ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 57/17181 04.07.11
За заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Київської міської ради
про вжиття запобіжних заходів
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
від заявника: ОСОБА_1
від Київської міської ради ОСОБА_2 (Дов.)
Заявник звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
В заяві заявник просить вжити наступні запобіжних заходи: накласти арешт на земельну ділянку з обліковим кодом 75:121:022 п загальною площею 0,01 га по АДРЕСА_1 яка належить Київській міській раді.
Заява обґрунтована тим, що заявник має намір звернутися до суду з позовною заявою, а невжиття запобіжних заходів до подання позову до суду загрожує тому, що зазначена земельна ділянка може бути передана Київською міською радою у власність/користування іншій юридичній особі.
У своїй заяві про вжиття запобіжних заходів до подання позову заявник посилається на те, що ним було отримано згоду Київського міського голови на розроблення документації із землеустрою від 21 листопада 2005 року (№ Д-1485), протягом 2005-2006 років заявником були отримані позитивні висновки та узгодження, необхідні для відведення земельної ділянки, а також складений проект землеустрою, розроблена технічна документація з землеустрою.
У листопаді 2006 року проект відведення земельної ділянки з обліковим кодом 75:121:022 п загальною площею 0,01 га по вул. Булгакова у Святошинському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе було передано на розгляд Київської міської ради.
Проте, Київською міською радою не було розглянуто питання щодо відведення зазначеної земельної ділянки, а в 2008 році кадастрову справу № Д-1485 було повернуто в Головне управління земельних ресурсів в зв'язку зі змінами в земельному законодавстві, згідно з якими набуття права оренди здійснюється на земельних торгах (аукціонах).
Крім того, заявнику стало відомо, що Київською міською радою було погоджено відведення спірної земельної ділянки релігійній організації/іншій юридичній особі, що підтверджується листом Головного управління земельних ресурсів від 11.02.2011р. № 03-25/3031 та витягом з Чергового кадастрового плану від 31.01.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2011р. заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття запобіжних заходів залишено без руху та заявнику надано строк для виправлення недоліків до 01.07.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2011р. заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття запобіжних заходів призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2011р.
В судовому засіданні 04.07.2011р. заявник надав усні пояснення по суті заяви, відповідно до яких просив суд заяву про вжиття запобіжних задовольнити в повному обсязі.
Представник особи, щодо якої заявник просить вжити запобіжні заходи в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2011р., надав суду відзив на заяву про вжиття запобіжних заходів, в якому проти задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів заперечував та просив суд відмовити у її задоволенні.
Розглянувши подані матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд не вбачає підстав для вжиття запобіжних заходів та задоволення вимог заявника щодо накладення арешту на земельну ділянку з обліковим кодом 75:121:022 п загальною площею 0,01 га по АДРЕСА_1 яка належить Київській міській раді до розгляду спору в судовому порядку, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Відповідно до ст. 43-2 ГПК України, запобіжні заходи включають: витребування доказів; огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб. При цьому, перелік запобіжних заходів, які може бути застосовано судом, є вичерпним і розширенню не підлягає. Отже, за змістом статті 43-1 вказаного Кодексу, підставами вжиття запобіжних заходів є обставини, які дозволяють заінтересованій особі стверджувати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення. При цьому, заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.
Статтею 43-3 ГПК України передбачено, що запобіжні заходи вживаються до моменту звернення до суду з позовною заявою з метою попередження та збереження доказів правопорушення, а після подання відповідної заяви вжиті запобіжні заходи не припиняються, а діють вже як заходи забезпечення позову.
Отже, за своєю правовою природою, запобіжні заходи - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії, а заходи до забезпечення позову за своїм змістом застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто, заходи, що вживаються судом як запобіжні мають бути спрямованими також на забезпечення позову, який буде поданий до суду з метою захисту порушених прав та інтересів заявника.
Президія Вищого господарського суду України в пункті 13 Рекомендацій від 10.06.2004 №04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" роз'яснила, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 43-3 ГПК заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів. Такі обставини мають узгоджуватися з приписами статті 43-1 ГПК, а за змістом пункту 5 частини першої статті 43-3 і частини третьої статті 43-4 ГПК - також і підтверджуватись відповідними доказами, витребування й оцінка яких здійснюється господарським судом за загальними правилами ГПК про докази. Зокрема, заявник має подати докази, достатні для впевненості в тому, що його право порушується або невідворотно буде порушено.
Відповідно до ч.3 ст. 43-4 ГПК України, господарський суд має право вимагати від заявника додати до заяви будь-який наявний у нього доказ про порушення або загрозу порушення його прав.
Ухвалою суду про призначення заяви до розгляду, заявника було зобов'язано надати докази що свідчать про імовірність настання обставин, зазначених у статті 43-1 ГПК України (підстави вважати, що права заявника порушені або існує реальна загроза їх порушення).
В якості доказів, що свідчать про імовірність настання обставин, зазначених у статті 43-1 ГПК України через відділ діловодства Господарського суду міста Києва заявником подано до суду копії витягу з Чергового кадастрового плану від 19.01.2010р. та від 31.01.2011р., листа Головного управління земельних ресурсів від 11.02.2011р. № 03-25/3031 та листа Головного управління Держкомзему у місті Києві від 09.04.20009 № 04-02-М/38.
Як зазначено у п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 № 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;
- наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 433;
- імовірності настання обставин, зазначених у статті 431;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Розглянувши заяву про вжиття запобіжних заходів та надані сторонами документи, суд вважає, що викладене заявником у заяві не є підставою для вжиття запобіжних заходів та не свідчить про наявність обставин, які підтверджують порушення прав заявника, або його уявлення про загрозу порушення цих прав і реальність такої загрози.
Крім того, суд зауважує, що згода міського голови на розроблення документації із землеустрою та сама технічна документація не є перешкодою для розроблення такої документації іншими особами; жодним нормативним актом, що регулює в м. Києві вказане питання, не заборонено оформляти на одну і ту ж земельну ділянку різними особами.
За таких обставин, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не доведено підстав для вжиття запобіжних заходів до подання позову по накладенню арешту на земельну ділянку з обліковим кодом 75:121:022 п загальною площею 0,01 га по АДРЕСА_1
Відповідно до частини 6 статті 43-4 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності підстав, встановлених статтею 43-1 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
Керуючись ст. 434, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
1. Відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття запобіжних заходів.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Гулевець