29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"26" липня 2011 р.Справа № 14/5025/1104/11
За позовом Шепетівського міжрайонного прокурора м. Шепетівка в інтересах держави в особі Шепетівської районної державної адміністрації м. Шепетівка
до товариства з обмеженою відповідальністю "Левада - 2003", с. Чотирбоки, Шепетівський район
про стягнення 10 572, 26 грн. шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки
Суддя Гладюк Ю.В.
Представники сторін:
позивача : ОСОБА_1 - за довіреністю
відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю
прокуратури: Гончар І.О. - помічник прокурора області
з перервою в судовому засіданні
Суть спору: прокурор, в інтересах позивача просить суд стягнути з відповідача на користь Шепетівської районної державної адміністрації шкоду завдану самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 10 572, 26 грн.
Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначає, що факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем підтверджується наданими доказами, а саме: актом перевірки вимог земельного законодавства від 5 травня 2008 року, актом обстеження земельної ділянки від 5 травня 2008 року, протоколом про адміністративне правопорушення від 7 травня 2008 року. Самовільне зайняття земельної ділянки є порушенням земельного законодавства, що завдає матеріальної шкоди державі в особі позивача. Порушення законодавства полягає у використанні відповідачем земельної ділянки без відповідних документів, що посвідчують право користування нею (ст. 35 Закону України „про охорону земель” та ст.. 125 Земельного кодексу України). Обов'язок відшкодування завданих збитків передбачено ст. ст. 90, 212 Земельного кодексу України, а також ст.. 1166 Цивільного кодексу України.
Розмір завданої шкоди обчислено згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року.
Подання позову в інтересах позивача здійснено у зв'язку з тим, що самовільно зайнята земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Старі Бейзими, Старобейзимської сільської ради, повноваження щодо розпорядження якою, згідно п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України належать відповідному органу виконавчої влади.
Представник прокуратури та представник позивача (присутній в судовому засіданні 14.07.11р.) позов підтримали, наполягали на його задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні та у поданому відзиві проти позову заперечує, вказує на його необґрунтованість, зазначаючи наступне.
Розрахунок суми позову здійснено у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963 (в редакції станом на 06.05.2008 року) та Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12 вересня 2007 р. №110 (в редакції станом на 06.05.2008 року). Пунктом 7 зазначених рекомендацій встановлено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами. Однак, в матеріалах позовної заяви відсутні докази на підставі чого інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами здійснювався даний розрахунок. Підпунктом 3.1. пункту 3 Методичних рекомендацій чітко визначений перелік документів на підставі яких здійснюється розрахунок шкоди, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.
Однак, як стверджує відповідач акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05 травня 2008 року складено з порушенням Методичних рекомендацій, а саме: конкретна нумерація акту не визначена. Не зазначено де проводилося обстеження земельної ділянки. В акті записано -„за межами населеного пункту”, проте не визначено за межами якого конкретно населеного пункту. Не відображено план - схему земельної ділянки. Акт обстеження земельної ділянки представнику товариства не вручався та поштою не надсилався (підпункт 6.2. пункту 6 Методичних рекомендацій).
Крім того, пунктом 6 Методичних рекомендацій виписана процедура стягнення заподіяної шкоди, яка не дотримана.
Документ, який не відповідає вимогам щодо його складання не може нести доказову базу під час розгляду справи в суді. Розрахунок, здійснений з порушеннями не може відповідати дійсним обставинам та не відображає реальних результатів.
Також представник відповідача зазначає, що відповідач, своїми діями не наніс реальних збитків, в розумінні ст.. 22 Цивільного кодексу України та Методичних рекомендацій.
Одним з доводів, яким заперечується позов наводиться також та обставина, що органи державної влади відносяться до неприбуткових установ. У листі Вищого господарського суду України від 01.01.10р. „Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами” звертається увага на те, що неприбуткові організації не можуть мати упущену вигоду.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Розглядом матеріалів встановлено.
5 травня 2008 року державним інспектором Шепетівського міжрайвідділу з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області проведено перевірку з питань використання земель резервного фонду Старобейземської сільської ради ТзОВ „Левада -2003”, за результатами якої складено акт від 5 травня 2008 року, де вказано, що ТзОВ „Левада -2003” самовільно (без наявності документів, які посвідчують право власності чи користування землею) зайняло земельну ділянку, площею 11, 7 га, з земель резервного фонду Старобейземської сільської ради.
У зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки державним інспектором Шепетівського міжрайвідділу з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, площею 11, 7 га. За результатами обстеження встановлено, що ТзОВ „Левада -2003” самовільно зайняло землі резервного фонду Старобейземської сільської ради, про що складено відповідний акт (копія міститься в матеріалах справи).
За наслідками проведених перевірок, відносно ОСОБА_3 (директора ТзОВ „Левада -2003”) складено протокол про адміністративне правопорушення від 7 травня 2008 року № 003174. Цього ж 7 травня 2008 року керівнику підприємства відповідача винесено припис № 004250, з вимогою в 30 -денний строк до 7 червня 2008 року привести використання земельної ділянки відповідно до чинного земельного законодавства України. 13 жовтня 2008 року, постановою Управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області гр. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1003 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Згідно ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельних ділянок, це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення шкоди прокурор, як правову підставу для її відшкодування вказує загальну норму Цивільного кодексу України (ч.1 ст.1166), а розрахунок розміру шкоди проведений за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою КМУ № 963 від 25.07.2007 року.
Наказом державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель № 110 від 12.09.2007р. затверджено Методичні рекомендації щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Наказом зобов'язано керівників територіальних органів Держземінспекції вжити заходів для ознайомлення з наказом працівників підпорядкованих структурних підрозділів та використання Методичних рекомендацій у роботі (п. 2 Наказу).
Згідно цих рекомендацій (п. 5.3.) при визначенні розміру шкоди (збитків), заподіяних юридичній або фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки), слід враховувати, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (стаття 22 Цивільного кодексу України). Збитками у даному випадку визнаються:
а) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
б) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто правовою підставою для проведення розрахунку розміру шкоди (збитків) є наявність збитків визначених ст. 22 ЦК України.
Загальні підстави відповідальності за майнову шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю інших осіб, визначені ст.1166 Цивільного кодексу України.
Нарахування шкоди, в даному випадку здійснено відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу (п.2.4), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25 липня 2007 року та Методичних рекомендацій щодо застосування вказаної Методики, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12 вересня 2007 року №110. Згідно вказаної Методики розподіл коштів (у відсотках), які мають отримати держава, територіальна громада, юридична чи фізична особа внаслідок відшкодування заподіяної їм шкоди, повинен здійснюватись відповідно до порядку, затвердженого Держземагентством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди (пункт 8 Методики).
При застосуванні до спірних правовідносин ст. 1166 ЦК України прокурору необхідно було довести, яке саме цивільне право районної державної адміністрації (неприбуткової організації) порушено відповідачем на заявлену суму збитків. Така ж позиція відображена у листі Вищого Господарського суду України від 01.01.10р. „Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами”. Зокрема, в листі зазначено, що позивачем у даній категорії справ необхідно довести, що відповідач під час використання земельної ділянки завдав державі чи територіальній громаді шкоду. Щодо характеру спричиненої шкоди та її складових слід доводити погіршенням стану земельної ділянки та відповідно необхідність в проведенні додаткових витрат на її відновлення, а також доводити і упущену вигоду.
В процесі судового розгляду прокурором та позивачами не доведено, що відповідач під час використання земельної ділянки завдав державі чи територіальній громаді шкоду. Зокрема прокурором та позивачами не надано пояснень щодо характеру спричиненої шкоди (збитків) та її складових. Так, не доведено погіршення стану земельної ділянки та відповідно необхідність додаткових витрат на її відновлення. Не доведено і упущену вигоду. При цьому судом відмічається, що прокурором взагалі не визначений характер збитків (реальні збитки чи упущена вигода), що позбавило суд та відповідача можливості визначити належні підстави позову, а з рештою визначитись з предметом доказування.
Відповідно до ст. 157 Податкового кодексу України, органи державної влади та місцевого самоврядування відносяться до неприбуткових організацій. Тому, наявність упущеної вигоди (тобто неотриманий прибуток), як одна із складових шкоди, в даному випадку виключається. Наявність інших складових шкоди, як зазначалось раніше позивачем не доведено.
Під час судового розгляду судом також встановлено невідповідність вручення відповідачу розрахунку шкоди пункту 6.2 Методичних рекомендацій, яким передбачено, що юридичній особі (її керівнику або представнику) чи фізичній особі, які заподіяли шкоду, розрахунок розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, вручається під розпис із зазначенням дати його вручення, прізвища та ініціалів особи, яка його отримала, а також посади, прізвища та ініціалів особи, що вручила розрахунок. І лише у разі відмови отримати розрахунок під розпис розрахунок направляється поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте в матеріалах справи відсутні будь - які докази направлення розрахунку шкоди відповідачу (керівнику). Сам розрахунок, що міститься в матеріалах, в графі інформація про вручення не містить будь - яких відміток чи підписів. Не вручення особі, яка заподіяла шкоду розрахунку цієї шкоди та відповідно вимоги про її оплату перешкоджає встановленню самого факту наявності спору. Підставою ж звернення з позовом до суду є спір.
Крім того, судом відмічається, що покладений в основу обґрунтування позову акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не відповідає вимогам закону, що ставляться до його оформлення. Так, Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. N 312 передбачає, що Державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
При виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор:
з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства;
установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства;
установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину;
обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності. (п.4.3.)
Пунктами 5.1 -5.6 визначено, що при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю копія акта надається цим органам.
При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення.
В акті державний інспектор зазначає:
дату та місце складання акта;
посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку;
посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки;
посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці;
місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються;
місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується;
категорію земель та склад угідь;
цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки;
наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою;
обставини порушення земельного законодавства;
суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.
Акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності).
В акті наводиться план - схема місця розташування земельної ділянки (схематичний обрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).
Наявний в справі акт перевірки свідчить, що перевірка проводилась за відсутності особи, яка вчинила правопорушення та без свідків (містяться лише підписи інспектора та голови сільської ради. В матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного акту перевірки керівнику юридичної особи -порушнику (в акті зазначено лише дату відправлення поштою, проте немає повідомлення про вручення). План схема не містить прив'язки до місцевості із зазначенням суміжних землекористувачів. Акт не містять також відомостей про заподіяння шкоди земельним ресурсам, хоча такі відомості в силу п.4.3 Порядку повинні фіксуватись. При цьому слід враховувати, що відсутність цієї фіксації з чітким описом характеру заподіяної земельним ресурсам шкоди виключає можливість доведення в майбутньому факту заподіяння шкоди та відповідно визначення (нарахування) розміру шкоди.
Також, а ні акт обстеження земельної ділянки, а ні інші матеріали справи не містять відомостей про те, яким чином проводилось обстеження земельної ділянки, встановлювалась площа самовільно зайнятої земельної ділянки на місцевості, період самовільного зайняття ділянки, а також в який спосіб було встановлено особу порушника.
Таким чином, поданий на обґрунтування позову (наявності правопорушення в наслідок якого завдано шкоду) акт перевірки не можна вважати належним доказом у справі.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обґрунтованими також є доводи відповідача про застосування загального - трьохрічного строку позовної давності до спірної шкоди, передбаченого ст. 257 ЦК України. Так, за змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Безумовно таким моментом є день проведення перевірки та складення відповідного акту, який є невід'ємною частиною розрахунків (п. 4.3 Методичних рекомендацій). Акт складений 05.05.2008 року, а прокурор звернувся з позовом до суду 16.06.2011 року тобто після спливу строку позовної давності.
Згідно п.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене підстав для задоволення позову немає.
Керуючись ст. ст. 1, 4-5, 4-7, 12, 43, 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України,
В позові відмовити.
Суддя Ю.В. Гладюк
Повний текст виготовлений та підписаний 28 липня 2011 року.
Від друк 5 прим:
1- до справи, 2 -позивачу, 3 -відповідачу, 4, 5 - прокуратурі району та області.