01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.05.2008 № 29/57
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Ігнатов А.О. (дов. №495 від 03.04.2008),
від відповідача - Галецький В.В. (дов. №114/2008 від 22.04.2008),
розглянувши апеляційну скаргу Приватне підприємство "ВТБ Лізинг Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2008
у справі № 29/57
за позовом Державне підприємство "Придніпровська залізниця"
до Приватне підприємство "ВТБ Лізинг Україна"
про стягнення 67331,52 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 24.03.2008 у справі № 29/57 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» 67331,52грн. - пені, 673,32 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2008 у справі № 29/57 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.
Скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції вірно було встановлено, що після підписання додаткової угоди №1 від 10.12.2007 строк передачі був перенесений і продовжений до 28.12.2007, фактична передача предмету лізингу відбулася в повному обсязі 11.12.2007. Однак, в порушення вимог ст. 604 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), місцевий господарський суд не врахував ту обставину, що сторони підписавши дану додаткову угоду, застосували «новацію», тобто змінили первісне зобов'язання новим зобов'язанням в рамках того ж договору.
Також, відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що в додатковій угоді немає жодних застережень щодо зобов'язань відповідача відшкодувати будь - які штрафні санкції за договором.
Крім того, додаткову угоду було підписано 10.12.2007, а претензії щодо сплати штрафних санкцій за прострочення поставки почали надходити вже після її підписання.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти апеляційної скарги та вказує на те, що додаткова угода №1 жодним чином не припиняє первісне зобов'язання, а лише вносить корективи до Додатків 2 та 3 до Договору фінансового лізингу №119-ФЛПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007, тому посилання відповідача на «новацію» є помилковим.
Крім того, п.3 додаткової угоди передбачено, що угода набуває чинності з дати підписання сторонами і є дійсною протягом всього строку дії Договору фінансового лізингу №119-ФЛПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007, як його невід'ємна частина. Тобто, додаткова угода є невід'ємною частиною самого договору і діє в рамках та на виконання одного і того ж зобов'язання.
Ухвалою від 14.04.2008 Київський апеляційний господарський суд прийняв до провадження апеляційну скаргу та призначив розгляд справи на 06.05.2008.
В судовому засіданні 06.05.2008, в порядку приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), була оголошена перерва до 13.05.2008.
В судове засідання 13.05.2008 представники сторін з'явилися. Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а представник позивача заперечив проти обставин апеляційної скарги.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» 67331,52 грн. - пені, 673,32 грн. -державного мита, 118,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір фінансового лізингу №119-ФЛПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007, на виконання умов якого відповідач зобов'язаний був поставити до 30.09.2007 предмет лізингу вартістю 9 600 000, 00 грн., однак прострочив виконання свого зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач, відповідно до п. 9.3 Договору, нарахував відповідачу пеню у розмірі 67 331, 52 грн. за прострочення поставки предмету лізингу.
Відповідач проти позову заперечує і просить припинити провадження у справі, з огляду на те, що ним було надано Додаткову угоду від 10.12.2007 № 1 до Договору фінансового лізингу № 119-Фл ПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007, якою змінено графік поставки предмету лізингу на більш пізній термін (28.12.2007). За таких обставин відповідач вважає, що прострочення поставки було відсутнє, а тому нарахування штрафних санкцій є безпідставним.
Судова колегія не погоджується з висновками, які викладені в рішенні суду першої інстанції і вважає їх помилковими, з наступних підстав:
Між Приватним підприємством “ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та Державним підприємством “Придніпровська залізниця» (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №119-ФЛПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007 (далі - Договір).
Предметом лізингу є автомотриса дизельна монтажна типу 1АДМ-1.3 з ізольованою монтажною площадкою виробництва ЗАТ “Тихорєцький машинобудівельний завод ім.. В.В. Воровського» (Росія), згідно зі специфікацією -Додаток № 1, відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком № 4, передається лізингодавцем в строкове платне володіння, користування з правом викупу (далі -лізинг) лізингоодержувачу на умовах, визначених цим договором. (п.1.1 Договору).
Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору лізингодавець (відповідач) набуває у власність у продавця предмет лізингу, визначений лізингоодержувачем (позивач), технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації яких задовольняють потреби лізингоодержувача, і передає їх лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах, передбачених цим договором зобов'язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором. Кількість, виробник товару, модель та термін передачі предмета лізингу в лізинг, визначаються додатком № 1 до цього договору. У разі зміни строків постачання предмета лізингу виробником, графік передачі предмета лізингу може змінюватись шляхом укладання додаткової угоди.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що ціна предмета лізингу визначається на умовах поставки і включає в себе комплектуючих, вказаних в технічних специфікаціях. Ціна одиниці предмета лізингу 3200000,00 грн.. Загальна вартість предметів лізингу за договором складає 12800000,00 грн.
Відповідно до п. 3.4 Договору лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються лізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування сумами лізингових платежів.
В свою чергу п.3.11 Договору сторони погодили, що лізингоодержувач здійснює лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу. Втрата предмета лізингу також не звільняє лізингоодержувача від викання своїх зобов'язань за цим Договором.
Згідно з п.11.1 Договору сторони докладають всі зусилля для того, щоб врегулювати всі суперечки, що виникають з цього договору або у зв'язку з ним, шляхом переговорів. Будь-які спори, що виникають між сторонами, стосовно укладення, виконання або припинення цього договору, які не врегульовані шляхом переговорів протягом 30 календарних днів після направлення одній із сторін письмової пропозиції щодо проведення переговорів або після закінчення вказаного терміну, можуть бути передані на розгляд у судовому порядку, передбаченому законодавством України. Звернення будь-якої із сторін у суд не звільняє сторони від виконання прийнятих за цим договором зобов'язань.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених даним договором. (п. 12.1 Договору).
Пунктами 14.1, 14.3 Договору передбачено, що в цей договір сторонами можуть бути внесені зміни і доповнення, які оформляються сторонами додатковими угодами до цього договору. Всі додатки до цього договору є його невід'ємними частинами.
Як вбачається з вищезазначеного, сторони скористалися своїм правом на укладання договору, яке передбачено ст. 614 ЦК України, відповідно до норм якої сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.14.1 Договору сторонами була підписана Додаткова угода № 1 від 10.12.2007 до Договору фінансового лізингу № 119-ФЛ ПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007 (далі - Додаткова угода №1), умовами якої були внесені зміни до Додатків № 2, № 3 до Договору. Додаткова угода набуває чинності з дати підписання сторонами і діє протягом всього строку дії Договору, як його невід'ємна частина.
Оскільки Додаток № 2 є графіком передачі предмета лізингу, Додатковою угодою № 1 він був змінений: автомотриса дизельна монтажна типу 1АДМ-1.3 у кількості 3 шт., виробництва ЗАТ “Тихорецький машинобудівельний завод ім.. В.В. Воровського» (Росія) кінцева дата передачі - 28.12.2007, пункт передачі станція Нижньодніпровськ Вузол, автомотриса дизельна монтажна типу 1АДМ-1.3 у кількості 1 шт., виробництва ЗАТ “Тихорецький машинобудівельний завод ім.. В.В. Воровського» (Росія) кінцева дата передачі - 28.01.2008, пункт передачі станція Нижньодніпровськ Вузол.
В свою чергу, Додаток № 3 є графіком нарахування платежів, Додатковою угодою № 1 він був змінений: перший платіж за три одиниці предмету лізингу 20.01.2008 (попередній строк платежу - 20.10.2007); перший платіж за одну одиницю предмету лізингу 20.02.2008.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів приймання-передачі майна в лізинг від 11.12.2007 відповідачем було передано позивачу: автомотрису дизельну монтажного типу 1АДМ-1.3 у кількості 1 шт., виробництва ЗАТ “Тихорецький машинобудівельний завод ім.. В.В. Воровського» (Росія), пункт передачі станція Нижньодніпровськ Вузол та від 03.12.2007, та автомотрису дизельну монтажного типу 1АДМ-1.3 у кількості 2 шт., виробництва ЗАТ “Тихорецький машинобудівельний завод ім.. В.В. Воровського» (Росія), пункт передачі станція Нижньодніпровськ Вузол.
Станом на 10.12.2007 (дата підписання Додаткової угоди №1) відповідач зобов'язаний був передати позивачу предмет лізингу на суму 9600000,00 грн. у строк до 30.09.2007. Однак, після підписання Додаткової угоди № 1 строк передачі був перенесений і продовжений до 28.12.2007, а фактична передача предмету лізингу на суму 9600000,00 грн. відбулася у повному обсязі 11.12.2007.
Пояснення позивача про те, що ним не здійснено розрахунок, в зв'язку з тим, що не отримано предмет лізингу, критично оцінюється судовою колегією, оскільки відповідно до п. 3.11 Договору лізингоодержувач здійснює лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу.
Стосовно посилань позивача на вину відповідача, як підставу для застосування цивільної відповідальності, то слід зазначити наступне:
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
В матеріалах справи присутній лист відповідача №77Пр-3 від 16.10.2007 до позивача, в якому міститься інформація про те, що у зв'язку зі змінами в графіках постачання автоматрис дизельних монтажних типу 1АДМ - 1,3 пов'язаними, із неможливістю виробника (Закрите акціонерне товариство «Тихорецький машинобудівний завод ім.. В.В. Воровського») (Росія), він не може вчасно здійснити заплановану поставку та у цьому ж листі звернувся з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору фінансового лізингу №119-ФЛПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007 додавши до листа проект Додаткової угоди №1 та в новій редакції Додаток№2 (графік поставки) та Додаток №3 (графік лізингових платежів).
Тобто, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було вжито всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Претензія позивача №Н-21/1839 від 14.12.2007 до відповідача - на загальну суму 67331,52 грн., в якій міститься вимога перерахування суми пені за несвоєчасну передачу предмета лізингу, передбаченого графіком передачі предмета лізингу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення виконання зобов'язань, а саме 67331,52 грн.
На момент надсилання претензії предмет лізингу 11.12.2007 вже був поставлений відповідачем позивачу, як виконання умов Додаткової угоди №1, яка, як передбачено пунктами 14.1, 14,3 Договору, є його невід'ємною частиною. Волевиявлення керівників сторін підписувати додаткові угоди є їх правом, яке передбачено приписами ЦК України.
Тому, як свідчать матеріали справи, відповідачем не було пропущено строк поставки предмету лізингу.
Стосовно «новації» слід зазначити наступне:
Відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.
В свою чергу, Додаткова угода №1 не припиняє первісне зобов'язання, щодо поставки предмету лізингу, а лише вносить корективи до Додатків до №2,3 до Договору.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести, неправомірність поведінки відповідача при виконанні зобов'язань за Договором фінансового лізингу №119-ФЛПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007, а саме, не поставку своєчасно (до 29.09.2007) предмету лізингу на загальну суму 9600000,00 грн.
Враховуючи зазначене, судова колегія задовольняє апеляційну скаргу позивача, як обґрунтовану.
Рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2008 у справі №29/57 - скасувати.
В позові відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м.Дніпропетровськ, пр. Карла-Маркса,108, Код ЄДРПОУ 01073828) на користь Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» (01601, м.Київ, вул. Гоголівська, 22/24, Код ЄДРПОУ 34356910) 336,66 грн. - державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ».
Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.
3. Матеріали справи №29/57 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді