"12" липня 2011 р.Справа № 12/52/5022-824/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
Розглянув справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профігруп Україна", вул. Сколівська, 7А, м. Стрий, Львівської області, 82400, (фактична адреса: вул. Промислова, 7А, м. Стрий, Львівської області).
до товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАС", вул. С. Бандери, 102, м. Заліщики, Заліщицького району, Тернопільської області,48600
про стягнення 45260,82грн.
За участю представників сторін від:
позивача: ОСОБА_1. - юрисконсульт (довіреність №2074 від 11.07.11р.);
відповідача: не з'явився.
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Профігруп Україна" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАС" про стягнення 45260,82грн., в тому числі 42223,56грн. основного боргу, 108,16грн. пені, 648,97грн. 3% річних та інфляційні втрати в сумі 2280,13грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару поставленого на виконання умов договору №11-20/10 від 20 листопада 2010 року згідно видаткової накладної №Е3-0001701 від 01 грудня 2010 року., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 18.02.2011р., у зв'язку з чим ТзОВ «Профігруп Україна»нараховано пеню ТзОВ «ІВАС»відповідно до п.5.2. договору, а також інфляційні втрати та 3% річних від суми заборгованості відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою зазначеною згідно Довідки з ЄДРЮОФОП від 11.07.2011р., а саме: вул. С. Бандери, 102, м. Заліщики, Заліщицького району, Тернопільської області. Проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про дату, час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
В судовому засіданні 12.07.2011р. повноважний представник позивача зазначив, що відповідач 15.06.2011р. в погашення заборгованості сплатив 10000,00грн., на підтвердження чого надав суду виписку з банківського рахунку, у зв'язку з чим підтвердив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 32223,56грн. основного боргу, 108,16грн. пені, 648,97грн. 3% річних та 2280,13грн. втрат від інфляції.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
20 листопада 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Профігруп Україна" (надалі -продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІВАС" (надалі -покупець) укладено договір №11-20/10 (надалі -договір) згідно умов якого продавець продає покупцю, а покупець приймає товар та оплачує його вартість згідно рахунків або накладних (п. 1.1. договору).
Згідно п.п. 2.1., 3.1., 3.2. договору товаром по даному договору виступають товари для виробництва метало-пластикових вікон та дверей, асортимент і кількість яких обумовлюються сторонами до моменту поставки і вказуються продавцем в рахунках-фактурах та накладних; ціна товару є договірною і вказується в накладних або рахунку-фактурі; розрахунок за кожну поставлену партію покупець здійснює протягом 1 банківського дня з моменту одержання товару.
Відповідно до п. 4.1. договору поставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця в строк, який обумовлений по кожній партії товару окремо.
Пунктами 8.1., 8.2. договору сторони встановили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і дійсний до моменту його розірвання; одностороння відмова будь-якої сторони від виконання цього договору можлива тільки у випадку повного розрахунку сторін; при бажанні однієї сторони розірвати даний договір вона зобов'язана повідомити іншу сторону не пізніше ніж за один місяць до моменту розірвання договору.
Сторонами не надано доказів розірвання договору відповідно до умов договору, а відтак останній станом на день розгляду справи є чинним.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як випливає із матеріалів справи, на виконання умов договору по видатковій накладній №ЕЗ-0001701 від 01.12.2010р., через повноважного представника відповідача згідно довіреності №157 від 01.12.2010р. позивач передав, а ТзОВ "ІВАС" прийняло зазначену у накладній продукцію на загальну суму 42223,56грн. Факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача на зазначеній накладній, котра скріплена відтиском печаток сторін та підписами їх повноважних представників.
Як вбачається із матеріалів, справи попередньої заявки на отримання товару від відповідача не надходило, асортимент, кількість та ціни та товар погоджені сторонами при підписанні вищевказаної накладної при прийнятті товару.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар згідно договору №11-20/10 від 20.11.2010р. по накладній №ЕЗ-0001701 від 01.12.2010р. не виконав, у зв'язку з чим заборгованість останнього на день складання позовної заяви (06.06.2011р.) та на день її подання до господарського суду Тернопільської області (10.06.2011р.) становила 42223грн.56коп., однак ТзОВ "ІВАС" 15.06.2011р. згідно наданої позивачем виписки з банківського рахунку №106 від 15.06.2011р. сплатив 10000,00грн. в погашення вказаної заборгованості.
Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу ТзОВ "ІВАС" за отриманий товар становить 32223грн.56коп.
На день розгляду справи відповідач будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату поставленого товару згідно договору по накладних не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 32223грн.56коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 5.2. договору, згідно якого сторони встановили, що при порушенні покупцем порядку розрахунку, що вказаний в. п. 3.2. договору, він виплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше обумовленої законодавством, відтак позивач нарахував відповідачу до сплати за період з 02.12.2010р. по 06.06.2011р. 108,16грн. пені.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відтак відповідно до розрахунку, здійсненого судом згідно вимог чинного законодавства, за період з 03.12.2010р. (дати з якої у позивача виникло право нарахування пені, так як 1 банківський день закінчився 02.12.2010р. включно) по 03.06.2011р. (кінцева дата нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, так як умовами договору не передбачено нарахування пені понад шестимісячний строк) розмір пені становить 3281грн.29коп.
Однак, беручи до уваги, що позивачем заявлено до стягнення 108грн.16коп. пені, а суд при прийнятті рішення не вправі виходити за межі позовних вимог, якщо з приводу цього немає клопотання заінтересованої сторони, відтак до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення з ТзОВ "ІВАС" 108грн.16коп. пені.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунків позивача за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року становить 2280,13грн, та 3% річних, що за період з 02.12.2010р. по 06.06.2011р. складають 648,97грн.
Разом з тим, згідно здійснених судом розрахунків, втрати від інфляції за вказаний позивачем період з грудня 2010 року по квітень 2011 року становлять 2329,27грн., а 3 % річних за період з 03.12.2010р. (дати, з якої у позивача виникло право їх нарахування) по 06.06.2011р. (дату, по яку позивач нараховував 3 % річних) складають 645грн.50коп.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 3грн.47коп. 3% річних задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги, що відповідач 15.06.2011р. в погашення заборгованості сплатив позивачу 10000,00грн. і жодні інші докази про повну чи часткову сплату заборгованості в сумі 32223,56грн. відсутні, відтак провадження у справі в частині стягнення 10000грн.00коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України із-за відсутності предмету спору на день розгляду справи.
За таких обставин справи, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не спростовані належними доказами відповідачем у справі та підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення частково, в розмірі 32223грн.56коп. основного боргу, 108грн.16коп. пені, 645грн.50коп. 3% річних та інфляційні втрати в сумі 2280грн.13коп.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам із врахування сплати відповідачем 10000грн.00коп. після подання позовної заяви.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, п. 1-1, ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАС", вул. С. Бандери, 102, м.Заліщики, Заліщицького району, Тернопільської області, 48600, ідентифікаційний код 31668211 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Профігруп Україна", вул. Сколівська, 7А, м.Стрий, Львівської області, 82400, (фактична адреса: вул. Промислова, 7А, м. Стрий, Львівської області), ідентифікаційний код 31358098, 32223грн.56коп. основного боргу, 108грн.16коп. пені, 645грн.50коп. 3% річних та інфляційні втрати в сумі 2280грн.13коп, 452грн.57коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 235грн.98коп. витрат по сплаті за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. Провадження у справі в частині стягнення 10000грн.00коп. основного боргу - припинити.
5. В решті позову -відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "18" липня 2011р. через місцевий господарський суд.
Суддя Н.А. Френдій