73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
28.07.2011 Справа № 5024/1187/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Малацковській М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Виробничо-трикотажного товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"
до Приватної фірми "Аверс"
про стягнення 6858 грн. 54 коп.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. б/н від 14.06.11 р., Полозовська В.А. - директор.
відповідача: не прибув.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з розрахункового рахунку відповідача 6472 грн. 57 коп. заборгованості з орендної плати, 24 грн. 80 коп. штрафу, 87 грн. 24 коп. 3% річних та 273 грн. 93 коп. інфляційних втрат.
Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.
Так, ПП "Аверс", не отримало ухвали за своїм місцем реєстрації: проспект Сенявіна, буд. 156, к. 3, кв. 22, м. Херсон, що вказана у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі Витязі з ЄДРПОУ від 06.07.2011 р.), а тому і ухвала про призначення розгляду даної справи в суді була повернута до суду без вручення адресату.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ПП "Аверс" за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,
Між сторонами укладений Договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2010 року з додатковою угодою від 01.11.2010 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати в оренду відповідачу нежитлове приміщення №№35, 38, 40 в будинку за адресою: вул. Радянська, 40, м. Херсон, загальною площею 42,1 м2, а відповідач - сплачувати орендну плату та фактичні витрати за комунальні послуги (електроенергія, газ, опалення, холодна і гаряча вода, радіоточка, послуги телефонного зв'язку).
За актом приймання передачі від 01.09.2010 року позивач передав відповідачу приміщення, що є предметом оренди за Договором.
Відповідно до п. 4.1. Договору за орендоване приміщення орендатор сплачує договірну ціну із розрахунку 500 грн. за календарний місяць, протягом місяця з дня підписання даного Договору, але не пізніше 20 числа поточного місяця.
Додатковою угодою від 01.11.2010 року сторонами внесено зміни щодо розміру орендної плати та встановлено її в сумі 1200 грн.
Пунктом 4.3. Договору сторони передбачили, що експлуатаційні витрати і комунальні послуги оплачуються орендатором окремо, з внесенням плати за приміщення. Розрахунки по оплаті комунальних послуг надаються згідно рахунку і розрахунку, що додається до даного Договору, не пізніше п'яти днів до настання строку оплати.
За період оренди з вересня 2010 року по березень 2011 року позивачем були виписані відповідачу рахунки для сплати орендних платежів та витрат на комунальні послуги №№12 від 22.09.2010 року на суму 603 грн. 57 коп., від 19.10.2010 року на суму 728 грн. 34 коп., від 22.11.2010 року на суму 781 грн. 51 коп., від 20.12.2010 року на суму 1523 грн. 31 коп., від 20.01.2011 року на суму 1523 грн. 40 коп., від 20.02.2011 року на суму 1567 грн. 21 коп. та від 20.03.2011 року на суму 1284 грн. 40 коп., а всього за вказаний період на суму 8011 грн. 74 коп.
Відповідачем вказані рахунки оплачені лише частково в сумі 1603 грн. 57 коп., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 6408 грн. 17 коп.
Отже, позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 6472 грн. 57 коп. Як вбачається з акту звірки наданого позивачем, за оренду приміщення у грудні 2010 року ним враховується орендна плата та витрати на комунальні послуги в сумі 1587 грн. 71 коп., проте рахунок №12 від 20.12.2010 року ним виставлявся на загальну суму 1523 грн. 31 коп. Таким чином, позивачем безпідставно збільшено на 64,4 грн. розмір орендної плати та витрат на комунальні послуги, які відповідач зобов'язаний сплатити у грудні 2010 року, що й потягло за собою безпідставне збільшення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення боргу з орендних платежів та витрат на комунальні послуги підлягають частковому задоволенню в сумі 6408 грн. 17 коп.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми позивач нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати орендних платежів та витрат на комунальні послуги 87 грн. 24 коп. 3% річних та 273 грн. 93 коп. інфляційних втрат.
При здійсненні судом перевірки розрахунків 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що їх сума відповідно до розміру основного боргу, яка підлягає до стягнення, становить 87 грн. 08 коп. 3% річних та 273 грн. 28 коп. інфляційних втрат.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.
В даному випадку пунктом 4.4. Договору сторонами було обумовлено, що стягнення заборгованості здійснюється орендодавцем в судовому порядку зі стягненням штрафу в розмірі 1,0% за кожний прострочений день.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналіз наведених норм законодавства та змісту Договору свідчить про те, що сторонами в пункті 4.4. Договору обумовили застосування до відповідача такого виду забезпечення зобов'язання як пеня.
За здійсненим судом розрахунком пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як це передбачено статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума пені становить 105 грн. 33 коп.
Отже, нарахована позивачем пеня підлягає стягненню в сумі 24 грн. 80 коп., що була заявлена позивачем в позовній заяві, враховуючи відсутність повноважень суду виходити за межі позовних вимог.
Відповідач заперечень проти позову не надав, доказів розрахунку з позивачем суду не представив.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6408 грн. 17 коп. заборгованості з орендної плати та витрат на комунальні послуги, 87 грн. 08 коп. 3% річних, 273 грн. 28 коп. інфляційних втрат та 24 грн. 80 коп. пені. В задоволенні решти позову має бути відмовлено.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватної фірми "Аверс" (код ЄДРПОУ 31047777, пр. Сенявіна, 156, корп. 3, кв. 22, м. Херсон, р/р 26009870935801 в Херсонському відділенні Одеської філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 328016) на користь Виробничо-трикотажного товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (код ЄДРПОУ 14124591, вул. Радянська, 40, м. Херсон, р/р 26003870936721 в Одеській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 328016) - 6408 грн. 17 коп. заборгованості з орендної плати та витрат на комунальні послуги, 87 грн. 08 коп. 3% річних, 273 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 24 грн. 80 коп. пені, 100 грн. 98 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.І. Александрова
Дата підписання
рішення 01.08.2011 р.