Справа: № 2-а-12164/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
"12" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
при секретарі -Шейко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Намар», товариства з обмеженою відповідальністю «Кванта-07»про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином в сумі 667 680,00грн., -
У серпні 2010 року Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Намар», товариства з обмеженою відповідальністю «Кванта-07»про стягнення з ТОВ «Намар»в дохід держави 667 680,00 грн. за нікчемним правочином за період 4-й квартал 2009р. за рахунок активів платника податків, в тому числі з усіх рахунків, знайдених державним виконавцем під час виконання судового рішення; стягнення з ТОВ «Кванта-07»в дохід держави 667 680,00 грн. за нікчемним правочином за рахунок активів платника податків, в тому числі з усіх рахунків, знайдених державним виконавцем під час виконання судового рішення.
Постановою від 30 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов до висновку, що Позивачем не доведено нікчемності укладеного між Відповідачем1 та Відповідачем2 правочину. Крім того, судом зверталася увага на наявність у матеріалах справи документів, які підтверджують виконання господарського зобов'язання за договором від 01.03.2009 року №КН/03-09. На думку суду наявність одного працюючого та ТОВ «Кванта-07»не означає неможливість виконання зобов'язань за договором та вказувалось на те, що відсутність у ТОВ «Намар»документів на підтвердження здійснення транспортування нафтопродуктів не підтверджує нікчемність правочину, оскільки за умовами договору обов'язок поставки покладався на продавця -Відповідача2. Було також встановлено, що визначені Позивачем позовні вимоги не узгоджуються зі змістом ст. 208 ГК України.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції винесене з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначав, що правочин укладався з метою заниження об'єкту оподаткування податку на прибуток, несплати даного податку. Наголошував на тому, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить моральним засадам суспільства, в силу ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, а отже визнання такого правочину недійсним не вимагається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.
Крім того, у матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують факт передачі товару за договором купівлі-продажу від 01.03.2009 року №КН/03-09, а також банківські виписки, яким підтверджено оплату Відповідачем1 за поставлений товар у розмірі 666 432,00 грн. Також не може бути свідченням неможливості виконання господарських зобов'язань за договором №КН/03-09 від 01.03.2009 року кількість працюючих на ТОВ «Кванта-07», оскільки законом не заборонено залучати до виконання зобов'язання третіх осіб. За таких обставин судова колегія не ставить під сумнів висновки суду першої інстанції щодо того, що господарська операція між Відповідачем1 та Відповідачем2 мала товарний характер та не була вчинена з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.
Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта щодо невірного застосування норм матеріального права судом 1-ї інстанції на увагу не заслуговують оскільки спростовуються встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 р. -без змін
Керуючись ст.ст. 182, 195, 199, 200, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Намар», товариства з обмеженою відповідальністю «Кванта-07»про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином в сумі 667 680,00грн. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Повний текст ухвали виготовлено 13.07.2011 р.