03 червня 2008 р. № 38/374
Доповідач -суддя Плюшко І.А.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Разводової С.С.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Міністерства охорони навколишнього середовища України
та касаційне подання Першого заступника прокурора Житомирської області
на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2007 року
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 року
у справі № 38/374
господарського суду міста Києва
за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в
інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього середовища України
до відповідачів 1. Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор"
2. Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу -фірми товариство з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тер"
3. Акціонерного банку "Національні інвестиції"
Про визнання недійсним договору
за участю представників:
прокурора - Сахно Н.В. посвідчення №99 від 20.05.2004 року
позивача - не з'явились
відповідача - Лоза Д.О. -довіреність у справі
У жовтні 2007 року Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього середовища України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів 1. Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" 2.Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу -фірми товариство з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тер" 3. Акціонерного банку "Національні інвестиції" про визнання недійсним договору.
Рішенням господарського міста Києва від 18.12.2007 року (суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 року (судді: Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Міністерство охорони навколишнього середовища України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти попередніх інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Першого заступника прокурора Житомирської області задовольнити.
Вимоги касаційної скарги Міністерство охорони навколишнього середовища України обґрунтовує тим, що рішення господарського суду міста Києва та постанова апеляційного господарського суду Київської області прийняті з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме зроблені судами висновки не відповідають обставинам справи, а рішення та постанова були прийняті з неповним з'ясуванням обставин. У своїй касаційній скарзі скаржник, зокрема, стверджує, що судами попередніх інстанції не було взято до уваги наявність порушених кримінальних справ по факту фіктивності ТОВ “Гаудія”, не було з'ясовано обставини щодо стадії на якій перебувають такі кримінальні справи. Також скаржник стверджує, що судом першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги і ту обставину, що договір між СП “Іскор” і ТОВ “Фірма “Вітал-Тер” в частині купівлі-продажу векселя № 32073513827 укладено внаслідок помилки, яка відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 229 Цивільного Кодексу України має істотне значення.
Не погоджуючись з винесеними процесуальними документами господарських судів, Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся з касаційним поданням, в якому просить їх скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що вони були прийнятті з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 229 Цивільного Кодексу України.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, 11 листопада 2003 року між Підприємством з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірми товариство з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тер" та Акціонерним банком "Національні інвестиції" укладено договір № 122-2003/К, згідно умов якого відповідач 3 зобов'язався за дорученням відповідача 2 за винагороду здійснити продаж цінних паперів, для чого укласти одну або кілька тристоронніх угод з продажу цінних паперів, за ціною і на умовах даного договору.
11 грудня 2003 року між Спільним українсько-іспанським підприємством "Іскор", Підприємством з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу -фірми товариство з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тер" та Акціонерним банком "Національні інвестиції" укладено договір № 123-2003/Т купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого Підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу -фірми товариство з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тер" в особі Акціонерного банку "Національні інвестиції" зобов'язався передати у власність Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор", а Спільне українсько-іспанське підприємство "Іскор" прийняти та оплатити вказані в реєстрі (додаток № 1 до цього договору) цінні папери, на умовах передбачених цим договором.
Відповідно до акту прийому-передачі векселів до зазначеного вище договору від 11 грудня 2003 року, Підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу -фірми товариство з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тер" в особі Акціонерного банку "Національні інвестиції" передало, а Спільне українсько-іспанське підприємство "Іскор" прийняв векселі, в тому числі простий вексель № 32073513827 за пред'явленням номінальною вартістю 2 819 000,00 грн., складений 01 вересня 2003 року, платником якого є ТОВ “Гаудія”.
01 липня 2006 року Коростишівським РВУ МВС України в Житомирській області була винесена постанова про порушення кримінальної справи відповідно до якої була порушена кримінальна справа по факту виготовлення та використання підробленого недержавного цінного паперу (простого векселя) за № 32073513827 від 01 вересня 2003 року номінальною вартістю 2 819 000 грн., який було придбано Спільним українсько-іспанським підприємством "Іскор" за договором купівлі-продажу № 123-2003/Т від 11.12.2003 р. у Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірми товариство з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тер" м. Києва за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 224 Кримінального Кодексу України.
09 січня 2007 року Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Житомирській області складено висновок № 2043, відповідно до змісту якого рукописні записи, розташовані в графах лицевої сторони бланку простого векселя № 32073513827 від 01 вересня 2003 року, виконані не ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис “Умеренкова”, розташований в рукописній графі “Директор” простого векселя № 32073513827 від 01 вересня 2003 року виконаний не ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а іншою особою.
Відповідно до вказаного вище висновку, вирішити питання про те, чи є підробленим простий вексель № 32073513827 не є можливим, оскільки вирішення цього питання не входить в компетенцію експерта-криміналіста.
Спір у справі виник з причини того, що Прокурор вважає вексель, який був предметом спірного договору підробленим, відповідно вказаний договір в цій частині недійсним з підстав укладення його сторонами під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а відповідачі заперечують проти укладання договору під впливом помилки.
На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги Прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного Кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами або іншими учасниками судового процесу.
Як встановлено судами, між Спільним українсько-іспанським підприємством "Іскор", Підприємством з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу -фірми товариство з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тер" та Акціонерним банком "Національні інвестиції" укладений договір, відповідно до якого Підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу -фірми товариство з обмеженою відповідальністю "Вітал-Тер" в особі Акціонерного банку "Національні інвестиції" передало у власність Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" вексель № 32073513827 за пред'явленням номінальною вартістю 2 819 000,00 грн., складений 01.09.2003р., платником якого є ТОВ “Гаудія”.
Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами, Прокурор як на єдину підставу обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що вказаний договір в частині передання простого векселя № 32073513827 був укладений сторонами під впливом помилки щодо властивостей або якостей простого векселя, тому є недійсним на підставі ст. 229 Цивільного Кодексу України.
У процесі розгляду справи по суті відповідачі, як сторони спірного договору, заперечували проти того, що вони укладали спірний договір в частині купівлі векселя № 32073513827 під впливом помилки та стверджували, що даний правочин укладений свідомо, при вільному волевиявленні без будь-яких помилок.
Договори вчинені під помилкою відносяться до договорів вчинених з недоліком волі. Помилка -це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.
Водночас відповідачі (продавець і покупець спірного векселя), які укладали спірний правочин та виявляли власну волю до його укладання, стверджують, що вони правильно сприймали фактичні обставини правочину, вказані Прокурором обставини не вплинули на їх волевиявлення, при укладанні правочину вони не помилялись, та повністю усвідомлювали правові наслідки своїх дій.
Таким чином, висновок місцевого та апеляційного господарського суду про те, що Прокурором не доведено факту, що відповідачі, як сторони спірного договору, при його укладанні діяли під впливом помилки, тому у позові Прокурора правомірно з підстав ст. 229 Цивільного Кодексу України відмовлено.
Зі змісту статті 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” вбачається, що вексель -це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний.
Відповідно до ч. 1 ст. 76, 75 Уніфікованого закону, запровадженого Женевською Конвенцією (дата приєднання Україною -06 липня 1999 року), яка набрала чинності для України 06 січня 2000 року документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель містить:
1) назву “простий вексель”, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;
2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;
3) зазначення строку платежу;
4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;
6) зазначення дати і місця складання простого векселя;
7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
У відповідності до ст. 77 вказаного Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів. До простого векселя також застосовуються такі положення, зокрема, наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7, наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8).
Відповідно до ст. 7 Уніфікованого закону якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.
Згідно ст. 8 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.
З наведених норм вбачається, що простий вексель, навіть у разі його підписання не уповноваженою на те особою, сам по собі лише з цих підстав не втрачає юридичної дійсності, та зберігає зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на такому векселі.
Судами досліджено, висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області, яким встановлено, що підписи на вказаному векселі виконані не ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а іншою особою.
Таким чином, колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що лише даний експертний висновок не є підтвердженням недійсності векселя, переданого за спірним договором.
Посилання Першого заступника прокурора Житомирської області на факт порушення відділенням ВДСБЕЗ Коростишівського РВ УМВС кримінальної справи за фактом виготовлення та використання вище вказаного векселя за ч. 1 ст. 224 Кримінального Кодексу України та висновок експерта від 09 січня 2007 року не може бути достатнім доказом, оскільки встановити факт підроблення векселя може лише суд у відповідному рішенні.
Посилання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у своїй касаційній скарзі на факт порушення кримінальної справи проти посадових осіб ПП “Агропромекс” та ТОВ “Гардінг” за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального Кодексу України по факту фіктивного підприємництва -створення ТОВ “Гаудія” не підтверджує фіктивність ТОВ “Гаудія”, оскільки належним доказом фіктивності емітента простого векселя № 32073513827 може бути лише вирок суду у кримінальній справі.
Безпідставним є твердження скаржників про те, що апеляційний господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми ст. 229 Цивільного Кодексу України. З долучених до матеріалів справи пояснень сторін договору купівлі-продажу цінних паперів (векселя) № 123-2003/Т від 11.12.2003 р. вбачається, що жодна з них не помилялася щодо природи оспорюваного договору, природи простого векселя № 32073513827 та прав та обов'язків сторін, що випливають з факту купівлі-продажу зазначеного векселя.
Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи по суті правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновки судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правомірними.
Отже, при вирішенні спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційне подання Першого заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього середовища України залишити без задоволення.
3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 року у справі № 38/374залишити без змін.
Головуючий І. А. Плюшко
Судді С. С. Разводова
С. С.Самусенко