Справа: № 2-а-1091/10 Головуючий у 1-й інстанції: Міщенко К.М.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
"14" липня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Федотова І.В., Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тальніському районі Черкаської області та ОСОБА_2 на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тальніському районі Черкаської області про визнання протиправними дії, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії,
У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії територіального управління Пенсійного фонду України, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, встановивши її розмір на рівні 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії, встановивши її розмір на рівні 50% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з червня 2005 року.
Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2010 року позов задоволено частково, визнані протиправними дії відповідача, зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком з 16 травня 2010 року по 16 листопада 2010 року.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Також не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.
З доповіді судді -доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін -не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції в резолютивній частині змінити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІІ групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС. При цьому, як вбачається з виписки із акта огляду МСЕК №071070, позивачу встановлено інвалідність безтерміново (а.с. 12).
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Так, ч. 4 ст. 54 цього Закону визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІIІ групи -у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Зазначені вище редакції ст. ст. 50, 54 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»чинні після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. №107-VI.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»містять пряму вказівку, що під час визначення розміру таких пенсій за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачував позивачу пенсії та додаткову пенсію у меншому розмірі, який встановлений постановами Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними.
Колегія суддів приймає до уваги посилання позивача щодо обмеження судом першої інстанції пенсії кінцевим терміном з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено термін пенсія -щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Отже, колегія суддів вважає, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеження у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються н постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку зазначається лише дата, з якої особа має право на перерахунок пенсії. Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню суті пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, позивач має право на отримання вказаних видів пенсії в визначеному Законом розмірі з 16.05.2010 року постійно та без встановлення будь -якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області не підлягає задоволенню,
Разом з тим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції зміні шляхом виключення з резолютивною частини оскаржуваної постанови посилання на кінцеву дату перерахунку пенсії -16 травня 2010 року, в інший частині без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 201, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Змінити постанову Тальнівського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2010 року шляхом виключення з резолютивною частини постанови посилання на кінцеву дату перерахунку пенсії -16 травня 2010 року.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: І.В. Федотов
Суддя: В.П. Мельничук