91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
28.07.11 Справа № 8/106/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міск-Інвест", м. Луганськ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Інвест"", м. Луганськ, -
про стягнення 317049 грн. 19 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Хухрянській І.В.,
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1 -представник, - довіреність №б/н від 30.06.11 року;
від відповідача -представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 309223,54 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2473,80 грн., 3% річних у сумі 230,60 грн. та пені за період з 23.05.11 року по 30.06.11 року у сумі 5121,25 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору постачання №12-05/11, укладеного між сторонами 12.05.11 року.
До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, подавши через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (без дати та вих. номера, - до суду подано 28.07.11 року).
Позивач не заперечив проти задоволення цього клопотання.
Розглянувши клопотання, враховуючи думку позивача з цього приводу, обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
12.05.11 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір поставки №12-05/11, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у кількості, передбаченій у додатках (специфікаціях) до цього договору та у встановлені ним строки, а покупець - прийняти його та сплатити вартість на умовах та у порядку, передбачених цим договором (п.1.1).
Найменування, кількість та асортимент товару вказуються у додатках (специфікаціях) до договору та є його невід'ємною частиною (п.1.2).
Ціна товару встановлюється у додатках (специфікаціях) до договору (п.2.1); розрахунки за ним здійснюються безготівковим способом на рахунок постачальника впродовж 10 банківських днів після отримання товару покупцем (п.2.3).
Факт отримання товару підтверджується шляхом підписання обома сторонами відповідної накладної (п.2.4); право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару та підписання відповідної накладної (п.2.5).
У випадку невиконання чи неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, вони несуть відповідальність згідно чинному законодавству України (п.6.1).
У разі порушення покупцем термінів оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені, від несплаченої суми, за кожний день затримки сплати. Пеня нараховується та сплачується за весь період існування заборгованості (п.6.3); у випадках, передбачених цим договором, майнова відповідальність визначається у відповідності з чинним законодавством (п.6.5) (а.с.26-26; 29).
Додаткові угоди до спірного договору не укладалися; він є чинним на день вирішення спору по суті.
На підтвердження виконання умов договору постачальник - ТОВ "Міск-Інвест" надав до справи документальні докази поставки товару на користь відповідача, а саме:
видаткову накладну №РН-0000008 від 12.05.11 року на поставку товару в асортименті на суму 309223,54 грн., яка містить підпис уповноваженої особи покупця, скріплений печаткою (а.с.30);
довіреність №1 від 12.05.11 року на ім'я ОСОБА_2 (а.с.31).
Того ж дня постачальник спрямував на адресу покупця рахунок-фактуру №СФ-0000009 від 12.05.11 року на суму 309223,54 грн. (а.с.32).
З матеріалів справи вбачається, що покупець не сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим позивач спрямував на його адресу претензію №56/1 від 23.05.11 року з вимогою сплатити борг у термін до 24.06.11 року, яку покупець отримав 23.05.11 року (а.с.34), але заходів до сплати боргу не вжив, що підтвердив шляхом підписання акту взаємозвірки стану розрахунків за вищезгаданим договором станом на 01.06.11 року (а.с.33).
У зв'язку з невжиттям відповідачем заходів до сплати основного боргу позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, нарахував на його суму:
інфляційні нарахування за травень 2011 року -у сумі 2473,80 грн.;
3% річних за аналогічний період у сумі 230,60 грн.;
пеню за період з 23.05.11 року по 30.06.11 року у сумі 5121,25 грн. (а.с.25-37), а разом 317049,19 грн., які просить стягнути з відповідача.
Останній позов не спростував та не оспорив.
ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).
Різновидністю правочину є договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), він є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
На підставі укладеного між сторонами договору вони набули низку прав та зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини, які виникли між сторонами за цим спором, належать до поставки, яка є різновидом договору купівлі-продажу.
Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 названого Кодексу встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Наявними у справі доказами належним чином доведено, що позивач виконав умови договору поставки -у термін та у порядку, визначені останнім, поставив на користь замовника товар на загальну суму 309223,54 грн.
Відповідач при виконанні своїх зобов'язань повинен був керуватися умовами пунктів 2.3 договору та приписами чинного законодавства.
Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Вимоги позивача відповідають приписам частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Судом встановлено, що термін сплати отриманого товару для замовника був встановлений приписами п.2.3 вищезгаданого договору та є таким, що настав 23.05.11 року.
Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Позивач дотримався перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені, заявленої до стягнення.
В силу ст. 625 Цивільного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача узгоджуються з чинним законодавством та підтверджені належними та допустимими доказами.
Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає: за первісним позовом відповідача - як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.
На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691, 692, 712 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,60, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Інвест"", ідентифікаційний код 34450182, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Совєтская,42, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міск-Інвест", ідентифікаційний код 33008567, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Молодьожний, 28, офіс 1 - основний борг у сумі 309223 (триста дев'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 54 коп., інфляційні нарахування у сумі 2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 80 коп., 3% річних у сумі 230 (двісті тридцять) грн. 60 коп., пеню у сумі 5121 (п'ять тисяч сто двадцять одна) грн. 25 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 3170 (три тисячі сто сімдесят) грн. 50 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 28.07.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 29 липня 2011 року.
Суддя А.П.Середа