Іменем України
21 липня 2011 року справа № 5020-852/2011
За позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора
(99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8)
в інтересах Державної екологічної інспекції в місті Севастополі
держави ідентифікаційний код 34945496
в особі: (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 83)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
ідентифікаційний номер НОМЕР_1
(АДРЕСА_1)
про відшкодування шкоди в розмірі 5999,00 грн,
Суддя Головко В.О.,
Представники учасників судового процесу:
прокурор (Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор) -ОСОБА_2, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, посвідчення № 684 від 09.03.2011;
позивач (Державна екологічна інспекція в місті Севастополі) -ОСОБА_3, головний юрисконсульт юридичного сектору, довіреність № 7 від 11.04.2011;
відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) -не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив.
Обставини справи:
01.06.2011 Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду м. Севастополя в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 5999,00 грн.
Підставою звернення прокурора до суду з позовною заявою є порушення екологічних інтересів держави з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, зумовлених недотриманням законодавства України про природно-заповідний фонд, що виразилося у самовільному використанні території заказника.
Ухвалою від 02.06.2011 порушено провадження у справі № 5020-852/2011; розгляд справи призначений на 23.06.2011.
Ухвалою від 23.06.2011 розгляд справи відкладений на 13.07.2011, а 13.07.2011 -на 21.07.2011.
У судовому засіданні 21.07.2011 прокурор та представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягали з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач у засідання суду не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить штамп канцелярії суду на зворотному боці останнього аркуша ухвали суду від 13.07.2011 /арк. с. 68 -зворотний бік/.
Не скористався відповідач і своїм правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання відзиву на позов та документів в обґрунтування заперечень проти позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд -
Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі на підставі вимоги Севастопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища 27.07.-09.08.2010 проведено позапланову перевірку туристичного комплексу „Дубова роща” на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.
За результатами проведеної перевірки складений акт, з якого убачається що ФОП ОСОБА_1 використовував територію заказника загальнодержавного значення „Байдарський” в кварталі 1, виділі 17 Чорноріченського лісництва ДП „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство”, що примикає до туристичного комплексу „Дубова роща”, без відповідного дозволу. Незаконне використання земель природно-заповідного фонду полягає у розміщенні на території, загальною площею 85,7 м2, тимчасових споруд (літньої площадки для відпочинку з каменю, фонтанів, басейнів) /арк. с. 70-73/.
Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища здійснено розрахунок відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об'єктів природно-заповідного фонду внаслідок самовільного використання їх земель (додаток до акту від 27.07-09.08.2010 /арк. с. 11/), згідно з яким розмір заподіяної шкоди становить 5999,00 грн.
Відповідач у добровільному порядку зазначену суму не сплатив, що стало причиною звернення прокурора до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України, підлягають особливій державній охороні.
Стаття 3 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” встановлює класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, згідно з якою до природно-заповідного фонду, серед іншого, належать ландшафтні заказники.
Статтею 9-1 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” унормовано, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів, а стаття 26 цього Закону вказує на обмеження або заборону на території заказника мисливства та діяльності, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення „Байдарський” у м. Севастополі створений згідно із постановою Ради Міністрів УРСР від 31.05.1990 № 120.
Відповідно до пункту 13.2 Положення про державний ландшафтний заказник загальнодержавного значення „Байдарський” забороняється здійснення будь-якої діяльності, у тому числі підприємницької діяльності, крім робіт по уходу за охоронюваним природним комплексом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення шкоди у вигляді збитків, завданих відповідачем, то предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.
Відповідно до пунктів 5, 6 Рекомендацій Президії Вищого господарський суд від 29.12.2007 № 04-5/239 підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на будь-яку форму права і за яку чинним законодавством передбачена відповідальність.
Визначення особи як правопорушника нероздільно пов'язано з необхідністю доведення наявності причинно-наслідкового зв'язку між винною дією особи та настанням негативних наслідків.
Вина є умовою відповідальності за правопорушення, тобто винною дією є невиконання, неналежне виконання або відмова від виконання зобов'язання.
Статтею 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” унормовано, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Згідно з пунктом „к” зазначеної статті відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.
Водночас, відповідно до статті 64 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні, серед іншого, у нецільовому використанні територій та об'єктів природно-заповідного фонду; організації на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього проведення екологічної експертизи або з порушенням її висновків; порушенні вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Суд вбачає у діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винну протиправну поведінку, яка потягнула спричинення державі збитків, оскільки в поведінці відповідача наявні всі ознаки правопорушення, а саме:
- протиправна дія, виражена у використанні території заказника загальнодержавного значення „Байдарський” в кварталі 1, виділі 17 Чорноріченського лісництва ДП „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство”, що примикає до туристичного комплексу „Дубова роща”, шляхом влаштування на земельній ділянці заказника тимчасових споруд (літньої площадки для відпочинку з каменю, фонтанів, басейнів), без відповідного дозволу;
- вина відповідача, виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату;
- причинно-наслідковий зв'язок між протиправною дією та шкідливим результатом (збитками), виражений у несанкціонованому використанні території заказника, що могло спричинити негативні наслідки для навколишнього природного середовища, а саме: для збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів;
- шкідливий результат протиправної дії, тобто спричинення державі збитків в сумі 5 999,00 грн.
Пунктом 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 встановлено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання суб'єктом господарювання.
Отже, факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства підтверджується відповідним Актом перевірки від 27.07.-09.08.2010, який до того ж підписаний відповідачем без будь-яких зауважень /арк. с. 70-73/.
Натомість, відповідачем не доведено відсутності його вини у вчиненні зазначеного правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Суд приймає в якості доказів у справі також припис від 16.08.2010 № 228 /арк. с. 12-13/ та претензію № 20 про відшкодування шкоди, заподіяної державі в розмірі 5 999,00 грн /арк. с. 14/.
Статтею 65 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” визначено, що розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначається на підставі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
21.04.1998 Кабінет Міністрів України своєю постановою № 521 „Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду України” затвердив таксу для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об'єктів природно-заповідного фонду внаслідок самовільного використання їх земель. Пунктом 4 зазначеної постанови визначено, що обчислювати розмір відшкодування шкоди за таксами, затвердженими цією постановою, мають право уповноважені посадові особи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки і його органів на місцях.
Суд перевірив розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельної ділянки /арк. с. 11/ та визнав його таким, що відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства.
За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Таким чином, з відповідача в доход Державного бюджету підлягає стягненню державне мито в розмірі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про наявність рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету (рахунок спеціального фонду № 33115331700002, одержувач: місцевий бюджет Балаклавського району, ЗКПО 24035629, Головне управління Державного казначейства України в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу: 24062100, призначення платежу: грошові стягнення за збиток, нанесений порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності) 5 999,00 грн (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про наявність рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (п/р 31113095700007 у банку одержувача -Головному управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу -22090200) державне мито в розмірі 102,00 грн (сто дві грн 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про наявність рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (п/р 31212264700007 у банку одержувача -Головному управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598, код платежу -22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис В.О. Головко
Повне рішення в порядку
статті 84 ГПК України
оформлено і підписано
26.07.2011.