Справа: № 2-а-181/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
"07" липня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
06 січня 2011 року ТОВ «Екобуд»звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010 року за № 0002142310/0 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 285 978, 00 грн. та від 29.09.2010 року за № 0002152310/0 про податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 514 641, 00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року позов задоволено повністю.
На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову про відмову у задоволені позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що на момент винесення податкових вимог у підприємства існував податковий борг.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Колегією суддів, як і судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва по результатам позапланової виїзної перевірки правовідносин позивача з ТОВ «Будекспо -Комплекс»за період з 1.1. 2007 року по 31.12.2009 року було константовано заниження ТОВ «Екобуд»податку на додану вартість на суму 190652 грн. та податку на прибуток на загальну суму 343094 грн., що знайшло своє відображення в акті відповідача за № 178\23-20\314820208 від 7.9.2010 року та потягло винесення цим податковим органом податкових повідомлень -рішень за № 0002142310\0 від 29.9.2010 року, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 285978 грн.( зі штрафними санкціями) та за № 0002152310\0 від тієї ж дати, яким ТОВ «Екобуд»зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 514641 грн. ( з урахуванням фінансових санкцій).
Як стверджував відповідач, службові особи контрагента позивача за договором субпідряду підприємницьку діяльність не здійснювали, угод фінансового характеру не складали. Враховуючи викладене, а так же те, що невстановлені особи вели протиправну господарську діяльність від імені підприємства, то всі правочини позивача з ТОВ «Будекспо -Комплекс»є такими, що порушують публічний порядок, не мають юридичної сили та не спричиняють настання будь -яких правових наслідків.
Задовольняючи позов та скасовуючи зазначені вище повідомлення - рішення податківців, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача на придбання будівельно -монтажних робіт за договором субпідряду від 17.7.2007 року за № 133 у ТОВ «Будекспо -Комплекс»правомірно віднесені до складу валових витрат позивача та підтверджені податковими накладними виданими належно зареєстрованим ТОВ «Будекспо -Комплекс», факт же виконання робіт підтверджений двосторонніми актами.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що засновник ТОВ «Будекспо -Комплекс»вказує на те, що зареєструвала ТОВ «Екобуд»за грошову винагороду, без наміру здійснювати підприємницьку діяльність та стверджує про свою непричетність до діяльності цього підприємства. Її свідчення в повній мірі узгоджуються з висновками експертизи за № 743 від 8.7.2010 року в тій частині, що документи складені на підтвердження фінансово господарських відносин ТОВ «Будекспо -Компрлекс»та ТОВ «Екобуд»підписані не нею.
Нарівні з цим, відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договір субпідряду (внаслідок відсутності відповідних дозвільних документів, кваліфікованого персоналу, основних фондів) вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію а і про її неможливість вчинення.
Колегія суддів не може погодитися з позицією суду першої інстанції, що правочин не порушує публічний порядок, оскільки ж мета його укладення не відповідає інтересам держави та суспільства, та він є нікчемним в силу ст.ст. 215 п.1, 2, ст. 228 ЦК України. Також, факт нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування умислу учасників такої операції.
По змісту п. п.5.1, 5.2та 5.3 ст. 5 Закону України № 334 валові витрати виробництва та обігу це сума будь -яких витрат платника податку у грошовій або інших формах здійснюваних як компенсація варт ості робіт, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власному виробництві та до складу валових витрат включаються суми будь -яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції; не належать до складу валових витрат будь -які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Ст. 3 ч. 2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88 вказують на те, що первинні документи, які відображають господарську діяльність, є основою для бухгалтерського обліку та ці документи повинні відповідати певним вимогам та мають бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При відсутності здійснення господарської операції відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть при наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку мають братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
Окрім того, згідно п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженим наказом ДПА України від 30.5.1997 року за № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується підписом відповідальних посадових осіб та печаткою.
Зміст п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України за № 168 вказує на те, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця; не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів ( послуг), не підтверджені податковими накладними .
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить про обґрунтованість твердження відповідача в тій частині,що позивач порушив п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємства та допустив порушення пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що потягло заниження податку на додану вартість в зазначених вище розмірах.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, спростував доводи позивача.
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 3 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд»відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2011.