"28" липня 2011 р.
Справа № 5024/627/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.І. Бандури
суддів Л.І. Бойко, Т.А. Величко
при секретарі судового засідання:
за участю представників сторін:
від позивача - М.П. Глузманова
від відповідача -І.С. Лупан
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів"
на рішення господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 р.
у справі № 5024/627/2011
за позовом Державного агентства резерву України
до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів"
про визнання кредитором, зобов'язання вчинити певні дії
У квітні 2011 р. Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів" про визнання Держкомрезерву кредитором, зобов'язання Ліквідаційної комісії підприємства внести Держкомрезерв до реєстру вимог кредиторів ДП ДАК "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів"; зобов'язання останнього повернути до державного резерву пшеницю 3 класу у кількості 6,800 тонн, пшеницю 5 класу у кількості 6,570 тонн, відходи пшениці 3 класу у кількості 109,793 тонн, відходи пшениці 4 класу у кількості 101,776 тонн та відходи жита групи "А" у кількості 4 тонни, на підставі ст. 112 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договорів про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 05.08.1999 р. № 250 та від 29.08.2005 р. № Юр-2зб/318-2005 не забезпечив належне зберігання матеріальних цінностей, а ліквідаційна комісія відмовила у задоволенні вимог Держкомрезерву про повернення матеріальних цінностей до державного резерву.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 р. (суддя Закурін М.К.), яке оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 20.05.2011 р., позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
Не погодившись з даним рішенням, ДП ДАК "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи.
Одночасно скаржник заявив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, яке задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.06.2011 р.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.07.2011 р. здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - Державного комітету України з державного матеріального резерву на Державне агентство резерву України.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:
05.08.1999 р. між Державним комітетом України по матеріальних резервах, правонаступником якого є позивач, та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів" укладено договір № 250 про відповідальне зберігання, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей державного резерву без надання права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Згідно п. 2.1. договору позивач визнає зберігачу природні втрати матеріальних цінностей при зберіганні, а також нестачі понад природні втрати, спричинені покращенням якості, на підставі актів зачистки, затверджених Державною хлібною інспекцією та зменшення кількості продукції на ці втрати та нестачі.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що зберігач зобов'язаний приймати матеріальні цінності до державного резерву, які закладаються на відповідальне зберігання, створити необхідні умови та забезпечити належне їх зберігання, самостійно проводити освіження та заміну матеріальних цінностей, надолужувати нестачі й втрати майна одноіменними цінностями такої ж якості негайно після виявлення нестач і витрат.
Договір набуває чинності з часу його підписання і діє до видання Комітетом розпоряджень-нарядів на відпуск матеріальних цінностей державного резерву, що зберігаються в повному обсязі (п. 9.1. договору).
29.08.2005 р. сторонами укладено аналогічний договір № Юр-2зб/318-2005 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву з терміном дії протягом усього часу зберігання матеріальних цінностей (пункт 7.3. договору).
Пунктом 2.4. договору встановлений обов'язок зберігача відшкодувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5-денний термін після виявлення втрати, нестачі або пошкодження.
На виконання умов вказаних договорів на відповідальне зберігання ДП ДАК "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів" за відповідними приймальними актами передано пшеницю 3-го, 4-го та 5-го класу, а також жито групи "А".
21.10.2008 р. контрольно-ревізійним відділом Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України проведено планову перевірку наявності, якісного стану, обліку та звітності, умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву, які знаходились на відповідальному зберіганні ДП ДАК "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів", якою встановлено, що на підприємстві відсутні: пшениця третього класу в кількості 6,8 т; пшениця п'ятого класу в кількості 6,57 т; відходи пшениці третього класу в кількості 109,793 т; відходи пшениці четвертого класу в кількості 101,776 т та відходи жита групи "А" в кількості 4 т, про що складено відповідний акт.
У зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ДП ДАК "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів", Держкомрезерв України звернувся до ліквідаційної комісії підприємства з вимогою про визнання кредиторських вимог щодо повернення відповідачем матеріальних цінностей до державного резерву, проте останньою відмовлено у включенні позивача до реєстру вимог кредиторів (лист № 01-03/78 від 23.01.2011 р.).
У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч. 3 ст. 112 ЦК України).
Отримавши 05.03.2011 р. вказаний лист ліквідаційної комісії, Держкомрезерв України в місячний строк згідно ч. 5 ст. 112 ЦК України звернувся до суду з відповідним позовом.
За своєю юридичною природою укладені між сторонами договори є договорами зберігання, у зв'язку з чим до них застосовуються приписи Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1. ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву врегульовані Законом України “Про державний матеріальний резерв”.
Відповідно п. 1 ст. 12 даного Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
Згідно до п. 10 ст. 14 вказаного Закону у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.
Пунктами 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 р. № 57-96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" передбачено, що Держкомрезерв України та його територіальні органи здійснювати перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться (далі - відповідальні зберігачі). За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.
Освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів (абз. 2 п. 4 ст. 12 Закону України “Про державний матеріальний резерв” та абз. 3 п. 12 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого Постановою КМУ N 1129 від 08.10.1997 р.).
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, відповідач зобов'язаний повернути до державного резерву матеріальні цінності, передані йому на зберігання за вказаними договорами, тому місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов, врахувавши невизнання ліквідаційною комісією кредиторських вимог Держкомрезерву України.
Доводів скаржника щодо причин незбереження матеріальних цінностей державного резерву не приймаються судовою колегією до уваги як необґрунтовані.
З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 р. у справі № 5024/627/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.І. Бойко
Суддя Т.А. Величко
Повний текст постанови складено 02.08.2011 р.