"01" серпня 2011 р.Справа № 5016/1523/2011(8/67)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.,
при секретарі судового засідання Павлюк О.М.,
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_1, довіреність №4 від 31.12.2010р.,
від відповідача -участі не брали, хоча ТОВ „Нікморсервіс Ніколаєв” було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.134)
від третьої особи -ОСОБА_2, довіреність №2061/10/10-112 від 02.09.2010р.
розглянувши апеляційні скарги державного підприємства „Дельта-Лоцман” та державної податкової адміністрації у Миколаївській області
на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.07.2011р.
у справі №5016/1523/2011(8/67)
за позовом державного підприємства „Дельта-Лоцман”
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -державної податкової адміністрації у Миколаївській області
про стягнення коштів у сумі 8197,85 дол. США
Державне підприємство „Дельта-лоцман” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв” про стягнення коштів у сумі 8197,85 дол. США заборгованості, що виникла із договору №209/П-11 від 01.01.2011р.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.07.2011р. по справі №5016/1523/2011(8/67) (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) припинено провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Не погодившись з вищевказаною ухвалою державне підприємство „Дельта-Лоцман” та державна податкова адміністрація у Миколаївській області звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять її скасувати та направити дану справу на розгляд до господарського суду Миколаївської області. Апеляційні скарги мотивовані тим, що предметом спору по цій справі є стягнення заборгованості за надані послуги за господарським договором №209/П-11 від 01.01.2011р., які оплачуються портовими зборами, а тому правовідносини між сторонами за своїм характером є господарськими.
Заслухавши пояснення повноважних представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
01.01.2011р. між державним підприємством „Дельта-Лоцман” („підприємство”) та товариством з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв” („агент”) було укладено договір №209/П-11 (далі-договір №209/П-11 від 01.01.2011р.), відповідно до якого підприємство зобов'язалось за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, послуги Служби регулюванню руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузько-Дніпровського-лиманському, Херсонському морському каналам, глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море, надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.
Відповідно до п. 2.1.2. договору №209/П-11 від 01.01.2011р. підприємство зобов'язано надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог договору.
Для оплати за надані послуги товариству з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв” був виставлений рахунок №ДЕ-00195 від 31.01.2011р. на загальну суму 124 946,26 дол. США, в тому числі ПДВ (а.с. 28), який останнім був оплачений частково, а тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Отже, предметом спору у даному випадку є стягнення заборгованості за надані послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден суднам під агентуванням товариства з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв”, канальний збір, послуги плавзасобів, а не стягнення сум, які фактично є сумами податку на додану вартість, нарахованого на суми канального збору за проходження судна, як зазначив суд першої інстанції.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв.
За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори і справи, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності.
За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи між юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та в передбачених законом випадках за участю державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Статтею 17 Кодексу Адміністративного судочинства України встановленні категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.
З огляду на приписи статті 22 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статтей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Як зазначалось вище позовною вимогою державного підприємства „Дельта-Лоцман” є стягнення заборгованості за надані згідно господарського договору №209/П-11 від 01.01.2011р. послуги, а відповідний спір є спором, що виник з відносин, врегульованих актами цивільного і господарського законодавства.
Вартість будь-якої послуги, роботи, товару за загальними правилом відповідно до чинного законодавства включає в себе податок на додану вартість. І наявність спору між сторонами про стягнення заборгованості за надані послуги, в тому числі і стосовно правильності визначення позивачем вартості наданих послуг, не змінює суті правовідносин між державним підприємством „Дельта-Лоцман” та товариством з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв”, що виникли із господарського договору № 209/П-11 від 01.01.2011р.
Правовідносини зі стягнення заборгованості за надані на підставі господарського договору послуги є господарськими.
Таким чином, спір в даній справі виник у зв'язку з господарськими, а не адміністративними відносинами, тому на правовідносини сторін у справі поширюється дія Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого місцевому господарському суду і належить вирішувати цей спір.
За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала господарського суду Миколаївської області винесена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню, а справа -направленню до господарського суду Миколаївської області для вирішення спору по суті.
Керуючись статтями 99,101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги державного підприємства „Дельта-Лоцман” та державної податкової адміністрації у Миколаївській області задовольнити.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.07.2011р. по справі №5016/1523/2011(8/67) скасувати.
Матеріали справи №5016/1523/2011(8/67) передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Таран С.В.
Суддя Бойко Л.І.
Суддя Величко Т.А.