"25" липня 2011 р.Справа № 34/17-1607-2011
За позовом Приватного підприємства „Аларіз”
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 7500грн.
Головуючий суддя Фаєр Ю.Г.
суддя Лічман Л.В.
суддя Меденцев П.А.
В судовому засіданні приймали участь представники
від позивача: Горенко О.В., директор;
від відповідача: не з'явилися.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство "Аларіз", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми відшкодування вартості обладнання у розмірі 7500грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-1607-2011.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2011р., в порядку ст.89 ГПК України виправлено описку, замінено дату розгляду справи „13” червня 2011р. об 11:00 на „15” червня 2011р. об 11:00.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.11р. справу №34/17-1607-2011 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області, та згідно протоколу розподілу справи між суддями від 15.06.11р. автоматизованої системи документообігу господарського суду Одеської області, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Фаєр Ю.Г., суддя Лічман Л.В. , суддя Меденцев П.А.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2011р. прийнято справу №34/17-1607-2011 до колегіального розгляду.
Відповідач про місце та час судових засідань повідомлявся судом вчасно за адресою, вказаною у реєстраційній картці суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 від 23.12.2002р. В судові засідання представники не з'явилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали, своє право на захист не використали.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
29.03.2005р. між приватним підприємством „Аларіз” (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець) укладено договір, за умовами якого постачальник зобов'язується здійснювати регулярні поставки товару продавцю за додатково узгодженими строками, кількістю, асортиментом та цінами, надати на товар відповідний сертифікат якості, забезпечити продавця морозильними камерами для організації торгівлі (п.2.1. договору).
Продавець зобов'язується приймати узгоджені партії товару за строками, кількістю, асортиментом та цінами, здійснювати установку морозильних камер згідно вимог інструкції з врахуванням правил, забезпечити схоронність морозильних камер постачальника, які йому передаються за актом у тимчасове користування, здійснювати експлуатацію морозильних камер тільки товаром, отриманим від постачальника по цьому договору, забезпечити схоронність та правильні умови зберігання отриманого товару, за яке продавець несе матеріальну відповідальність, надати можливість постачальнику здійснювати контроль за організацією торгівлі, схоронністю товару та морозильних камер, своєчасно здійснювати розрахунки з постачальником за отриманий товар, повернути на вимогу постачальника морозильні камери цілими та неушкодженими (п.2.2. договору від 29.03.2005р.).
Положеннями п.4.1. договору від 29.03.2005р. сторони передбачили, що у випадку псування, поломки або іншого пошкодження морозильних камер з вини продавця, він самостійно несе видатки по ремонту, а при незабезпеченні схоронності відшкодовує постачальнику трикратну вартість в сумі, згідно акту передачі матеріальних цінностей, за одну камеру або надає рівноцінну заміну.
У відповідності до п.5.1. договору від 29.03.2005р. останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2005р. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний період, якщо жодна зі сторін до закінчення строку його дії не заявила про його розірвання.
Позивач свої зобов'язання за договором від 29.03.2005р. в частині передання морозильної камери №26673000000199 вартістю 2500грн. виконав належним чином, про що свідчить акт приймання-передачі від 23.01.2008р., підписаний обома сторонами.
Враховуючи неповернення відповідачем на вимогу позивача морозильної камери, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №8 від 11.10.2009р. про відшкодування трикратної вартості переданої за актом від 23.01.2008р. морозильної камери, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Посилаючись на несвоєчасне та не в повному обсязі виконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо повернення морозильної камери, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача відшкодування трикратної вартості у розмірі 7500грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутнього представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.
Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.7 ст.193).
Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Сторони в договорі від 29.03.2005р. узгодили, що продавець зобов'язується повернути на вимогу постачальника морозильні камери цілими та неушкодженими (п.2.2.), тобто виконання зобов'язання з боку відповідача визначене моментом пред'явлення вимоги.
Враховуючи неповернення відповідачем на вимогу позивача морозильної камери, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №8 від 11.10.2009р. про відшкодування трикратної вартості переданої за актом від 23.01.2008р.
Відповідач порушив строк виконання зобов'язання з повернення обладнання, отже, порушив взяті на себе зобов'язання всупереч приписів ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи умови договору та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги приватного підприємства „Аларіз” про стягнення з відповідача відшкодування вартості морозильної камери у розмірі 7500грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита на суму 102грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236грн.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) на користь приватного підприємства „Аларіз” (код 25050996; адреса: 65114, м. Одеса, 6-а станція Люстдорфської дороги, Лінія,16, буд.41) відшкодування вартості морозильної камери у розмірі 7500(сім тисяч п'ятсот)грн., витрати по сплаті держмита на суму 102(сто дві)грн. та витрати на ІТЗ судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.Г. Фаєр
суддя Л.В. Лічман
суддя П.А. Меденцев
Повний текст рішення складено 28.07.2011р.