Іменем України
26 липня 2011 року справа № 5020-220/2011
За позовом Фонду комунального майна Севастопольською міської Ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Тріумвірат”
про стягнення неустойки за користування майном у розмірі 60 679,62 грн. та спонукання повернути (звільнити) майно,
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників:
Позивач (Фонд комунального майна Севастопольською міської Ради) -не з'явився;
Відповідач (ТОВ “Фірма Триумвират”) - ОСОБА_1 - адвокат, довіреність № 04/07/2011-Г від 26.07.2011.
встановив:
15.02.2011 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Тріумвірат” про стягнення неустойки за користування майном у розмірі 60 679,62 грн. та спонукання повернути (звільнити) майно -частину вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 103,94 кв.м, що розташовані в підвалі житлового трьохповерхової будівлі за адресою м. Севастополь, вул. В.Морська, 28.
Позовні вимоги, з посиланням на норми статті 785 Цивільного кодексу України обґрунтовані неповерненням орендованого майна відповідачем після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.02.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.
У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки, 28.09.2010 комісія Севастопольської міської Ради по оренді комунального майна рішенням №11-10 продовжила на 2 році договір оренди спірного нерухомого майна, крім того, заяви про припинення дії договору оренди на яке посилався позивач, відповідачем не були отримані (арк.с. 52-53).
У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав письмові пояснення по суті спору (арк.с. 59-60), зазначивши, що міською комісією по оренді комунального майна від 28.09.2010 було прийнято рішення про продовження дії спірного договору оренди строком на 2 році (протокол №11(11)-10), однак у 15 денний строк, передбачений Положенням про порядок передачі в оренду майна, яке є власністю територіальної громади міста Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради №1464 від 13.02.2007 -для укладення договору оренди на новий строк -відповідач до позивача з питанням про укладення додаткової угоди до договору про продовження строку договору не звертався, таким чином, угода про продовження строку дії договору оренди в строк до 14.10.2010 підписана не була. Враховуючи означене, Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради на адресу відповідача було направлено лист від 18.10.2010 (після спливу 15 денного строку для укладення угоди про продовження дії договору оренди) про припинення дії договору оренди у зв'язку з тим, що строк, на який був укладений договір оренди нерухомого майна сплинув.
На виконання розпорядження керівника апарату суду № 26 від 07.06.2011, на підставі рішення зборів суддів від 06.06.2011, справу № 5020-220/2011, шляхом повторного автоматичного розподілу, передано до провадження судді Погребняка О.С.
Ухвалою від 08.06.2011 справу № 5020-220/2011 було прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., розгляд справи призначено на 20.06.2011.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 20.06.2011 на 07.07.2011, 07.07.2011 на 20.07.2011, оголошувалась перерва 20.07.2011 до 26.07.2011.
У судовому засіданні 26.07.2011 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
14.10.1997 між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Тріумвірат” (орендар) був укладений договір № 2305 оренди (арк.с. 10-11).
Відповідно до п. 1.1. цього договору орендодавець передав, а орендар -прийняв в строкове платне користування -вбудоване приміщення загальною площею 103,94 кв. м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 28, яке перебуває на балансі РЕП-17 (надалі - об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно Акту оцінки вартості від 05.12.1997 -40810 грн, для використання під магазин продтоварів.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України та складає 1224,30 грн. у рік та 102,05 грн (20%) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендаря.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції по поточний місяць. Розрахунок орендної плати здійснюється орендарем самостійно, орендодавцем рахунки не виставляються.
Відповідно до пункту 3.2 Договору у випадку змини цін, тарифів, методики розрахунку орендної плати та в інших випадках, передбачених діючим законодавством України, розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї із сторін.
За змістом пункту 3.5 Договору орендар також сплачує експлуатаційні витрати у розмірі 40,53 грн.
Згідно з розділом 5 Договором орендар зобов'язаний, зокрема, при припиненні дії договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому чим в час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.
Відповідно до пункту 7.1 Договору, спори, що виникають при виконанні договору, зокрема, стосовно стягнення неустойки, розглядаються в арбітражному суді, у порядку, передбаченому діючим законодавством.
Згідно з пунктом 9.1, Договір діє з 15.10.1997 по 14.10.2002 (5 років).
Відповідно до пункту 9.3 Договору зміна його умов та пролонгація договору (продовження строку) здійснюється за наявністю згоди обох сторін та оформлюється угодою, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору оренди.
До спливу строку дії договору оренди орендар має право звернутися у місячний строк з письмовою заявою про продовження (пролонгацію) договору. За згодою орендодавцеві договір продовжується на строк, визначений орендодавцем у вказаному виші порядку.
За змістом пункту 9.4, Договір припиняє свою дію у випадках:
- спливу строку, на якій він був укладений та відсутності згоди сторін на його продовження;
- загибелі об'єкта оренди;
- приватизації об'єкта оренди;
- достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду;
- за іншими умовами, передбаченими діючим законодавством України.
Відповідно до пункту 9.7 Договору у випадках припинення договору або його розірвання орендар зобов'язаний передати майно за актом прийому-передачі.
Актом прийому передачі майна від 14.10.1997, укладеному між сторонами підтверджується передача в оренду нерухомого майна, площею 103,94 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополя, вул. В. Морська, 28 (арк.с. 13).
Протоколом змін до договору від 18.03.1999 сторонами був змінений розмір орендної плати та встановлений у розмірі 170,00 грн. за місяць, а також продовжений строк дії договору до 14.10.2007. (арк.с. 14).
Відповідно до протоколу узгодження змін до договору оренди від 29.04.2005 розмір орендної плати був встановлений сторонами у розмірі 2986,9 грн (п. 3.1, арк.с. 16).
Повноваження щодо управління комунальним майном відповідно до рішення Севастопольської міської Ради від 31.01.2006 № 4657 передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який, у свою чергу, є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.
Протоколом від 01.11.2007 сторонами встановлена орендна плата у розмірі 10099,85 грн. з 01.01.2007 (п. 3.1 Договору). Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому. Також сторонами продовжено строк дії договору оренди до 09.10.2010 (п. 9.1 Договору).
Листом від 18.10.2010 №4033 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив відповідача про припинення договору оренди №2305 від 14.10.1997 (арк.с. 20) у зв'язку із закінченням строку його дії.
Також судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що за даними протоколу засідання міської комісії по оренді комунального майна від 28.09.2010 №11(11)-10 було вирішено продовжити строк договору оренди нежитлового приміщення по вул. Б. Морська, 28, площею 103,94 кв.м, укладеного ФКМ СМР з ТОВ «Тріумвірат»- строком на 2 році (арк.с. 61).
Наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 29.09.2010 №1565 було продовжено договір оренди №2305 від 14.10.1997 строком на 2 роки (арк.с. 62).
Відповідно до Положення про порядок передачі в оренду майна, яке є власністю територіальної громади міста Севастополя, яке затверджено Рішенням V сесії Севастопольської міської Ради від 13.02.2007 №1464, зазначено, що рішення по передачі в оренду нерухомого майна приймається міською комісією по оренді комунального майна. Протягом 15 днів після прийняття комісією позитивного рішення, орендодавець укладає з заявником договору оренди нерухомого майна (п. 25, 26 Положення) (арк.с. 63-67).
Позивачем представлено до матеріалів справи витяг з наказу голови Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 24.06.2011 №01-03/763, відповідно до якого було скасовано п. 1.9 наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 29.09.2010 №1565 про продовження договору оренди №2305 від 14.10.1997, як не реалізованій (арк.с. 80).
Таким чином, позивач вважає спірній договір оренди таким, що припинив свою дію 09.10.2010, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму неустойки у розмірі 60679,62 грн. за неповернення об'єкту оренди, а також просить зобов'язати відповідача звільнити спірне нерухоме майно.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, тобто виникли орендні правовідносини.
Закон України "Про оренду державного та комунального майна" є актом цивільного законодавства, що регулює відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій та майна, що перебуває у комунальній власності.
В ст. 10 цього Закону вказані істотні умови договору оренди і зазначено, що за згодою сторін у договору оренди можуть бути передбачені й інші істотні умови. Термін договору оренди є одним з істотних умов договору і він визначається за погодженням сторін.
Виходячи із змісту розділу 9 договору, він вважається припиненим у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено або сторони повинні в порядку ст. 11 Господарського процесуального кодексу України узгодити зміни до договору. Законом України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачено іншого порядку продовження договору.
Судом встановлено, що строк дії договору був встановлений сторонами до 09.10.2010 (п. 9.1 Протоколу від 01.11.2007 узгодження змін до договору оренди №2305 від 14.10.1997) (арк.с. 18).
Відповідно до пункту 9.3 Договору оренди зміна його умов та пролонгація договору (продовження строку) здійснюється за наявністю згоди обох сторін та оформлюється угодою, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору оренди.
Між тим, як вбачається із встановлених судом обставин справи, підставою позову у даній справі є те, що договір оренди нерухомого майна припинив свою дію.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Договір припиняється після спливу строку його дії (ст.763 ЦК України).
Частиною 4 статті 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.
Докази продовження строку дії спірного договору, оформлені відповідно до вимог пункту 9.3 Договору оренди сторонами не представлено.
За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Факт прийняття рішення міською комісією по оренді комунального майна від 28.09.2010 на думку суду не є належним доказом продовження договору оренди та вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», враховуючи необхідність двостороннього погодження угоди про продовження строку.
Судом встановлено, що 21.10.2011 позивачем скеровано на адресу відповідача лист за № 4033 від 18.10.2010 (арк.с. 20), тобто після спливу 15 денного строку, встановленого пунктом 26 Положення про порядок передачі в оренду майна, яке є власністю територіальної громади міста Севастополя для укладення сторонами угоди про продовження дії договору оренди.
У означеному листі позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору та про необхідність повернення орендованого майна, в строк, встановлений договором.
Відповідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі оренди.
Судом встановлено, що на дату прийняття судового рішення об'єкт орендодавцю не повернений.
Згідно зі статтею 785 ч.1 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі Відповідно до приписів ст.27 ч.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, або його правонаступнику.
За приписами п. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.
За порушення умов договору оренди за неповернення орендованого майна позивачем нараховано неустойку в розмірі 60679,62 грн.
Суд вважає нарахування неустойки позивачем обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у розмірі 60679,62 грн. -такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно.
Суд вважає означені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вже було зазначено приписами пункту 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 291 Господарського кодексу України та статті 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Враховуючи, що дія договору оренди закінчилася 09.10.2010, а доказів досягнення домовленості щодо умов нового договору сторонами не надано, а також не представлено підписаного сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди, суд дійшов висновку про безпідставне утримання позивачем спірного нежилого приміщення, тобто незважаючи на заяву позивача про припинення договору оренди, відповідач об'єкт оренди не повернув.
Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.
Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
З наведеною нормою кореспондує стаття 20 Господарського кодексу України, частина 2 якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб'єктів присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до пункту 6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 2 квітня 1994 року № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" (далі -Роз'яснення) державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.
Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно з розділом 5 Договором орендар зобов'язаний, зокрема, при припиненні дії договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому чим в час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.
Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що є всі підстави для усунення перешкод Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у користуванні спірним майном шляхом звільнення спірного приміщення відповідачем, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачеві підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Тріумвірат” (м. Севастополь, вул. В. Морська, будинок 28, ідентифікаційний код 19189135) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) суму неустойки в розмірі 60679,62 грн. (шістдесят тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн., 62 коп), з яких 97% - 58859,24 грн. на п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач -місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637, код платежу 22080400 ), а 3% -1820,38 грн. на п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач -місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Тріумвірат” (м. Севастополь, вул. В. Морська, будинок 28, ідентифікаційний код 19189135) звільнити частину вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 28, загальною площею 103,94 кв. м. та передати Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул.Луначарського, 5; ідентифікаційний код 25750044).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Тріумвірат” (м. Севастополь, вул. В. Морська, будинок 28, ідентифікаційний код 19189135) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) державне мито в сумі 691,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 28.07.2011.