Іменем України
26 липня 2011 року справа № 5020-862/2011
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”
(бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 03030)
в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (вул. Ген. Петрова, буд. 15, м. Севастополь, 99011)
до Приватного підприємства «Старт 777»(99040, м. Севастополь, Ленінський район, пр. Ген. Острякова, буд. 120 квартира 23, ідентифікаційний код 37314171)
про стягнення 817,47 грн., у тому числі: 788,46 грн. -основний борг, 10,03 грн. -пеня, 15,11 грн. - інфляційні витрати, 3,87 грн. - 3% річних
Суддя О.С. Погребняк
За участю представників:
Позивач (ВАТ “Укртелеком”) - ОСОБА_1 - юрисконсульт відділу правового забезпечення, довіреність № 305 від 23.09.2009;
Відповідач (ПП «Старт 777») -не з'явився.
Суть спору:
Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «РСУ-107»про стягнення 817,47 грн., у тому числі: 788,46 грн. -основний борг, 10,03 грн. -пеня, 15,11 грн. - інфляційні витрати, 3,87 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №7531А про надання послуг електрозв'язку від 01.04.2008 в частині належної оплати отриманих послуг.
Ухвалою від 07.06.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 21.06.2011.
Ухвалою від 21.06.2011 відповідача - Приватне підприємство «РСУ-107»було замінено його правонаступником - Приватним підприємством «Старт 777».
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 21.06.2011 на 11.07.2011, 11.07.2011 на 26.07.2011.
У судове засідання 26.07.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини нез'явлення не сповістив.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Приватного підприємства «Старт 777»(ідентифікаційний код 37314171) є адреса: 99040, м. Севастополь, Ленінський район, пр. Ген. Острякова, буд. 120 квартира 23.
Поштова кореспонденція ПП «Старт», яка направлялась судом на означену адресу була повернута відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення «за заявою одержувача».
В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Позивач у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, вказаних в ньому.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача, суд -
01.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” (Підприємство зв'язку) та Приватним підприємством «РСУ-107»(Споживач) був укладений договір №544 про надання послуг електрозв'язку (далі -Договір) (арк.с.9-12).
Відповідно до пункту 7.1, цей договір набрав чинності з дня підписання і діє на час оренди телефонізованого приміщення до 01.03.2011.
Згідно з розділом 1 цього Договору Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, вказані у додатку 1 і безоплатні послуги, перераховані у додатку 2.
У свою чергу, споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (пункти 3.2.8 та 4.3 Договору).
Відповідно до розділу 4 “Оплата та порядок розрахунків” послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати - кредитною з наданням рахунків.
Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць повинні здійснюватися споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5 Договору).
Зобов'язання з надання послуг зв'язку позивач виконував у повному обсязі, рахунки по оплаті за послуги виставлялись ним своєчасно, але оплата за надані послуги у період з листопада 2010 року по березень 2011 року відповідачем здійснена не своєчасно і не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 788,46 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду з вимогами щодо сплати основного боргу у вказаній сумі, пені -10,03 грн., інфляційних витрат -15,11 грн., а також 3% річних -3,87 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати наданих послуг, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а також пені за порушення виконання зобов'язання. Тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), а також Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до статей 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами
Сторонами за договором було узгоджено порядок розрахунків -протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.5 Договору).
Згідно з пунктом 40 Правил надання та отримання телекомунікаційний послуг, затверджених Постановою КМУ від 09.08.2005 №720 (надалі - Правила), плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до частини 2 пункту 108 означених Правил у разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.
Доказів звернення відповідача до позивача у зв'язку з неотриманням рахунку -суду не представлено.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав.
Отже, наявна заборгованість в сумі 788,46 грн. підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 788,46 грн. (оплата за період з листопада 2010 року по березень 2011 року) станом на дату розгляду справи - відсутні.
Враховуючи вищевикладене, сума заборгованості відповідача в розмірі 788,46 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 10,03 грн.
Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення оплати отриманих послуг, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до пункту 5.8 Договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки платежу, згідно з чинним законодавством.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, та дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі -10,03 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 15,11 гр. та 3% річних у сумі 3,87 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.
Суд перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції, зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 3,87 грн. та індексу інфляції в розмірі 15,11 грн. також підлягають задоволенню.
При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 788,46 грн., пеня -10,03 грн., 3% річних -3,87 грн., інфляційні витрати -15,11 грн. а всього 817,47 грн.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути із Приватного підприємства «Старт 777» (99040, м. Севастополь, Ленінський район, пр. Ген. Острякова, буд. 120 квартира 23, ідентифікаційний код 37314171) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(бульвар Тараса Шевченка, б. 18, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 21560766) в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (вул. Генерала Петрова, б. 15, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01190103) суму основного боргу у розмірі 788,46 грн., пеню -10,03 грн., 3% річних -3,87 грн., інфляційні витрати -15,11 грн. а всього 817,47 грн. (вісімсот сімнадцять грн. 47 коп.).
3. Стягнути із Приватного підприємства «Старт 777» (99040, м. Севастополь, Ленінський район, пр. Ген. Острякова, буд. 120 квартира 23, ідентифікаційний код 37314171) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(бульвар Тараса Шевченка, б. 18, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 21560766) в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (вул. Генерала Петрова, б. 15, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01190103) витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено і підписано, в порядку
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України 26.07.2011