"26" липня 2011 р.Справа № 5024/202/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 18.01.2011р. №61
від відповідача: не з'явився
від третьої особи (Херсонської міської ради): не з'явився
від третьої особи (Управління комунальної власності Херсонської міської ради): не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Херсонської області від 19 травня 2011 року
у справі №5024/202/2011
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до відповідача Комунального підприємства „Сервіс-опт” Виконавчого комітету Херсонської міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Херсонської міської ради;
2. Управління комунальної власності Херсонської міської ради
про стягнення 31855 грн., -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства „Сервіс-опт” Виконавчого комітету Херсонської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Херсонської міської ради; Управління комунальної власності Херсонської міської ради про стягнення 31855 грн. вартості поліпшення орендованого майна.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19 травня 2011 року у справі №5024/202/2011 (суддя Людоговська В.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, належним та допустимим чином наявність письмового дозволу орендодавця на здійснення позивачем поліпшень. Відповідно, посилання позивача на його право щодо компенсації здійснених за згодою орендодавця поліпшень орендованого майна вартістю 31855 грн. є необґрунтованими, адже Орендарем не було додержано обов'язкових умов при здійсненні поліпшення, необхідних для отримання компенсації. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було проведено капітальний ремонт, а не здійснено поліпшення.
Не погоджуючись з ухваленим рішення суду першої інстанції, позивач (ФО-П ОСОБА_2) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить призначити судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання: - визначити збільшення вартості орендованого майна, яке виникло в результаті здійснення поліпшення орендованого майна за адресою: АДРЕСА_1; проведення експертизи доручити судовому експерту Салтикову Олександру Сергійовичу; скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 19.05.2011р. по справі №5024/202/2011 та задовольнити позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника ФО-П ОСОБА_2 були зроблені поліпшення орендованого майна - проведений капітальний ремонт, відповідач відповідно до вимог чинного законодавства зобов'язаний відшкодувати ФО-П ОСОБА_2 вартість ремонту, а отже позовні вимоги є правомірними. До того ж скаржник зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції ФО-П ОСОБА_2 заявив клопотання про проведення експертизи, тобто мав намір на проведення експертизи та оплату послуг експерта. Але, у зв'язку з виїздом за кордон ФО-П ОСОБА_2 не зміг сплатити за проведення експертизи. Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції виніс рішення без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення даної справи.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлені, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 12.07.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_2 за відсутністю представників відповідача та третіх осіб у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 28.12.2007р. між Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар, позивач) та Комунальним підприємством „Сервіс-Опт” (Орендодавець, відповідач) укладено договір №35/Н оренди комунального майна міської територіальної громади (надалі за текстом - договір) щодо нежилого приміщення №8 в адміністративній будівлі, яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 82,6 кв. м, що знаходиться на балансі Комунального підприємства „Сервіс-Опт”, вартість якого, відповідно до незалежної оцінки, зробленої ПКФ „Експерт” 06.12.2007р., становить 177614 грн., яке необхідне Орендарю для здійснення підприємницької діяльності (для розміщення складу).
Відповідно до складеного сторонами Акту прийняття-передачі від 01.02.2005р. (а.с. 53) зазначене нежиле приміщення обладнано електрообладнанням; на момент прийняття коротка характеристика об'єкта відображена в звіті про незалежну оцінку вбудованих нежилих приміщень, розташованих на першому поверсі площею 82,6 кв.м., що виготовлена ПКФ „Експерт” станом на 26.01.2005р.
В пункті 5.3 договору оренди зазначено обов'язки Орендаря, до яких входить виконання робіт з поточного та капітального ремонту. Вказаний пункт договору є обов'язком Орендаря, а не наданням погодження Орендодавця. Вказаний пункт надає право Орендодавцю вимагати від Орендаря вчинити дії, що передбачені договором для належного утримання речі.
16.04.2008р. Херсонською міською радою було погоджено кошторис на проведення капітального ремонту нежитлових приміщень №8 загальною площею 82,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Ремонтні роботи проводилися за рахунок власних коштів позивача. Дані ремонтні роботи проводилися згідно з Кошторисом на капітальний ремонт, який було узгоджено з відповідачем. Об'єм виконаних робіт та їх вартість підтверджуються Актом прийому виконаних робіт за травень 2008р., листопад 2008р., платіжними дорученнями (а.с. 24), квитанціями (а.с. 29, 30).
На думку позивача, впроваджені внаслідок ремонтних робіт в орендованому ним приміщенні поліпшення є такими, що неможливо відокремити від даного об'єкту, без заподіяння йому шкоди. Тому позивач у позовній заяві просить зобов'язати відповідача відшкодувати вартість зазначених робіт в розмірі 31855 грн.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, такий висновок позивача не відповідає фактичним обставинам справи.
Пунктом 11.3 договору оренди передбачено, що поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів і з дозволу Орендодавця, визнаються власністю Орендодавця. При приватизації об'єкта Орендарем, вказані поліпшення компенсуються відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Виходячи з аналізу зазначеної норми компенсації підлягатиме збільшена, в результаті поліпшень, що є невід'ємними від майна, вартість орендованого майна, яка визначається в установленому законом порядку.
Відповідно до п.10.2 Положення про порядок передачі в оренду об'єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 09.11.2004р. №642, при приватизації об'єкта орендарем, поліпшення компенсуються відповідно до Порядку компенсації вартості поліпшень орендованого майна під час його приватизації, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 12.07.2001р. №1241 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2001р. за № 636/5827.
Зазначений Порядок застосовується під час компенсації вартості поліпшень орендованого майна, що належить до державного майна, комунального майна та майна Автономної Республіки Крим.
Порядок встановлює основні процедури компенсації вартості поліпшень орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без заподіяння йому шкоди, здійснених орендарем за час оренди за рахунок власних коштів та за згодою орендодавця.
При здійсненні компенсації необхідним є проведення експертної оцінки, що складається з двох етапів ідентифікації поліпшень орендованого майна, визначення відповідної вартості орендованого майна згідно з вимогами Методики оцінки.
Вартісним вираженням поліпшень є сума невід'ємних поліпшень визначених шляхом оцінки та споживчих якостей внаслідок здійснення поліпшень.
Ідентифікація невід'ємних поліпшень є виявлення експертом відповідності фізичної наявності поліпшень, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійсненні за рахунок власних коштів орендаря та за згодою орендодавця.
При цьому для проведення ідентифікації експерту в обов'язковому порядку надаються такі документи: договір оренди, письмову згоду орендодавця на здійснення поліпшень за власні кошти, відповідну проектно-кошторисну документацію, аудиторський висновок про фінансування вищезазначених робіт та придбання матеріалів, конструкцій, тощо. Аудиторський висновок повинен містити розшифровку періоду, напрямків та джерел фінансування, у тому числі власних коштів орендаря, підтверджуючих платіжних і інших документів, бухгалтерську довідку видану орендарем та завірену аудитором понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень.
Згідно з п.6 Порядку органи приватизації проводять процедури компенсації вартості поліпшень орендованого майна у разі виконання орендарем таких умов як, зокрема, наявності письмової згоди орендодавця на здійснення орендарем поліпшень, наявності проектно-кошторисної документації, актів прийняття-передачі робіт, аудиторського висновку, бухгалтерської довідки та наявності звітну експерту про експертну оцінку орендованого майна у тому числі невід'ємних поліпшень.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України не доведено належним та допустимим чином наявність письмового дозволу орендодавця на здійснення позивачем поліпшень. Відповідно, посилання позивача на його право щодо компенсації здійснених за згодою орендодавця поліпшень орендованого майна вартістю 31855 грн. є необґрунтованим, адже Орендарем не було додержано обов'язкових умов при здійсненні поліпшення, необхідних для отримання компенсації.
Окрім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем було проведено капітальний ремонт, а не здійснено поліпшення.
При цьому позивачем ототожнюється поняття поліпшення орендованого майна та поняття капітального ремонту, що не відповідає вимогам чинного законодавства, адже правова природа цих понять за Цивільним кодексом України є різною.
Водночас судовою колегією відхиляється клопотання скаржника про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції позивачем (ФО-П ОСОБА_2) вже заявлялось клопотання про проведення такої експертизи.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 28.03.2011р. вказане клопотання було задоволено, провадження у справі було зупинено з призначенням у справі судово-будівельної експертизи.
28.04.2011р. від судового будівельно-технічного експерта до суду першої інстанції надійшло повідомлення №55 від 27.04.2011р. про неможливість надання висновку.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.05.2011р. провадження у справі було поновлено.
В апеляційній скарзі скаржник сам вказує на ці обставини, зазначаючи при цьому, що ФО-П ОСОБА_2 мав намір на проведення експертизи та оплату послуг експерта, але у зв'язку з виїздом за кордон не зміг сплатити за проведення експертизи.
Таким чином, скаржник сам вказує на відсутність поважних причин для не забезпечення з свого боку проведення судової експертизи, що вже призначалась по даній справи.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для повторного призначення у справі судово-будівельної експертизи, а отже відсутні підстави для задоволення заявленого в апеляційній скарзі клопотання ФО-П ОСОБА_2 про призначення судово-будівельної експертизи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 є безпідставними, необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.
На підставі п.6 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.93р. №7-93, державне мито в сумі 159,28 грн., що сплачене позивачем за квитанцією від 30.06.2011р. №ПН765 за розгляд апеляційної скарги, підлягає поверненню позивачу, оскільки відповідно до вимог п.18 ч.1 ст. 4 від сплати державного мита звільняються громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких відноситься і позивач у справі.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1.Рішення господарського суду Херсонської області від 19 травня 2011 року у справі №5024/202/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
2.Видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 довідку на повернення з державного бюджету України державного мита в сумі 159,28 грн., що сплачене за квитанцією від 30.06.2011р. №ПН765.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 28 липня 2011 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
М.В. Михайлов
А.І. Ярош