Іменем України
25 травня 2011 року справа № 5020-295/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-295/2011
за позовом: Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про відшкодування збитків, завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 58046,17 грн,
за участю представників:
позивача -ОСОБА_2, довіреність №1/33 від 06.01.2011;
відповідача -не з'явився;
Суть спору:
28.02.2011 Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 58046,17 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.03.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 24.03.2011.
У судовому засіданні 24.03.2011 було оголошено перерву до 12.04.2011.
12.04.2011 у судовому засіданні було оголошено перерву до 11.05.2011.
У судовому засіданні 11.05.2011 було оголошено перерву до 25.05.2011.
Відповідач в судове засідання 25.05.2011 не з'явився та явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином (арк.с.43).
Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Заявив клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України оскільки спір не підлягає вирішенню у господарських судах (арк.с.26).
Ухвалами суду від 12.04.2011, 11.05.2011, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду спору продовжувався за клопотанням представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача,
08 вересня 2010 року Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (надалі Інспекція), у відповідності до статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, провела перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на судні «ПСОУ», яке відповідно до свідоцтва про право власності на судно належить приватним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (арк.с.22)
За наслідками перевірки Інспекція склала акт №121 від 08.09.2010 (арк.с. 7), яким зафіксовано факт витоку стічних вод у море замість наявного танку (збірнику стічних вод).
На підставі складеного акту перевірки, Інспекція дійшла висновку що судном «ПСОУ»здійснено забруднення Чорного моря згідно до наданого розрахунку (арк.с.11).
26.10.2010 на адресу відповідача було надіслано претензію №16/2965 з пропозицією добровільно відшкодувати збиток, заподіяний державі у сумі 7306 дол.США (арк.с.12).
Проте, відповідач у добровільному порядку заподіяний держави збиток не відшкодував, що обумовило звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно до свідоцтва про право плавання під державним прапором України, судно «ПСОУ»зафрахтовано за договором бербоут-чартера громадянином ОСОБА_1 (арк.с.32)
Статтею 20 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що судновласником у цьому Кодексі визначається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та за видами діяльності здійснює «діяльність морського пасажирського транспорту»(арк.с.46-47), суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 використовує судно на законних підставах як судновласник у розумінні статті 20 Кодексу торговельного мореплавства України, тому клопотання відповідача щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (спір не підлягає вирішенню у господарських судах) задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 304 Кодексу торговельного мореплавства України власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти або інших речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів моря (далі - забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 305 цього Кодексу.
Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об'єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо).
Положенням про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, яке затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26 жовтня 1995 року N116 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 1995 року за N478/1014, зокрема, пунктами 1.4, 2.1, 2.4 встановлено наступне.
Розмір відшкодування збитків обчислюється Державною екологічною інспекцією та/або спеціальними підрозділами Мінприроди на основі Протоколу та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення, не пізніше п'яти діб з дня виявлення забруднення - для українських судновласників, і однієї доби - для іноземних.
Кількість скинутих у водне середовище забруднюючих речовин розраховується на підставі перевірки суднових документів з урахуванням норм природного зменшення вантажу при перевезенні.
До господарсько-фекальних стічних вод відносяться стоки і інші відходи з усіх типів туалетів, піссуарів, унітазів, із медичних приміщень і приміщень, в яких утримуються тварини, відповідно до визначення, встановленого у Конвенції (підпункт 3 Правило 1 додатка IV Правил запобігання забрудненню стічними водами із суден).
Об'єм їх скидів визначається на підставі даних обстеження судна, корабля, іншого плавучого засобу, аналітично-лабораторних досліджень, аерофотозйомки та аналізу записів в суднових документах, перевірки документів про здавання цих вод в портах та за п. 5.1.5 Методики.
Пунктом 5.1.5 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 року N37 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 червня 1995 року за N162/698, визначено, що об'єм стічних вод з суден, плавзасобів і водних споруд розраховується за формулою (2) Wсв = 0.9 х Wзв - (Wнв + Wст.в), де Wзв - об'єм забраної води, м куб.; Wнв - об'єм невикористаної води, м куб.; Wст.в - об'єм стічної води в ємкостях водного транспорту або зданої на очисні споруди, м куб.; 0.9 - коефіцієнт, що враховує нормативні витрати води.
Тобто для належного розрахунку Інспекції необхідно чітко встановити об'єми, які вводяться до зазначеної формули на підставі даних обстеження судна, аналізу записів в суднових документах, перевірки документів про здавання цих вод в портах.
Як вбачається з матеріалів справи, значення Wзв (об'єм забраної води) Інспекція встановила на підставі стандарту використання води на одну особу (арк.с.51), виходячи з тези про те, що якщо для фізичної особи повинно бути видано 100 літрів води на добу, то вона там є. Але, як зазначено в інформації Ялтинського пору (арк.с.52), яку як доказ надано Інспекцією, судно «ПСОУ»бункеровку не здійснювало. Згідно акту перевірки №121 бункеровка здійснювалась на причалі д/в «Львівський залізничник»(арк.с.7 обор.), але відповідних доказів Інспекцією суду не подано і в розрахунку не використано.
Тобто, точного об'єму отриманої води судном «ПСОУ»Інспекція не визначила.
Також Інспекцією безпідставно взято до розрахунку термін споживання води в 87 діб. Так, відповідно до акту перевірки №121 остання здача льяльних (стічних) вод була здійснена 20.08.2010 тобто за 19 діб до перевірки.
Не визначено Інспекцією в розрахунку і обов'язковий коефіцієнт, що враховує нормативні витрати води.
Згідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність факту завдання збитків саме на зазначену суму. Суд позбавлений можливості самостійно визначити таку суму на підставі поданих доказів, а тому підстав для задоволення позову немає.
Посилання Інспекції на роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 N02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»як на факт звільнення від доказування, суд вважає необґрунтованим, тому що у пункті 1.6, на який саме посилається Інспекція, мова йде щодо доказування вини відповідача. В конкретній справі суд не ставить під сумнів вину відповідача, а зазначає про відсутність належного та об'єктивного розрахунку згідно до вимог законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову відмовити.
Суддя підпис І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 30.05.2011.