28 травня 2008 р.
№ 4-28/230-07-7082
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКТРАНС"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р.
у справі
№ 4-28/230-07-7082
господарського суду
Одеської області
за позовом
Приватного підприємства Фірма "Дярьял"
до
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКТРАНС",
2) Українсько-норвежського спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Барвіл Україна"
про
зобов'язання вчинити певні дії
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Трубаєв О.В., дов. № 335-0409 від 04.09.2007 р.;
Петров М.Ю., директор;
відповідача-1:
- не з'явились;
відповідача-2:
- не з'явились;
У серпні 2007 р. Приватне підприємство Фірма "Дярьял" (далі -Фірма) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просило зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКТРАНС" (далі -Товариство) передати йому оригінал коносаменту № MSCUSR569894 на отримання вантажних контейнерів MEDU1214592, MSCU0195505, MSCU1637113 і MSCU6863540 та припинити дії Українсько-норвежського спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Барвіл Україна" (далі -Підприємство), спрямовані на отримання від нього та його представників (експедиторів) поза існуючими зобов'язаннями грошових коштів за демередж (простій судна) та зберігання вантажних контейнерів з сіліцидом кальцію, які надійшли на його ім'я у морський порт м. Одеса.
Позовні вимоги Фірма обґрунтовувала тим, що:
- між нею та Товариством укладено договір транспортного експедирування № 010/2007 від 03.01.2007 р., проте Товариство зобов'язання за вказаним договором виконує неналежним чином та незаконно утримує єдиний документ, який може бути підставою для отримання вантажних контейнерів MEDU1214592, MSCU0195505, MSCU1637113 і MSCU6863540, якій їй належать, а саме -коносамент № MSCUSR569894;
- Товариство та Підприємство, з яким вона не має договірних відносин, без будь-яких правових підстав вимагають від неї сплати грошових коштів за демередж (простій судна) та зберігання вантажних контейнерів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.11.2007 р. (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги Фірми задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. (колегія суддів: Сидоренко М.В., Таценко Н.Б., Мишкіна М.А.) рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2007 р. залишено без змін.
Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, наведених Фірмою у позовній заяві, з посиланням на норми Цивільного кодексу України та зазначенням про те, що дії Товариства та Підприємства порушують цивільна права та інтереси Фірми.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. і рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2007 р. в частині зобов'язання Товариства вчинити певні дії щодо безумовної передачі Фірмі оригіналу коносаменту № MSCUSR569894 на отримання вантажних контейнерів MEDU1214592, MSCU0195505, MSCU1637113 і MSCU6863540 та закрити провадження у справі у цій частині. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили ст. ст. 11, 14 та 16 Цивільного кодексу України, дали неправильну оцінку доказам по справі та дійшли до помилкових висновків.
Фірма скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. та рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2007 р. залишити без змін. Викладені у відзиві вимоги Фірма обґрунтовує тим, що доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними.
Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:
- між Товариством та Фірмою укладено договір транспортного експедирування № 010/2007 від 03.01.2007 р.;
- Фірма простою поштою передала Товариству усі необхідні для виконання договору транспортного експедирування № 010/2007 від 03.01.2007 р. документи, у тому числі оригінал коносаменту № MSCUSR569894 на отримання вантажних контейнерів MEDU1214592, MSCU0195505, MSCU1637113 і MSCU6863540;
- знаходження оригіналу коносаменту № MSCUSR569894 на отримання вантажних контейнерів MEDU1214592, MSCU0195505, MSCU1637113 і MSCU6863540 у Товариства підтверджується листом Підприємства від 18.07.2007 р.(том 1, а. с. 164);
- Товариство не виконало зобов'язань перед Фірмою за договором транспортного експедирування № 010/2007 від 03.01.2007 р. з доставки вантажних контейнерів MEDU1214592, MSCU0195505, MSCU1637113 і MSCU6863540 до місця призначення та не повернуло Фірмі коносамент № MSCUSR569894 на отримання зазначених вантажних контейнерів;
- Підприємство, яке не укладало з Фірмою будь-яких договорів, пред'являє Фірмі вимоги про сплату за демередж (простій судна) та за зберігання вантажних контейнерів з сіліцидом кальцію, які надійшли на її адресу.
Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 162 Цивільного кодексу України вантаж видається в порту призначення:
1) за іменним коносаментом одержувачу, вказаному в коносаменті, або особі, якій коносамент було передано за іменним передаточним написом або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги;
2) за ордерним коносаментом -відправнику або одержувачу залежно від того, складений коносамент "наказу відправника" або "наказу одержувача", а в разі наявності у коносаменті передаточних написів -особі, зазначеній в останньому з неперервного ряду передаточних написів, або пред'явникові коносамента з останнім бланковим написом;
3) за коносаментом на пред'явника -пред'явнику коносамента.
З наведеної норми вбачається, що необхідною умовою отримання вантажу у порту призначення є наявність в одержувача вантажу відповідного коносаменту.
Як зазначено вище, Товариство не виконало зобов'язань перед Фірмою за договором транспортного експедирування № 010/2007 від 03.01.2007 р. з доставки вантажних контейнерів MEDU1214592, MSCU0195505, MSCU1637113 і MSCU6863540 до місця призначення, чим порушило ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України, та не повернуло коносамент № MSCUSR569894 на отримання зазначених вантажних контейнерів.
Вказані дії Товариства, виходячи зі змісту ст. 162 Цивільного кодексу України, позбавляють Фірму отримати вантажу у контейнерах MEDU1214592, MSCU0195505, MSCU1637113 і MSCU6863540, одержувачем яких вона є.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог Фірми про зобов'язання Товариства передати їй оригінал коносаменту № MSCUSR569894 на отримання вантажних контейнерів MEDU1214592, MSCU0195505, MSCU1637113 і MSCU6863540.
Частина перша та п. 3 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Оскільки, як вказано вище, Підприємство пред'являє Фірмі вимоги про сплату за демередж (простій судна) та за зберігання вантажних контейнерів з сіліцидом кальцію, які надійшли на її адресу, за відсутністю будь-яких відповідних договорів, укладених між ними, та без передбачених законодавством України підстав, то господарські суди першої та другої інстанції прийшли до правильного висновку про задоволення позовних вимоги Фірми до Підприємства про припинення дій останнього, спрямованих на отримання від Фірми та її представників (експедиторів) поза існуючими зобов'язаннями грошових коштів за демередж (простій судна) та зберігання вантажних контейнерів з сіліцидом кальцію, які надійшли на її ім'я у морський порт м. Одеса, що передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України.
Посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що місцевим та апеляційним господарськими судами було дано невірну оцінку доказам по справі не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКТРАНС" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. у справі № 4-28/230-07-7082 господарського суду Одеської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало