Справа: № 2-а-243/11 Головуючий у 1-й інстанції: Васалатій К.А.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
"30" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Желтобрюх І.Л.
суддів Мамчура Я.С., Шостака О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м.Києва на постанову Оболонського районного суду м.Києва від 03 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -
15 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ в Оболонському районі м.Києва про визнання неправомірною бездіяльності відповідача в частині виконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з вимогою зобов'язати донарахувати та виплатити недоплачену їх, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 24.11.2010 по 31.12.2010 року, а також провис нараховувати та виплачувати її в подальшому.
Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 03.02.2011 року позов задоволено: визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та проводити виплати у подальшому.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа розглядається колегією суддів відповідно до ч. 3 п. 1 ст.197 КАС України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАСУ суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегією суддів апеляційного суду, як і районним судом, встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, перебуває на обліку відповідача та має статус дитини війни, з огляду на що на нього поширюються пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
З урахуванням абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України за № 530 від 28.05.2008 (який вимагав проводити підвищення пенсій у розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних), у 2010 році позивачу виплачувалася щомісячно соціальна допомога в розмірі 49,80 грн., що менше встановлених законодавством на відповідний період 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при призначені позивачу надбавки до пенсії як дитині війни слід виходити з саме положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З огляду на вимоги ст. 8 ч. 4 та ст. 9 ч. 7 КАСУ, керуючись принципом верховенства права, колегія суддів вважає правомірним при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком виходити з загальних засад законодавства, що регулюють це питання, - ст. 3 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», абз. 3 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999р., ст. 19 ч. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», абз. 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому вказівка, що міститься у частині третій статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV, - про непоширення встановленого частиною першою цієї ж статті розміру мінімальної пенсії за віком на правовідносини, що не регулюються цим законом, - не може бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком у меншому розмірі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що районним судом зроблений правомірний висновок про необхідність задоволення позову і зобов'язання відповідача донарахувати позивачу різницю між виплаченою та належною до виплати (з урахуванням встановленої мінімальної пенсії за віком) сумами соціальної допомоги за заявлений позивачем та визначений рішенням районного суду період та провести виплату цієї заборгованості.
Водночас, судом помилково не застосовано визначений частиною 2 статті 99 КАСУ шестимісячний строк звернення до суду. Як передбачено вказаною нормою закону, шестимісячний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинанна була дізнатися про порушення своїх прав.
При цьому суд помилково не застосував строк звернення до суду з підстав, що не цьому не наполягала жодна із сторін. Приписи статті 99 є імперативними та застосовуються не залежно від бажання сторін.
Судом не враховано, що позивач щомісяця отримувала пенсію і підвищення до неї, тобто усвідомлював її розмір і мав можливість з'ясувати, з яких виплат вона складається. Таким чином, позивач не знав, але повинен був і міг (мав реальну можливість) знати про порушення свого права з дати опублікування Рішень КСУ № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. Правова необізнаність особи не може бути визнана поважною причиною для пропущення строку звернення до суду, як і підставою для його поновлення, оскільки усі закони, нормативно-правові акти, судові рішення, є доступними для ознайомлення усіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання цієї людини. Право на судовий захист гарантується кожному (стаття 6 КАСУ). Особа, право, свобода чи інтерес якої порушуються, не визнаються чи оспорюються, має право на звернення до суду за їх захистом чи поновленням. Проте позивач звернувся до суду лише 15 грудня 2010 року (а.с. 2). Наслідком пропущення строку звернення до суду, за приписами статті 100 КАСУ, є залишення позову без розгляду.
З огляду на те, що ні судом першої інстанції, ні колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду та враховуючи дату подачі адміністративного позову, позовні вимоги, заявлені поза межами строку звернення до суду (за період з 01 січня 2010 року по 14 червня 2010 року) підлягають залишенню без розгляду.
В іншій частині постанова суду є законною і обгрунтованою.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва- задовольнити частково.
Постанову Оболонського районного суду м.Києва від 03 лютого 2011 року в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва нарахувати і виплатити ОСОБА_2 як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2010 року по 14 червня 2010, - скасувати. Позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: