пені у сумі 8962грн.22коп., відповідно п.7.3 договору поставки, в межах подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення оплати, з 10.09.2010 по 10.03.2011 (за 181 день).
Що стосується заявлених до стягнення процентів за користування чужими коштами, за період з 01.09.2010 по 10.03.2011, у сумі 9104грн.38коп. колегія суддів відзначає наступне.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Господарські суди обґрунтовано дійшли до висновку про стягнення заявленої суми з урахуванням того, що вимоги в цій частині ґрунтуються на нормах чинного законодавства і на умовах укладеного сторонами договору поставки, підтверджені належними доказами.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" залишити без задоволення.
Постанову від 25.05.2011 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №2/5025/493/11 господарського суду Хмельницької області залишити в силі.
Головуючий суддя І.Ходаківська
Судді Т.Данилова
А.Полянський