03.06.08
Чернігівської області
14000, м. Чернігів, тел. (0462) 77-99-18
проспект Миру, 20
Іменем України
“ 28 » травня 2008 року справа № 18/147 (6/192)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна»
01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 3
До: Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта»
17500, м. Прилуки, вул. Вокзальна, 1
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція
17500, м. Прилуки, вул. Київська, 214
Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області
14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 27
За участю у розгляді справи Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави
14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9
Про визнання дій такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, та спонукання вчинити певні дії
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя: А.С. Сидоренко
судді: Бобров Ю.М., Мурашко І.Г.
Представники:
від позивача: Циган В.В. -предст., дов. від 20.11.2007р. № 394 -11/07юр., Кучер Н.В. -представ., дов. від 22.04.2008р. № 127 -04/08юр
від відповідача: Степаненко Л.М. -нач. юридично -договірного відділу, дов. від 20.11.2007р. № юр -291/8
від Прилуцької ОДПІ: Філіппова О.Г. -нач. юр. відділу, дов. від 16.01.2008р. № 191/10/10 -003
від ГУДКУ в Чернігівській області: Шапоренко С.В. -гол. спец. юр. відділу, дов. від 03.01.2008р. № 3
В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Дремлюга С.О., посвід. від 14.04.2008р. № 189
Ухвалою голови господарського суду Чернігівської області від 22.04.2008р. призначений колегіальний розгляд справи № 18/147 (6/192).
В судовому засіданні 28.05.2008р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» (надалі -Позивач) заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» (надалі -Відповідач) про визнання такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, дій відповідача по сплаті рентної плати в сумі 54 238 634,26 грн. за обсяги нафти і газу, видобутих у процесі спільної діяльності за договором від 19.01.1999р. № 35/4 протягом квітня 2005 року -березня 2007 року та зобов'язання Відповідача вжити дії щодо коригування податкових зобов'язань за період з квітня 2005 року по березень 2007 року по сплаті рентної плати за обсяги нафти і газу, видобутих у процесі спільної діяльності за договором від 19.01.1999р. № 35/4.
З метою представництва інтересів держави у справу вступив перший заступник прокурора Чернігівської області шляхом внесення апеляційного та касаційного подання.
Ухвалою господарського суду від 11.04.2008р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучені Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція та Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області.
В обґрунтування заявленого позову Позивач посилається на те, що Указом Президента України «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» від 17.06.1996р. № 433/96 видобувні підприємства було звільнено від рентної плати за додатково видобуті нафту і газ понад базові обсяги на родовищах, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами (до яких відносяться також і родовища в Прилуцькому нафтогазопромисловому районі на яких здійснюється спільна діяльність сторонами), протягом усього періоду експлуатації зазначених родовищ. За умовами договору про спільну діяльність базові обсяги видобутої нафти є власністю ВАТ «Укрнафта», а понадбазові -досягаються в результаті спільної діяльності учасників договору і приходуються на окремому балансі спільної діяльності у випадку розподілу прибутку.
Даний Указ Президента України був прийнятий з метою стимулювання збільшення видобутку нафти і газу на родовищах із важковидобувними та виснаженими запасами та залучення інвестицій для дорозробки таких родовищ. Тобто, звільнення від рентної плати за додатково видобуту нафту являлося державною гарантією захисту інвестицій. При цьому відповідний Указ був прийнятий і інвестиції були внесені до внесення змін до Закону України «Про інвестиційну діяльність» якими було обмежено поняття державних гарантій захисту інвестицій виключенням із нього питань сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
На думку Позивача, незважаючи на втрату чинності Указу Президента України «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» в січні 2006 року, відповідний вид державних гарантій захисту інвестицій повинен діяти протягом усього періоду експлуатації визначених родовищ.
Також, Позивач зазначає, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими були змінені (підвищені) ставки рентної плати та відмінені пільги за видобуту понад базові обсягі нафту, прийняті значно пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року, що суперечить ч. 8 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування».
В доповненні до позовної заяви Позивач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 3 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування», ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Кабінету Міністрів України дається доручення встановити порядок відрахування суб'єктами господарювання рентних платежів до Державного бюджету України, проте чинним законодавством України Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати або змінювати розмір (норматив) ставок, механізм та порядок справляння обов'язкових платежів в загальнообов'язковому порядку.
Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи свої заперечення тим, що, починаючи з квітня 2005 року, рентна плата з додаткових понад базові обсяги видобутку нафти сплачувалася на підставі норм ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005р. № 2505-ІV), ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30.11.2006р. № 398-V.
Відповідач зазначає, що Указ Президента України «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» і постанова Кабінету Міністрів України «Про визначення нафтових родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами» від 24.04.2000р. № 699 втратили чинність, а тому, на його думку, немає підстав вести мову про те, що додаткова нафта, видобута у 2005 -2007 роках, звільнена від рентної плати.
Прокурор також заперечив проти заявленого позову, вказуючи що положеннями ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005р. № 2505-ІV), ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30.11.2006р. № 398-V чітко вказано про наявність обов'язку у суб'єктів господарювання, які здійснюють видобуток нафти (у тому числі з родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами, включаючи понад базовий) на підставі спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами, вносити у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України рентну плату за нафту (у тому числі за базові і понад базові обсяги, видобуті з родовищ із важковидобувними і виснаженими запасами). Нормативно -правові акти ж, на які посилається Позивач, втратили чинність.
Положеннями Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що державні гарантії захисту інвестицій не стосуються питань фінансово -господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Таким чином, вищевказані Закони України, якими в 2005 -2007 роках встановлювалися ставки рентної плати за нафту, є чинними та обов'язковими до виконання у відповідності до Конституції України.
Прокурор також зазначає, що в даному випадку, Кабінет Міністрів України не встановлював нових податків, не змінював ставки податку, не встановлював та не змінював механізму справляння обов'язкових платежів. Позивач помилково ототожнює поняття податок, ставка податку, механізм справляння конкретного податку (збору) з порядком встановлення певних нормативів для його справляння.
Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція заперечила проти заявленого позову з підстав, викладених прокурором.
На думку Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області рішення по справі не може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї із сторін по справі, а тому залучення його в якості третьої особи безпідставне. ГУ ДКУ в Чернігівській області є окремою юридичною особою, несе відповідальність виключно за своїми зобов'язаннями, ніяких прав та законних інтересів Позивача не порушувало, не є стороною договору про спільну діяльність. Чинним законодавством України не передбачено функцій чи повноважень органів державного казначейства щодо коригування податкових зобов'язань інших осіб.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора, повноважних представників сторін та третіх осіб, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
19 січня 1999 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» та відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» був укладений договір № 35/4 про спільну діяльність в Прилуцькому нафтогазопромисловому районі.
Предметом даного договору є спільна діяльність з:
інвестування -створення, реконструкція та модернізація виробничих потужностей з метою освоєння та розробки об'єктів робіт (інвестиційний етап спільної діяльності);
ведення виробничо -господарської діяльності з видобутку і реалізації вуглеводнів в процесі експлуатації об'єктів робіт для отримання прибутку учасниками, або шляхом розподілу прибутку, або розподілу додаткових виуглеводнів (виробничо -господарський етап спільної діяльності).
Під «об'єктом робіт» в договорі розуміється об'єкти пошуку і розвідки родовищ нафти і газу на перспективних площах, нафтові та газоконденсатні поклади, а також окремі свердловини групи родовищ Прилуцького нафтогазопромислового району (Богдановського, Гніденцівського, Малодівицького, Мільківського, Прилуцького, Скороходівського, Софіївського, Щуровського, Ярошевського), які включені до програми спільної діяльності.
Згідно п. 4.1 Договору, юридичною особою, від імені якої ведеться спільна діяльність, учасниками визначається ВАТ «Укрнафта». Вся фактична організаційна, фінансова і виробничо -комерційна діяльність з виконання договору здійснюється Виконавчою дирекцією під контролем Комітету з управління.
Нафтогазовидобувне управління «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта» у відповідності з угодою від 28.01.1999р. про внесеня змін до договору про спільну діяльність, наказом ВАТ «Укрнафта» від 17.05.1999р. № 74, Положення про виконавчу дирекцію спільної діяльності в Прилуцькому нафтогазопромисловому районі, довіреностей від 29.12.2006р. № юр-725/з, від 01.12.2006р. № юр-561/з, від 20.11.2007р. № юр-290/з, уповноважене представляти інтереси ВАТ «Укрнафта» в господарському суді.
В статті 9 Договору сторони визначили, що вуглеводні, видобуті на об'єкті робіт, розподіляються на базові і додаткові вуглеводні.
Базові вуглеводні -це обсяги видобутку вуглеводнів, що видобуваються в межах рівнів, існуючих на момент включення об'єкту робіт до програми спільної діяльності, або підписання планів робіт (Базові рівні). Базові рівні визначаються з врахуванням природного (закономірного) зниження видобутку вуглеводнів і фіксуються в відповідних документах. Базові вуглеводні є власністю ВАТ «Укрнафта».
Додаткові вуглеводні -це понадбазові обсяги видобутку вуглеводнів, досягнені в результаті спільної діяльності учасників договору і приходуються на окремому балансі спільної діяльності у випадку розподілу прибутку.
Підпунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.
Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Відповідно до п. 1.5, п. 1.6 Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.07.1997р. № 234, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.1997р. за № 308/2112, податкові органи ведуть облік договорів на підставі копій цих договорів, які після їх укладення направляються платником податку до державної податкової адміністрації за його місцезнаходженням.
При взятті на облік договору у державній податковій адміністрації йому присвоюється обліковий номер. Копія договору зберігається в особовій справі платника податку.
Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією НГВУ «Чернігівнафтогаз» спільна діяльність за договором 35/4 було взято на облік 01.04.1999р. за реєстраційним (обліковим) номером 534663345.
Рентна плата за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні була встановлена Указом Президента України «Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні» від 21.12.1994р. № 785/94.
Протягом 1995 -1998 років діяли ставки рентної плати, що згідно з пунктом 2 даного Указу, затверджувалися Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України разом з Державним комітетом України по нафті і газу.
З метою стимулювання збільшення видобутку нафти і газу на родовищах із важковидобувними та виснаженими запасами та залучення інвестицій для дорозробки таких родовищ Президентом України був прийнятий Указ «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» від 17.06.1996р. № 433/96.
Пунктом 1 Указу від 17.06.1996р. № 433/96 було встановлено, що видобувні підприємства звільняються від рентної плати за додатково видобуті нафту і газ понад базові обсяги на родовищах, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами, протягом усього періоду експлуатації зазначених родовищ.
При цьому термін «базові обсяги» означає обсяги видобутку нафти і газу, що повинні досягатися видобувним підприємством із використанням існуючих на родовищі виробничих потужностей, техніки та технологій. Базові обсяги встановлюються Державним комітетом нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України та зазначаються в ліцензії на експлуатацію родовища, яка видається видобувному підприємству.
За видобуті нафту і газ у межах базових обсягів здійснюються всі обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України.
Тобто, Указ Президента України від 17.06.1996р. № 433/96, на момент його прийняття, стимулював залучення інвестицій в дорозробку нафтових родовищ шляхом гарантування звільнення від рентної плати за додатково видобуті нафту і газ понад базові обсяги протягом усього періоду експлуатації зазначених родовищ, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами.
Відповідно до Указу Президента України від 17.06.1996р. № 433 «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами» постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2000р. № 699 було визначено нафтові родовища згідно з додатком такими, що належать до родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами.
До таких родовищ були віднесені наступні родовища Чернігівської області: Прилуцьке, Гніденцівське, Малодівицьке, Богданівське, Щурівське, Скороходівське.
Цією ж постановою було визначено базові обсяги видобутку нафти на період 1999 -2019 роки, встановлені Міністерством палива та енергетики.
Таким чином, Відповідач до квітня 2005 року не сплачував рентну плату за додатково видобуту нафту понад базові обсяги на Прилуцькому, Гніденцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському, Скороходівському родовищах.
Починаючи з квітня 2005 року Відповідач, керуючись нормами ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005р. № 2505-ІV), ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30.11.2006р. № 398-V, самостійно визначив та сплатив до Державного бюджету України рентну плату за додатково видобуту нафту понад базові обсяги (77909 тонн) на загальну суму 54 238 634, 26 грн.
В судовому засіданні було встановлено відсутність розбіжностей між даними сторін щодо кількості видобутої нафти та сум сплачених рентних платежів.
Проте колегія суддів не може погодитися із законністю відповідних дій Відповідача, виходячи з наступного:
Згідно ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначені Законом України «Про систему оподаткування».
Відповідно до ст. 1 цього Закону, встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Одним із принципів побудови системи оподаткування являється стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності -введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва.
Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України (ст. 8 Закону України «Про систему оподаткування»).
Рентні платежі, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», віднесені до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Поняття, розміри та порядок сплати рентних платежів за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат в Україні, контроль за правильністю їх обчислення і сплати та відповідальність платників таких платежів, починаючи з 2004 року, визначено Законом України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат».
При цьому ст. 2 Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат» визначено, що платники рентних платежів за нафту, природний газ і газовий конденсат, об'єкти і ставки рентних платежів за нафту, природний газ і газовий конденсат, порядок їх обчислення і сплати не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно абз. 4 ст. 11 цього Закону, від оподаткування рентними платежами за нафту, природний газ і газовий конденсат звільняються обсяги нафти, природного газу і газового конденсату понад базові обсяги нафти, природного газу і газового конденсату, видобуті з родовищ, затверджених Кабінетом Міністрів України як такі, що мають важковидобувні та виснажені запаси.
Протягом 2005 -2007 років дія Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат» зупинялася на підставі норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30.11.2006р. № 398-V.
Також, положеннями вищевказаних законів було встановлено наступне:
- установити, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини, а саме, природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти (у тому числі з родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами, включаючи понад базовий) на підставі спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України рентну плату за нафту (у тому числі за базові і понад базові обсяги, видобуті з родовищ із важковидобувними і виснаженими запасами) -у розмірі 550 гривень за одну тонну видобутої нафти (ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005р. № 2505-ІV));
- установити, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини, а саме, природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату (крім природного газу та газового конденсату із морських родовищ) і нафти (у тому числі з родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами, включаючи понад базовий) на підставі спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України рентну плату за нафту (у тому числі за базові і понад базові обсяги, видобуті з родовищ із важковидобувними і виснаженими запасами):
у розмірі 876,17 гривні за одну тонну нафти, видобутої з покладів, більша частина яких залягає на глибині до 4.000 метрів;
у розмірі 550 гривень за одну тонну нафти, видобутої з покладів, більша частина яких залягає на глибині від 4.000 до 5.000 метрів;
у розмірі 325 гривень за одну тонну нафти, видобутої з покладів, більша частина яких залягає на глибині понад 5.000 метрів (ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»);
- установити, що у 2007 році суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України рентну плату за нафту:
у розмірі 1.090 гривень за одну тонну нафти, видобутої з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5.000 метрів;
у розмірі 404 гривні за одну тонну нафти, видобутої з покладів, які повністю залягають на глибині понад 5.000 метрів (п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30.11.2006р. № 398-V).
За правилами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.05.2008р. № 10-рп у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), зокрема зазначив таке:
«у Рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)“ (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).
Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Бюджетного Кодексу України при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Бюджетного Кодексу України конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Бюджетного Кодексу України і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет -встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України“ (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).
При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ ІІ).
Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві ...
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30.11.2006р. № 398-V щодо зупинення дії Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат» суперечать Конституції України та Закону України «Про систему оподаткування», як такі, що виходять за межі правового регулювання бюджетних відносин, а також порушують порядок зміни ставок і механізму сплати податків та скасування пільг їх платникам, а тому, на підставі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, не застосовує їх при вирішенні спору.
В даному випадку підлягає застосуванню правова норма, встановлена у абз. 4 ст. 11 Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат», щодо звільнення від оподаткування рентними платежами за нафту обсягів нафти понад базові обсяги, видобуті з родовищ, що мають важковидобувні та виснажені запаси.
Втрата чинності постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2000р. № 699 «Про визначення нафтових родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2006р. № 686 «Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України з питань визначення родовищ корисних копалин з важковидобувними та виснаженими запасами», на думку колегії суддів, не може свідчити про позбавлення Прилуцького, Гніденцівського, Малодівицького, Богданівського, Щурівського та Скороходівського родовищ статусу родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами.
Колегією суддів відхиляються посилання Позивача на те, що Відповідач був звільнений від рентної плати за додатково видобуті нафту і газ понад базові обсяги на родовищах з важковидобувними та виснаженими запасами протягом усього періоду експлуатації зазначених родовищ саме на підставі Указу Президента України «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» від 17.06.1996р. № 433/96, а також не те, що звільнення від рентної плати за додатково видобуту нафту являлося державною гарантією захисту інвестицій, яка повинна діяти протягом усього періоду експлуатації визначених родовищ, оскільки з 2004 року питання щодо звільнення від оподаткування рентними платежами за нафту, природний газ і газовий конденсат вже регулювалося Законом України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат», а Указ Президента України від 17.06.1996р. № 433/96 втратив чинність на підставі Указу Президента України 27.12.2005р. № 1858/2005.
Крім того, ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що державні гарантії захисту інвестицій не стосуються питань фінансово -господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів).
За таких обставин позовні вимоги про визнання такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, дій відповідача по сплаті рентної плати в сумі 54 238 634,26 грн. за обсяги нафти і газу, видобутих у процесі спільної діяльності за договором від 19.01.1999р. № 35/4 протягом квітня 2005 року -березня 2007 року являються обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про зобов'язання Відповідача вжити дії щодо коригування податкових зобов'язань задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Таким чином, подання уточнюючого розрахунку являється правом платника податків і Позивач не наділений повноваженнями зобов'язувати Відповідача корегувати податкові зобов'язання.
Відповідна позиція була викладена Вищим господарським судом України у постанові від 07.02.2008р. по даній справі.
Правовідносини в сфері спільної діяльності врегульовані нормами Цивільного кодексу України, тобто вони являються цивільно -правовими і у випадку, якщо Позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій Відповідача йому заподіяно збитки, він має право звернутися у встановленому порядку до суду з позовом про їх відшкодування.
У відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 92 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 8 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 1, 2, 11 Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат», ст. ст. 4, 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. ст. 4, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Визнати такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, дії відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта» по сплаті рентної плати в сумі 54 238 634,26 грн. за обсяги нафти, видобутої у процесі спільної діяльності за договором від 19.01.1999р. № 35/4 протягом квітня 2005 року -березня 2007 року.
В решті позову відмовити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ, Несторівський провул., 3-5 (відомості про розрахункові рахунки відсутні, код 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна», м. Київ, Лабораторний провул., 3 (р/р 26002200140001 в АКБ «Сіті Банк» (Україна), МФО 300584, код 25662676) 42 грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя А.С.Сидоренко
Суддя Ю.М.Бобров
Суддя І.Г.Мурашко
Рішення підписано 02 червня 2008 року.
Головуючий суддя А.С.Сидоренко
Суддя Ю.М.Бобров
Суддя І.Г.Мурашко