Справа: № 2а-2480/10 Головуючий у 1-й інстанції: Бичківська К.Г.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
"12" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: - Степанюка А.Г.,
суддів: - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про перерахунок пенсії, передбаченої ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок пенсії, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», -
Позивач 11.11.2010 року звернувся до суду з позовом про визнання дій Відповідача протиправними та зобов'язання Відповідача провести перерахунок пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також здійснити перерахунок пенсії, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за період з 01.05.2010 року.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 26.11.2010 року позов задоволено: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та зобов'язано Відповідача провести Позивачу перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.05.2010 року.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по суті справи. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, проте постанова суду - зміні з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до категорії І, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та отримує пенсію у Відповідача та часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон).
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до І категорії призначається у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ч. 4 ст. 54 Закону, розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, визначені для інвалідів ІІІ групи в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.ст. 50, 54 Закону Позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою КМУ від 03.01.2002 року №1 та постановою КМУ від 28.05.2008 року №530, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою КМУ від 03.01.2002 року №1 та постановою КМУ від 28.05.2008 року №530, Відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.ст. 50, 54 Закону.
Проте, задовольняючи позовні вимоги з 01.05.2010 року судом першої інстанції не враховано наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги за вищезазначений період у відповідному розмірі Позивач мав дізнатися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп/2007, тобто з 09.07.2007 року.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся з позовом 11.11.2010 року, водночас доказів поважності пропущення строків звернення до адміністративного суду не подав.
Судом першої інстанції дане питання вирішене не було, чим останній порушив норми процесуального права, а саме приписи КАС України щодо строків та наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване судове рішення необхідно змінити, залишивши без розгляду на підставі ст. ст. 99, 100 КАС України позовні вимоги в частині зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити державну та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.05.2010 року по 10.05.2010 року включно.
Крім того, судом враховується, що Позивач є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни -інвалідів війни та отримує пенсію за вислугу років служби.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (в редакції від 22 грудня 1995 року, яка набрала чинності 02 січня 1996 року), встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно із Законом України від 05 жовтня 2005 року №2939-IV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначені норми викладено в новій редакції. Відповідно до цього Закону пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в таких розмірах: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.
Вказані норми протягом 2006 - 2010 років змін не зазнавали, неконституційними не визнавались, отже, підлягають застосуванню з часу набрання ними чинності.
Як вбачається з позову, щомісячне підвищення до пенсії Позивачу, як інваліду війни II групи, виплачувалося з розрахунку 40% прожиткового мінімуму, встановленому на відповідний рік, тобто в повному обсязі та з урахуванням вимог законодавства.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає за необхідне відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, оскільки Відповідач, здійснюючи нарахування та виплату доплат до пенсії Позивачу у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, діяв на підставі, у межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами, чинними на час проведення виплат.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при винесенні рішення правильно встановив обставини справи, проте при прийнятті постанови не вирішив всіх позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 11, 99-100, 160, 183-2, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Позовну заяву в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.05.2007 року по 10.05.2010 року включно - залишити без розгляду.
Змінити постанову Деснянського районного суду м. Києва від 26.11.2010 року, доповнивши резолютивну частину постанови абзацом четвертим наступного змісту: «У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як інваліду війни, у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»відмовити».
В решті постанову Деснянського районного суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про перерахунок пенсії, передбаченої ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок пенсії, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після надсилання її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко