01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.07.2011 № 26/120
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів:
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.07.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року
у справі № 26/120 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради
про визнання недійсним договору оренди № 511/Ч від 11.06.2008 року
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради про визнання недійсним договору оренди № 511/Ч від 11.06.2008 року відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 28.04.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 03.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
У судових засіданнях 04.07.2011 року, 13.07.2011 року та 25.07.20011 року представник фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 надав суду свої пояснення в яких підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
У судових засіданнях 04.07.2011 року, 13.07.2011 року та 25.07.20011 року представник відповідача також надав суду свої пояснення та заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 28.04.2011 року.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
11.06.2008 року між комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради, як орендодавцем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як орендарем укладено договір оренди № 511/Ч нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації від 29.12.2007 року № 2492, від 11.06.2008 року № 991 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення (підвал) загальною площею 185,8 кв.м для розміщення центру по наданню інформаційних послуг за адресою: АДРЕСА_1.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата на момент укладання договору встановлюється 50 % від вартості майна і становить 23831,88 грн. Крім того, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору). Договір діє з 11.06.2008 року до 11.05.2011 (п. 9.1 договору). На виконання умов договору оренди сторонами 11.06.2008 року підписано акт прийому-передачі майна за договором № 511/Ч (а.с. 35).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 23.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди № 511/Ч нерухомого майна. Відповідно до умов додаткової угоди, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення загальною площею 179, 1 кв. м., в тому числі підвал -179,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 3.1 додаткової угоди сторони погодили між собою, що орендна плата становить 50% від вартості майна і складає 22972, 50 грн. на місяць.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що розмір щомісячної орендної плати є необґрунтовано завищений, але останній погодився на укладення договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янської району м. Києва № 511/Ч лише з тих підстав та мотивів, що між сторонами було передбачено можливість приватизації об'єкта оренди і на підставі цього - можливість дострокового припинення вказаним договором оренди своєї дії. Як зазначалося вище, рішенням суду першої інстанції від 28.04.2011 року відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, має бути встановлено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).
Вирішуючи питання про наявність договірних взаємовідносин між позивачем та відповідачем, слід виходити з того, що договір № 511/Ч вважається укладеним, коли між сторонами у письмовій формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, необхідних для його виконання.
Статтею 284 ГК України передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Таким чином, до обов'язкових істотних умов договору оренди відноситься предмет, ціна та строк дії договору.
Дослідивши і оцінивши зміст спірного договору оренди № 511/Ч, колегія суддів дійшла висновку, що сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, які є обов'язковими при укладенні договору даного виду.
Твердження позивача про те, що він уклав договір лише з тих підстав та мотивів, що сторонами була передбачена можливість приватизації об'єкта, судова колегія вважає необґрунтованими. Договором не передбачена така умова, як приватизація об'єкта в разі укладення договору.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» порядок проведення конкурсу по наданню в оренду приміщень визначається: Фондом державного майна України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.
Відповідно до п. 3.3 статуту КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради визначено, що предметом діяльності Дирекції є укладання договорів оренди нежитлових приміщень (продовження договорів оренди) на підставі розпоряджень Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір оренди було укладено на підставі розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 991 від 11.06.2008 року та проведеним конкурсом на якому позивач - ФОП ОСОБА_1 самостійно визначила та запропонувала орендну плату у розмірі 50% від вартості майна. Під час проведення конкурсу, основним критерієм визначення переможця є максимальний розмір орендної плати (за умови дотримання інших умов конкурсу).
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивач, маючи намір укласти договір оренди не був позбавлений права запропонувати меншу ціну орендної плати. Крім того, позивач не був позбавлений права укласти даний договір оренди на менший строк ніж три роки як передбачено спірним договором. До того ж, судова колегія звертає увагу на те, що на момент укладення договору, позивач не скористався наданим йому законом правом за наявності заперечень, щодо окремих умов договору скласти протокол розбіжностей (ч.4 ст. 181 Господарського кодексу України). Заперечень позивача з цього приводу в матеріалах справи не має.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 28.04.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року у справі № 26/120 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року у справі № 26/120 залишити без змін.
Матеріали справи № 26/120 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді