"23" квітня 2008 р. Справа № 9/187/08
м. Миколаїв
За позовом: Миколаївського транспортного прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України - Державного підприємства »Суднобудівний завод ім.61 Комунара» , м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38
До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВК-Інвест», м. Миколаїв, вул. Адміральська, 1/18
Суддя Філінюк І. Г.
Прокурор Давиденко А. В.
від позивача: Лисенко К. А., дор. від 22.04.2008р.
від відповідача: Данчука О. В., дов. № 1 від 01.02.2008р.
При секретарі: Цуріка І. М.
Миколаївський транспортний прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України - Державного підприємства »Суднобудівний завод ім.61 Комунара» з позовом до ТОВ «АВК-Інвест»про визнання договору № 03-03/17/05 від 29.04.2005р., укладеного між ДП «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара»та відповідачем недійсним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що спірний договір не відповідає вимог ст. 205 КТМ України, оскільки не визначена мета фрахту, відсутня у фрахтувальника ліцензія Державного департаменту морського та річкового транспорту з надання послуг по перевезенню пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом, відсутність наміру відповідача як фрахтувальника на здійснення перевезення пасажирів і вантажів.
У судовому засіданні 22.04.2008р. у відповідності до ст.77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 23.04.2008р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд -
Встановив:
29 квітня 2005р. ТОВ судоремонтна комерційна фірма «ЮгСудРемСервіс» (правонаступником якої є відповідач згідно до п.1.1 статуту) та ДП «Суднобудівний завод імені 61 Комунара» уклали договір №03-03\17\05 фрахтування буксирів «Комунарівець», «Октябрь» та буксиру-штовхача «Капітан Добровольський».
Умовами п. 1.1 договору сторони встановили, ним встановлюються взаємовідносини сторін в частині передачі судновласником фрахтувателю трьох суден (буксирів «Комунаровець», «Октябрь», Капітан Добровольський»), передача яких здійснюється на акваторії судновласника з обов'язковим складанням акту прийому-передачі на кожне судно, на умовах бербоут-чартера.
Умовами договору сторони передбачили, що оплата фрахту суден проводиться щомісячно, виходячи з вартості фрахту за добу: для буксиру «Комунаровець» -970 грн.; для буксиру «Октябрь» -1200 грн., для буксиру-штовхача «Капітан Добровольський» -800 грн.
Оплата повинна здійснюєтьсь щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітний період в розмірі 100% фрахтової ставки, згідно виставленого рахунку, яка індексується щомісячно з врахуванням індексу інфляції.
Пунктом 2.3 договору його учасники погодили, що зміна вартості фрахту може бути здійснена за взаємною згодою сторін з складанням додаткової угоди.
За умовами договору, позивач взяв на себе обов'язок провести ремонт суден перед початком експлуатації, обсяги та вартість якого повинна бути погоджена окремими протоколами.
При цьому сторони погодили, що вартість ремонтних робіт виконаних фрахтувателем, підлягає відшкодуванню судновласником за рахунок оплати фрахту (п.4.6 договору).
Учасники договору також передбачили відповідальність фрахтувальника за порушення строків оплати фрахту.
Розділом 7 договору позивач та відповідач обумовили строк його дії.
Згідно п. 7.1, договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31 березня 2006 року.
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що договір може бути змінено або продовжено за взаємною письмовою згодою сторін. При цьому, сторони зобов'язані до розірвання договору провести всі взаєморозрахунки.
В разі зміни або розірвання договору за ініціативою однієї з сторін, сторона ініціатор повинна повідомити іншу сторону письмово не менш ніж за 30 днів до пропонованого строку розірвання договору. (п.7.3).
Учасники договору також дійшли згоди, що договір не може бути розірваним за ініціативою судновласника до повного погашення коштів витрачених фрахтувальником на капітальний ремонт суден для вводу їх в експлуатацію (п.7.4).
10 травня 2005 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду до спірного договору за №1, якою внесли зміни в розділ 2 договору, згідно яких оплата фрахту суден здійснюється фрахтувателем згідно виставленого рахунку, щомісячно, не пізніше 5 числа наступного за завітним періодом в розмірі 50% фрахтової ставки з врахуванням добового фрахту вказаного в п.2.1 договору №03-03\17\05 від 29.04.2005р., інші 50% фрахтової ставки зараховуються в рахунок оплати по ремонту суден, виконаних фрахтувальником на замовлення судновласника, відповідно до договору підряду, та до повного погашення витрат на ремонт.
Цим додатком також були внесені зміни в розділ 4 договору, що стосуються обов'язків фратувателя та доповнено пунктами 4.7. -4.16. які стосувались взаємовідносин пов'язаних з ремонтом суден.
Крім цього, учасники договору виклали п.7.1 Договору в новій наступній редакції:
«Договір вступає в дію з дня його підписання обома сторонами та діє один рік, до 31 березня 2006 року. Договір вважається пролонгованим строком на один рік, якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору одна з сторін не заявить про його розірвання. В разі затримки платежу на строк більш ніж 20 банківських днів судновласник має право розірвати договір в односторонньому порядку.»
13 березня 2006 року сторони за договором, що є предметом розгляду у цій справі, уклали додаткову угоду №2, згідно якої було внесено наступні зміни: в преамбулу, де фрахтувателем було названо ТОВ «АВК-Інвест», та інші пункти договору, що було пов'язано з змінами в назві позивача.
23 травня 2006 року сторони уклали наступну додаткову угоду до договору №3, якою внесли зміни в п.2.2, згідно яких оплата фрахту суден повинна здійснюватись з зарахуванням 50% фрахтової ставки на розрахунковий рахунок судновласника, а інші 50% шляхом проведення заліку зустрічної одноразової вимоги за виконані роботи за договором підряду №47/874 від 14.10.2005р.
17 липня 2006 року учасники договору уклали наступну додаткову угоду №4, якою внесли зміни в п.2.1 Договору, а саме погодили вартість фрахту суден за добу: для буксиру «Комунарівець» -1020 грн.; для буксиру «Октябрь» -1240 грн., для буксиру-штовхача «Капітан Добровольський» -830 грн.
21 липня 2006 року додатковою угодою №5, сторони внесли зміни в п.3.3 Договору, якими змінили порядок нарахування фрахтової ставки на строк виконання робіт по заявці судновласника.
Виконання сторонами договору фрахтування буксирів «Комунаровець", «Октябрь", буксира-товкача «Капітан Добровольський" № 03-03/17/05 від 29.04.2005р. з додатковими угодами від 10.05.2005 р., 13.03.2006 р., 23.05.2006 р., 17.07.2006 р« 21.07.2006 р. було предметом судового розгляду по справі № 11/136/07, та рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.04.2007р. по справі № 11/136/07 зміненим Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2007р. в частині п. 7.1 договору фрахтування буксирів «Комунаровець»«Октябрь»та буксиру-штовкоча «Капітан Добровольський», виклавши його в наступній редакції: «договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами та діє до повного відшкодування вартості виконаних робіт по договору підряду № 47/874 від 14.10.2005р.»
Отже, з матеріалів справи вбачається реальне виконання умов договору та бажання сторін внести зміни в його істотні умови, тому посилання позивача на те, що укладення договору не спрямовано на реальне настання правових наслідків суд вважає недоведеним.
Приписами визначення фіктивного правочину, що передбачено ч. 1 ст. 234 ЦК України зазначені його ознаки, зокрема: 1) наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін; 2) відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині.
Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується актом прийому-передачі суден від 10 травня 2005 року, платіжними дорученнями про сплату фрахту, укладенням договору підряду № 47/875 від 14.10.2005р., узгодження виконавчих кошторисів ремонту та актів об'ємів робіт заводського ремонту суден, узгодженням актів передачі у ремонт та прийняття з ремонту.
Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначається Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності" N 1775-ІП від 01.06.2000 року.
Статтею 4 вказаного закону передбачено, що реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності. Отже, наявність або відсутність ліцензії на здійснення певних видів господарської діяльності у суб'єкта господарської діяльності не обмежує його право на укладення господарського договору та не веде до недійсності укладеного договору, а лише обмежує право суб'єкта на здійснення ліцензованого виду діяльності.
Керуючись ст. ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволені позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку в десятиденний строк з дня його прийняття.
Суддя I.Г.Фiлiнюк