21 липня 2011 року справа № 5020-3/143
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
ідентифікаційний номер НОМЕР_1
(АДРЕСА_1)
до Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог”,
ідентифікаційний код 19186792
(99011, м. Севастополь, вул. Вел. Морська, 23)
про визнання договору та додаткової угоди до нього недійсними,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (ФОП ОСОБА_1) -ОСОБА_2, довіреність б/н від 09.12.2010;
відповідач (Приватне підприємство „Торговельний комплекс „Диалог”) -ОСОБА_3, довіреність б/н від 09.12.2009.
12.07.2011 на адресу суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про часткову участь у будівництві від 11.01.2006 та додаткової угоди до нього № 1 від 14.10.2009.
Ухвалою від 12.07.2011 вказана позовна заява прийнята для спільного розгляду із позовом ПП „Торговельний комплекс „Диалог” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними.
Ухвалою від 12.07.2011 суд припинив провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та додаткової угоди до нього в частині позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.
У судовому засіданні 21.07.2011 суд розглянув заяву адвоката ОСОБА_5, що надійшла через канцелярію суду (під час перерви у судовому засіданні, оголошеної в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України), про допущення ОСОБА_6, який є вдівцем ОСОБА_4, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
Вказану заяву обґрунтовано тим, що у провадженні Ленінського районного суду м. Севастополя перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог”, третя особа: ОСОБА_4, про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог”, третя особа: ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 284,85 м2 (№ 0-7, площею 106,05 м2, № 0-10, площею 51,2 м2, № 0-11, площею 54,8 м2, № 0-12, площею 72,8 м2), розташовані у цокольному поверсі будинку АДРЕСА_2. Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 29.06.2011 у вказаній справі замінено позивача за зустрічним позовом -ОСОБА_4 на правонаступника ОСОБА_6
На думку адвоката ОСОБА_5, яка є представником ОСОБА_6, позовні вимоги ОСОБА_1 у господарській справі № 5020-3/143 стосуються майна, яке належало ОСОБА_4 на праві власності і щодо якого ОСОБА_6 як спадкоємець подав відповідну заяву про прийняття спадщини, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 21.07.2011 № 83/02-14.
Представники сторін заперечували проти задоволення заяви з підстав її необґрунтованості.
Розглянувши надану заяву, заслухавши пояснення представників сторін, адвоката ОСОБА_5, суд дійшов висновку про її відхилення, з наступних підстав.
Предметом спору у справі, яка розглядається Ленінським районним судом м. Севастополя є вимога ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог”, третя особа: ОСОБА_6 (замінений у порядку процесуального правонаступництва), про визнання права власності та зустрічна вимога ОСОБА_4 до Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог”, третя особа: ОСОБА_1 про визнання права власності. При цьому, як зазначає представник ОСОБА_6, об'єктом спору є нежитлові приміщення загальною площею 284,85 м2, що розташовані у цокольному поверсі будинку АДРЕСА_2.
Предметом спору у справі № 5020-3/143 є вимога ОСОБА_1 про визнання договору на дольову участь у будівництві від 11.01.2006, укладеного між ПП „ТК „Диалог” та ОСОБА_4 щодо ізольованого комплексу нежилих приміщень загальною площею 200,0 м2, розташованого в цокольному поверсі по АДРЕСА_2, та додаткової угоди № 1 від 14.10.2009 до цього Договору (щодо того ж самого об'єкта та додаткових 96,0 м2), укладеної між тими ж сторонами, -недійсними з моменту їх укладання.
Як убачається з наведеного, предмети спорів у цивільній та у господарській справі є різними: визнання права та визнання правочину недійсним; так само не співпадає площа спірних приміщень, щодо яких існує спір: 284,85 м2 (у цивільній справі) та 200,0 м2 і ще 96,0 м2, щодо яких навіть не визначено етажність (у господарській справі).
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на такому.
За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Право власності ОСОБА_4 на спірне майно має підтверджуватися відповідним правовстановлювальним документом (договір купівлі-продажу, свідоцтво про право власності тощо).
Факт прийняття ОСОБА_6 у спадщину від померлої дружини ОСОБА_4 нерухомого майна має підтверджуватись Свідоцтвом про право на спадщину на нерухомість (пункт 206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, з наступними змінами і доповненнями).
Проте, зазначені документи суду не надані, отже, підстав вважати ОСОБА_6 законним правонаступником прав та обов'язків ОСОБА_4 (в тому числі щодо спірного майна) у суду не має.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви про допущення ОСОБА_6 до участі у справі № 5020-3/143 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, -відмовити.
Суддя підпис В.О. Головко