05 червня 2008 р.
№ 17/378
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державного підприємства "Київський експортно -технічний центр"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 18.12.07
у справі
№ 17/378
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "ЕйЕль енд Ло" "AL&Law"
до
Державного підприємства "Київський експертно -технічний центр"
про
стягнення 21600,00 грн
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Литвин А.А. -гол. правл.
від відповідача: Лазько С.В. -за дов. від 03.01.08.
Відкритим акціонерним товариством "ЕйЕль енд Ло" "AL&Law" у вересні
2007 року заявлений позов про стягнення з Державного підприємства "Київський експертно -технічний центр" 21600,00 грн -абонементної плати за надані послуги відповідно до договору від 25.11.06 №25/11-ЮП. При цьому, позивач посилався на приписи статей 6, 12, 16, 202, 208, 530, 901- 907 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.07, ухваленим суддею Кролевець О.А., позовні вимоги задоволено. Суд вмотивовуючи рішення встановив несплату відповідачем щоквартальної абонементної плати за договором від 25.11.99. Місцевий суд виходив з того, що такий обов'язок відповідача встановлений умовами договору та підтверджується постановою Вищого
доповідач: Добролюбова Т.В.
господарського суду України від 18.07.07 у іншій справі (38/608). Судове рішення обґрунтоване приписами статей 14, 526, 530, 901 Цивільного кодексу України.
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Андрієнка В.В. -головуючого, Малетича М.М., Студенця В.І., постановою від 18.12.07, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський експертно -технічний центр" - без задоволення.
Державне підприємство "Київський експортно -технічний центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник наголошує на помилковому прийняті судами до уваги Акта здачі -прийому робіт від 06.08.07, оскільки він не підписаний відповідачем, тому не може застосовуватися в якості доказу надання відповідачеві консультаційних послуг в період з 01.02.06 до 31.07.06. Водночас, заявник зауважує, що у вказаний період консультаційних послуг відповідачеві взагалі не надавалось, тому є безпідставним і застосування судами приписів статей 901, 903 Цивільного кодексу України. Разом з цим, у судовому засіданні скаржник вказав на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 42, 43, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності сторін і встановлення всіх обставин справи, без переваги доказів наданих однією стороною.
Від Відкритого акціонерного товариства "ЕйЕль енд Ло" "AL&Law" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. і пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.03.99 Державне підприємство “Київський експертно-технічний центр Держнаглядпраці України» - замовник, уклало з Відкритим акціонерним товариством “ЕйЕль енд Ло» “AL & Law»- виконавцем, договір №15/03-ЮП на здійснення юридичної практики. Разом з цим, 25.11.99 вказане зобов'язання було замінено на нове шляхом укладання Державним підприємством “Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці України» з Відкритим акціонерним товариством “ЕйЕль енд Ло» “AL & Law» нового договору №25/11-ЮП на здійснення юридичної практики. Пункту 1.1 цього договору визначено, що виконавець надає замовникові послуги та здійснює наступні роботи: правове консультаційне обслуговування; консультаційне обслуговування зовнішньоекономічної діяльності; надання консультацій і роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок із законодавства; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів та захист прав замовника на підставі доручення, в судових органах України та органах виконавчої влади. Згідно з розділом 2 цього договору відповідач зобов'язався здійснити оплату робіт у терміни і розмірах, визначених договором та прийняти виконані роботи, а позивач відповідно вимагати від відповідача оплати виконаних робіт. Відповідно до пункту 3.3 договору виконані роботи приймаються за актом здачі - прийомки. Розмір оплати за договором згідно пункту 3.4 включає: оплату за правове консультаційне обслуговування (щоквартальна абонемента плата), яка становить суму 3 000,00 грн; розмір оплати за урегулювання боргових зобов'язань - 10% суми, яка надійшла на розрахунковий рахунок відповідача чи врегульована іншим чином; оплату за надані послуги (виконані роботи), яка складається з суми, вказаної в рахунках на оплату. Розмір оплати наданих послуг (виконаних робіт) становить суму, зазначену в додатку до договору. Водночас, відповідач зобов'язався проводити оплату робіт в термін не пізніше 10 календарних днів з дати надання рахунку, якщо інше не встановлено Додатком до договору. Судами установлено, що договір укладений сторонами без зазначення терміну його дії. Предметом позову у даній справі є матеріально -правова вимога Відкритого акціонерного товариства "ЕйЕль енд Ло" "AL&Law" про стягнення з Державного підприємства "Київський експертно -технічний центр" 21 600,00 грн -абонементної плати. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору надав відповідачеві послуги, загальною вартістю 21 600,00 грн, в підтвердження цього надав судові акт здачі - прийомки робіт від 06.08.07. Так, відповідач не оплатив ці роботи, мотивуючи такі дії тим, що позивачем в спірний період консультаційних послуг не надавалось. Отже, як вбачається з матеріалів справи, предметом дослідження у справі є питання виконання сторонами зобов'язань за договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача спірної суми. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються, з урахуванням особливостей, Господарським та Цивільним кодексами України. Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У відповідності до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Рішення господарського суду має ґрунтуватися на повному з'ясуванні, зокрема, того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Зі змісту судових рішень вбачається, що суди залишили поза увагою довід відповідача про зміну умов договору №25/11-ЮП від 25.11.99 в частині оплати за правове консультаційне обслуговування у вигляді щоквартальної абонементної плати в розмірі 3600,00 грн на оплату правового консультативного обслуговування відповідно до додаткових угод ( а.с.29), обмежившись лише посиланням на встановлення такого обов'язку умовами договору. При цьому, суди залишили поза увагою і твердження відповідача про ненадання позивачем консультаційних послуг в період з 01.02.06 до 31.07.06 та не підписання ним Акта здачі -прийому робіт від 06.08.07 на суму 21 600,00 грн. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 цього ж Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Проте, судами залишено поза увагою та не надано оцінки документам, які надані відповідачем, в підтвердження своїх доводів, а саме: додатковим угодам, актам здачі -прийомки робіт, рахункам, платіжним дорученням, випискам з рахунків, листу №327 від 13.08.07, листу №355 від 11.09.07 ( а.с. 28 - 145). Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Отже, суди попередніх інстанцій, повинні були навести зміст всіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Викладене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, доводи викладені в касаційній скарзі про порушення судами вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.07 у справі №17/378 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.07 у цій справі скасувати.
Матеріали справи скерувати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Київський експортно -технічний центр" задовольнити.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т.Гоголь
В.Швець