ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 16/122
08.04.08
За позовом Державного підприємства «Завод «Арсенал»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрспецприлад»
Про стягнення 32324 грн. 47 коп.
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
від позивача Волобуєва А.О. - по дов.
від відповідача Макаренко В.В. - по дов.
В засіданні приймали участь
Пред'явлені вимоги про розірвання договору №А/76-50-03 оренди нерухомого майна від 26.12.2003; виселення ТОВ «Виробничо-комерційну фірму «Укрспецприлад»із займаного приміщення площею 71,39 кв.м., що знаходиться за адресою:м.Київ, вул.. Московська,8; стягнення з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрспецприлад»заборгованості за оренду приміщення в розмірі 32324 грн.47 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов ст..118 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»та постанови Кабінету міністрів України №1846 від 27.12.2006 не виконує чинне законодавство, а саме не вносить зміни до договору щодо збільшення орендної плати. Статтею 118 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми. Позивач посилається на п.8.2 договору, відповіднодо якого орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до Договору або його розірвання в разі неналежного виконання умов договору та додатків до нього.
Відповідач позов не визнає, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають, свої заперечення виклав у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
26 грудня 2003 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № А/76-50-03 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності площею 71,39 кв.м. за адресою: м. Київ, вул.Московська,8, строком на 5 років
26.03.2004р. між сторонами укладена додаткова угода №1 до Договору №А/76-50-03 від 26.12.2003р.
01.04.2004р. укладена додаткова угода №2 до Договору №А/76-50-03 від 26.12.2003р.
Додатковою угодою строк дії договору встановлено на п»ятнадцять років з 26.12.2003 року до 26.12.2018р. включно»(п.10.1 договору).
Сторони у договорі в п.10.9 Договору передбачили, що у випадку будь-яких змін в законодавстві і не врегульовані договором та в інших випадках, в цей договір можуть вноситися зміни та доповнення окремими додатковими угодами, які мають однакову юридичну силу разом з договором.
Позивач звернувся з вимогами про розірвання договору №А/76-50-03 оренди нерухомого майна, просить виселити з займаного приміщення та стягнути з відповідача 32324 грн.47 коп. заборгованості за оренду приміщення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи і надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позовні вимоги про стягнення орендної плати в розмірі 32324,47 грн. понад, встановленої спірним договором суми, за період січень-грудень 2007 року позивачем обґрунтовано вимогами ст.118 Закону Україн «Про державний бюджет на 2007 рік»та постановою Кабінету Міністрів України №1846 від 27.12.2006р, якою були внесені зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.
Статтею 632 Цивільного кодексу України на яку посилається позивач в своїй позовній заяві, передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюється або регулюються уповноваженими органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Правовідносини сторін щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним та Господарського кодексами України регулюються положеннями даних кодексів на підставі їх Прикінцевих та перехідних положень.
Стаття 181 Господарського кодексу України, визначає порядок укладення угод (в тому числі, додаткових). Так, відповідно до вимог цієї статті, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.
Порядок зміни договорів визначений ст. 188 Господарського кодексу України, відповідно до ч. 2-4 якої, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов а також зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку відповідно до статтей 525 ЦК України, 188 та 193 ГК України не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Статтею 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Підставами такої зміни є істотна зміна стану об'єкта оренди, а також інші випадки, встановлені законодавчими актами України.
Статтею 118 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»визначено правові засади перегляду плати за раніше укладеними договорами оренди та надано право орендодавцям в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ініціювати внесення змін до таких договорів оренди з урахуванням переглянутого згідно ставок, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846, розміру орендної плати.
Також зміна розміру орендної плати врегульовано договором оренди - пунктом 3.4 встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї з сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. При цьому, відповідно до пункту 10.3. даного договору, зміни або доповнення допускаються тільки за взаємною згодою сторін.
Отже, права на зміну розміру орендної плати в односторонньому порядку ані вищенаведеними норми законодавства, а ні спірним договором орендодавцю не надано.
Оскільки зміни до договору оренди № А/76-50-03 від 26.12.2003р. про збільшення орендної плати не були внесені в договір, як цього вимагає чинне законодавство України, а позивач не звертався до суду з позовом про спонукання внести зміни до договору, то відповідно до п. 10.2. договору та п.4 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» умови договору зберігають силу протягом всього терміну його дії, в тому числі у випадку, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення орендної плати у розмірі більшому, ніж передбачено договором оренди, безпідставні та не обґрунтовані, і не підлягають задоволенню.
Заявлена позивачем вимога про розірвання договору оренди № А/76-50-03 від 26.12.2003р. та виселення відповідача з займаного приміщення базується на визначених ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»правових підставах його розірвання, зокрема, на неналежному виконанні відповідачем своїх обов'язків.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Неналежним виконанням позивач вважає несплату відповідачем збільшеної в односторонньому порядку орендної плати, будь-яких інших підстав, з якими закон пов'язує настання таких наслідків, як розірвання договору, позивач не наводить.
Відповідно до статей 526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства.
Договір та інші акти цивільного законодавства в тому числі Закон України «Про державний бюджет на 2007 рік», Закон України «Про оренду державного та комунального майна» а також Постанова Кабінету Міністрів України №1846 від 27.12.2006р., не надають позивачу права в односторонньому порядку змінювати умови договору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказів істотного порушення відповідачем договору, які могли б служити підставою розірвання договору, суду не надано.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили, що відповідач порушує умови договору.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33,49, 75, 82-85 ГПК України, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.М. Ярмак
Рішення підписано 05.05.2008 р.