Справа: № 2а-1172/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
Іменем України
"20" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2010 року справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щорічної соціальної допомоги «дітям війни»,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області (надалі за текстом -«Управління») нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за періоди з 01.07.2007 р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 01.10.2010р.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни»України від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV (надалі за текстом -«Закон № 2195-ІV») має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити позивачеві недоплачене підвищення до пенсії в розмірі мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 01.10.2010р. з урахуванням вже сплачених сум.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.
Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Згідно паспорту серії НС №НОМЕР_1, виданому 23.07.1997 р. Канівським МРВ УМВС України в Черкаській області, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 р.
Факт отримання позивачем пенсії сторонами не заперечується.
Відповідно до статті 1 Закону № 2195-ІV позивач має правовий статус дитини війни.
Статтею 6 Закону № 2195-ІV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у названу статтю Закону № 2195-ІV, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону № 2195-ІV в їх первинній редакції.
Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи підвищення пенсії у розмірі визначеному Законом № 2195-ІV, порушив указане право позивача.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону № 2195-ІV.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Твердження Управління про відсутність нормативно встановленого порядку визначення мінімальної пенсії за віком для цілей статті 6 Законом № 2195-ІV судом апеляційної інстанції не приймаються як доказ.
Порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у частині першій статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів з неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування частини першої статті 28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»слід визнати цілком обґрунтованим.
Разом з тим, судова колегія враховує, що відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, з огляду на дату звернення позивача з даним позовом (02.11.2010 р.) та відсутність поважної причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, період, за який підлягає перерахунку пенсія ОСОБА_2 слід визначити починаючи з 02 травня 2010р.
Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку, що до даних правовідносин не застосовуються строки звернення до суду і зобов'язав Управління здійснити перерахунок пенсії з 01.07.2007 р.
Керуючись статтями 160, 198, 203, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2010 року в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області здійснити щомісячну виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 02.05.2010р. скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області здійснити щомісячну виплату підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 02.05.2010р. залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська