05 червня 2008 р.
№ 8/304
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.І.,
суддів
Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РА-ТЕЛ"
на
ухвалу господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2008 року
у справі
№ 8/304
за позовом
акціонерного комерційного промислово -інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Чернігові"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "РА-ТЕЛ"
про
стягнення 430 500,10 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -Зінченко С.В.
відповідача -не з'явився
В грудні 2007 року акціонерним комерційним промислово -інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Чернігові" (надалі -Банк) до господарського суду Чернігівської області було подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "РА-ТЕЛ" кредитної заборгованості у розмірі 430 500,10 грн.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2007 року (суддя Т.Оленич), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2008 року (судді Л.Кондес, О.Куровський, Ю.Михальська), за заявою позивача, було забезпечено позов, шляхом накладення арешту на грошові суми в межах 434 923,10 грн., що знаходяться на рахунках ТОВ "РА-ТЕЛ", відкритих у банківських установах.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2008 року.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Чернігівської області та Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права у вирішенні даного питання, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
10 червня 2004 року між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 214-04 (надалі -Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі, яка не перевищує 800 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником поточного рахунку № 26005301832820, відкритий у філії "Чернігівське центральне відділення Промінвестбанку" (надалі -Поточний рахунок), з якого, відповідно до пунктів 3.2., 3.3. Кредитного договору мають списуватись грошові кошти, в рахунок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами і комісійною винагородою за управління кредитною лінією.
Згідно із довідкою Банку, за період з 01.01.2006 року по 20.12.2007 року, рух коштів на Поточному рахунку не відбувався.
Водночас, в касаційній скарзі відповідач зазначає що арешт грошових коштів фактично блокує його виробничу діяльність, унеможливить розрахунки з бюджетом та кредиторами.
Викладене свідчить про те, що відповідач в ході господарської діяльності свідомо не користується Поточним рахунком, щоб унеможливити здійснення договірного списання в рахунок погашення кредитної заборгованості.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого та апеляційного господарського судів про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може в подальшому утруднити виконання рішення господарського суду.
Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
В заяві про забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на грошові кошти в межах заявленої ціни позову з урахуванням судових витрат, а саме 434 923,10 грн.
Отже, застосований місцевим господарським судом засіб забезпечення позову був обраний з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, із сумою грошових коштів на які було накладено арешт.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо необхідності застосування заходів по забезпеченню позову усі необхідні для цього фактичні обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РА-ТЕЛ" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2008 року у справі за № 8/304 - без змін.
Головуючий, суддя
В.Дерепа
Суддя
Б.Грек
Суддя
Л.Стратієнко