"25" липня 2011 р.Справа № 10-26/166-10-4300
за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол»
до відповідача Одеської залізниці
про стягнення 18409,56 грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 25.06.2011р. №96
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 04.01.2011р. №29
Суть спору: ВАТ «Концерн Стирол» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 18409,56 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. у справі №26/166-10-4300, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2011р., ВАТ «Концерн Стирол»відмовлено у задоволенні позовних вимог, з огляду на пропуск останнім строку позовної давності, встановленого вимогами ст. 136 Статуту залізниць України.
Постановою ВГСУ від 12.04.2011р. рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2011р. у справі №26/166-10-4300 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області. При цьому згідно з вказівками, які містяться у Постанові ВГСУ від 12.04.2011р. та які в силу вимог ч.1 ст.111-12 ГПК України являються обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, як суд першої, так і апеляційної інстанції не зазначили доводи, за якими відхилені доводи позивача про застосування до спірних правовідносин приписів статті 315 Господарського кодексу України.
20.05.2011р. справу прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є., з присвоєнням цій справі №10-26/166-10-4300, про що тією ж датою винесено відповідну ухвалу, в якій суд зобов'язав сторін надати до суду письмові пояснення щодо застосування до спірних правовідносин приписів статті 315 Господарського кодексу України.
Згідно з письмові поясненнями за вх. №18524 від 08.06.2011р., які надані до суду позивачем, останній вважає, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосовуванню норми ГК України, зокрема ч.4 ст.315 ГК України, оскільки норми Статуту залізниць України, які регламентують порядок обчислення строку позовної давності для подачі позову до перевізника - залізниці, суперечать нормам ГК України, що регулюють ті ж самі відносини, тобто має місце колізія норм, а виходячи з того, що норми закону мають вищу юридичну силу, ніж положення нормативно -правових актів, яким є Статут залізниць України, то у випадку колізій підлягають застосуванню норми закону.
Відповідач також надав до суду письмові пояснення за вх. №2149/2011 від 06.07.2011р., згідно з якими відповідач вважає, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосовуванню норми Статуту залізниць України, оскільки вимогами ч.5 ст.307 ГК України, яка кореспондується із ч.4 ст.909, ч.1 ст.920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначається транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Ухвалою від 18.07.2011р. строк вирішення спору у даній справі продовжений на 15 днів до 02.08.2011р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання представника відповідача та на підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 25.07.2011р.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
15.03.2010р. ВАТ «Концерн Стирол»(вантажовідправник) зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці на адресу Одеського припортового заводу (вантажоодержувач) відправлений карбамід (мочевина штучна) у кількості 3368260 кг, в т.ч. у вагоні №59257378 -54530 кг, у вагоні №58885500 -60450 кг, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів №52136886, згідно з якою, вантаж завантажений у вагони засобами відправника та вагони запломбовані ЗПП відправника.
В процесі перевезення вантажу 16.03.2010р. на станції Тимково Одеської залізниці при контрольному зважуванні потягу на тензовагах встановлено у вагоні №59257378 -нетто 54530 кг, тара з документу 22920 кг, брутто по протоколу зважування 44100 кг. При огляді в парку станції ліворуч за ходом потягу виявлений злам тяги першого вивантажувального люка, наявні сліди свіжого зварювання. Наявний зазор в люку з боку поламаної тяги 15 мм х 1000 мм, зазор запресований вантажем у вологому стані. При прийманні потягу теча вантажу відсутня. Люк закручений проволокою 6 мм в одну нитку. Зазори перекриті паклею. ЗПП відправника не порушений, відповідає перевізному документу. Вагон простоює на електрифікованому шляху в очікуванні маневрового локомотиву для подачі на знеструмлений шлях та зважування на статичних вагах. Про встановлені обставини станцією Тимково Одеської залізниці складений акт загальної форми №561 від 16.03.2010р. Тією ж датою станцією Тимково Одеської залізниці складений також акт загальної форми №567, згідно з яким при огляду вагону №59257378 на знеструмленій колії виявлено, що верхні завантажувальні люки закриті, прилягають щільно. Течі вантажу немає. Вагон відчеплений по станції Тимково, зданий під охорону.
На підставі вищевказаних актів загальної форми станцією Тимково Одеської залізниці складений комерційний акт БО №644194/25/65 від 16.03.2010р., згідно з яким здійснене комерційне перевантаження вагону №59257378 на справних статистичних 150-тонних залізничних вагах та виявлено: брутто 73900 кг, тара з документу 22920 кг, нетто 50980 кг, за документом значиться: нетто 54530 кг, тара 22920 кг, що менше перевантажувального документу на 3550 кг карбаміду. Вагон прибув за справним ЗПП відправника, на фіксуючій штанзі запірного механізму, що відповідає номеру ЗПП, вказаному у перевізному документі. Верхні завантажувальні люки закриті, прилягають щільно. Ліворуч за ходом потягу в нижньому першому вивантажувальному люку злам тяги по свіжому, на місці зламу наявні сліди зварювання свіжого походження. Наявний зазор в люку з боку поламаної тяги довжиною 1000 мм, шириною 15 мм, зазор запресований вантажем у вологому стані. При прийманні потягу та огляді вагону в парку станції теча вантажу відсутня, інші люки закриті щільно. По станції Тимково Одеської залізниці зазор перекритий паклею, люк закручений проволокою 6 мм в одну нитку. З моменту прибуття вагону на станцію і до відправлення зі станції вагон знаходився під безперервних наглядом охорони залізниці. Перевантаження здійснювалось двічі, недостача вантажу у розмірі 3550 кг карбаміду підтвердилась.
Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що 16.03.2010р. по прибуттю потягу на станцію Чорноморська Одеської залізниці у вагоні №58885500 виявлено перебитий ЗПП. ЗПП відповідає документу, проте не виконує своїх функцій. Про встановлені обставини станцією Чорноморська Одеської залізниці складений акт загальної форми №4118 від 16.03.2010р., а 17.03.2010р. станцією Чорноморська Одеської залізниці складений також акт загальної форми №4121, згідно з яким при комісійній видачі вантажу у вагоні №58885500 виявлено: по документу нетто 60450 кг, тара 23800 кг, фактично після перевантаження брутто 79250 кг, перевірена тара 23300 кг, нетто 55950 кг. Маса вантажу менше документа на 4500 кг.
На підставі вищевказаних актів загальної форми станцією Чорноморська Одеської залізниці складений комерційний акт БО №638225/64 від 17.03.2010р., згідно з яким були проведені комісійне зважування та видача вантажу у вагоні №58885500 по відправці вказаної на обороті вказаного акту на вагонних вагах вантажоодержувача (дата повірки 03.11.2009р.). Вага нетто по документу 60450 кг, тара 23800 кг, фактично виявлено брутто 79250 кг, нетто 55950 кг, перевірена тара 23300 кг. Маса вантажу менше документа на 4500 кг. ЗПП не виконує свої функції, відповідає перевізному документу. В технічному відношенні вагон справний.
Після надходження вагонів №59257378, №58885500 на станцію призначення Чорноморська-експорт Одеської залізниці 17.03.2010р. вантаж виданий одержувачу, який, в свою чергу передав право на пред'явлення претензії та позову до залізниці вантажовідправнику, що підтверджується відповідним переуступним написом на залізничній накладній №52136886.
Під час розгляду справи, найменування Відкритого акціонерного товариства «Концерн Стирол»(позивач, вантажовідправник) змінено на Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, згідно з яким, 26.01.2011р. проведено державну реєстрацію змін щодо найменування юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол»та витягом із Статуту Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», який затверджений рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Концерн Стирол»(протокол №18 від 17.01.2011р.) та державну реєстрацію змін до якого проведено 26.01.2011р.
Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову, з наступних мотивів.
В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна на маршрут або групу вагонів свідчить про укладення між позивачем і відповідачем договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким після одержання вантажу за вказаною залізничною накладною, право пред'явлення претензії та позову до залізниці переуступлене вантажовідправнику, що відповідає вимогам ст.133 Статуту залізниць України.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Оскільки матеріали справи свідчать про те, що предметом позовних вимог є стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу, то до вказаного спору повинні бути застосовані положення п. «а»ст. 134 Статуту залізниць України, в якому встановлено порядок обчислення термінів для заявлення претензій про відшкодування вартості недостачі вантажу.
Пунктом «а»ст. 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу -для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 314, 316 Статуту залізниць України, господарський суд вважає, що строк пред'явлення до суду позову про стягнення з перевізника вартості недостачі вантажу починається з дня видачі вантажу і становить шість місяців. Така ж правова позиція викладена у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства».
Як свідчить залізнична накладна №52136886 від 15.03.2010р. вагони №59257378, №58885500 прибули на станцію призначення (станція Чорноморська-експорт Одеської залізниці) 17.03.2010р. і в цей же день вантаж був виданий, що підтверджується календарним штемпелем на зворотній стороні накладної. Тобто, право позивача на звернення до господарського суду з позовом виникло 17.03.2010р., а відповідно до вимог ст. 136 Статуту залізниць України, строк позовної давності для стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу сплинув 17.09.2010р.
Водночас, із поштового штемпелю на конверті 05.10.2010р. вбачається, що з позовом до суду позивач звернувся 05.10.2010р.
Таким чином встановлені обставини свідчать, що позивач звернувся до господарського суду з позовом після закінчення встановленого строку для пред'явлення перевізнику позову.
Поряд з цим позивач не довів поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки направлення позивачем до відповідача претензії не зупиняє та не перериває перебіг позовної давності, який в даному випадку обчислюється з дня видачі вантажу.
Доводи позивача про застосування до спірних правовідносин приписів статті 315 Господарського кодексу України, зокрема ч.4 ст.315 ГК України відхиляються господарським судом з наступних мотивів.
Відповідно до ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії (ч.1 ст.315 ГК України). Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів (ч.2 ст.315 ГК України). Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів (ч.3 ст.315 ГК України). Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (ч.4 ст.315 ГК України).
Згідно із Статутом залізниць України пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії (ст.130 Статуту).
Претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються: а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу -для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу (ст.134 Статуту).
Претензія підлягає розгляду протягом 1 місяця (ч.1 ст.135 Статуту залізниць).
Позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту (ст.136 Статуту залізниць).
Таким чином, як норми Господарського кодексу України, так і норми Статуту залізниць України встановлюють можливість пред'явлення претензії перевізнику та шестимісячний строк позовної давності на звернення до перевізника (залізниці) з позовом про стягнення вартості недостачі вантажу. Проте, норми ГК України, які регулюють порядок обчислення строку позовної давності, відрізняються від норм Статуту залізниць України, які також регулюють порядок обчислення строку позовної давності. Зокрема, норми ГК України початок обчислення строку позовної давності ставлять в залежність від одержання відповіді на претензію або відхилення претензії перевізником, а норми Статуту залізниць початок обчислення строку позовної давності ставлять в залежність від дня видачі вантажу.
Відповідно до ч.5 ст.306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У ч.5 ст.307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Отже, виходячи з того, що Господарський кодекс України і Статут залізниць України співвідносяться один з одним як загальне і спеціальне законодавство, що регулює вантажні перевезення, господарський суд вважає, що в даному випадку до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення Статуту залізниць України, як спеціального нормативно-правого акту, яким встановлений порядок обчислення строків позовної давності на звернення до залізниці з позовом про стягнення вартості недостачі вантажу.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Концерн Стирол»у задоволені позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Смелянець Г.Є.
Повне рішення складено 28 липня 2011 року.