ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/18429.06.11
За позовомПідприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
пророзірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 285 001,51 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Зубов Ю.В.
від відповідача:ОСОБА_1
Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" (надалі -"Підприємство") звернулося до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) про розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 285 001,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди №30/1 від 27.11.2009 р. позивач передав у тимчасове користування частину асфальтного майданчика, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 285 001,51 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути предмет оренди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.05.2011 р.
В судових засіданнях 23.05.2011 р. та 01.06.2011 р. оголошувались перерви до 01.06.2011 р. та 15.06.2011 р. відповідно у зв'язку із невиконанням позивачем вимог ухвали суду та необхідністю витребування додаткових доказів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2011 р. розгляд справи відкладено до 29.06.2011 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням позивачем вимог ухвали суду.
В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвал суду надав документи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, проти задоволення позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
27.11.2009 р. між Підприємством (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди №30/1 (надалі -"Договір").
Згідно з п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування наступне майно: частину асфальтованого майданчика для автомобілів біля супермаркету "Білла" (автостоянка), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 3 у Дарницькому районі міста Києва, загальною площею 6 780,00 кв. м. у межах узгоджених сторонами (згідно плану, який додається -додаток 1).
Відповідно до п. 3.3 Договору передача автостоянки здійснюється за актом прийому-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу майна в оренду.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що орендна плата за автостоянку складає 40 000,00 грн., в т.ч. ПДВ за частину автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 3.
Згідно з п. 5.3 Договору орендна плата самостійно сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, що вказаний в кінці договору. Оплата здійснюється не пізніше 5-го числа поточного місяця.
Відповідно до п. 5.6 Договору на період облаштування автостоянки, а саме: до 01 березня 2010 року орендна плата нараховується у сумі 100 грн. на місяць.
Додатковими угодами №1 від 23.02.2010 р. та №2 від 31.05.2010 р. до Договору сторони узгодили, що орендна плата з 01.03.2010 р. по 31.05.2010 р. та з 01.06.2010 р. по 01.09.2010 р. складає 35 000,00 грн.
На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу в оренду автостоянку за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 3, загальною площею 6 780,00 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі оренди автостоянки від 25.12.2009 р.
10.08.2010 р. сторонами підписано додаткову угода про розірвання Договору та акт приймання-передачі (повернення) автостоянки.
15.03.2011 р. на адресу відповідача Підприємством направлено лист №129/1, яким позивач повідомляв ФОП ОСОБА_1 про дострокове розірвання Договору.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором у період з 25.12.2009 р. по 31.12.2009 р. та з серпня 2010 року по березень 2011 року, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 285 001,51 грн. та просить розірвати договір і зобов'язати відповідача повернути предмет оренди.
Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі автостоянки в оренду 25.12.2009 р. та користування нею відповідачем до 10.08.2010 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Позивач вказує на відсутність надходження коштів за користування майном за грудень 2009 року (з 25 по 31 число).
Відповідачем доказів сплати коштів не надано, а тому з урахуванням погодженого п. 5.6 Договору розміру орендної плати за цей період (100 гривень на місяць) та строку користування (7 днів) розмір орендної плати за цей період становить 22,58 грн. (100 / 7 *31).
В частині стягнення 0,02 грн., нарахованої позивачем за вказаний період, необхідно відмовити.
Стосовно стягнення орендної плати за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року та заборгованості за фактично використану електричну енергію в розмірі 9 978,91 грн. за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року, суд відзначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Пунктом 11.3 Договору сторони передбачили, що договір може бути достроково розірваний за письмової згоди обох сторін, а також за заявою орендаря.
10.08.2010 р. сторонами була підписана додаткова угода про розірвання Договору та акт приймання-передачі (повернення) автостоянки.
Таким чином, Договір розірвано згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України з 10.08.2010 р. за згодою сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Оскільки Договір розірвано за згодою сторін 10.08.2010 р., у зв'язку із чим зобов'язання відповідача за Договором припинилися, нарахування позивач орендних платежів та плати за використану електричну енергію за період з 10.08.2010 р. по лютий 2011 року є безпідставним.
Посилання позивача на здійснення оплати відповідачем орендних платежів після закінчення строку дії Договору, що на його думку, свідчить про продовження дії Договору, судом відхиляється з огляду на таке.
По-перше, платіж на суму 20 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №27 від 07.12.2010 р. було помилково перераховано на виконання вимог Договору, що підтверджується заявами відповідача №9 від 14.12.2010 р. на ім'я АТ "Фортуна-Банк" та №10 від 14.12.2010 р. на ім'я позивача. Наведений платіж не відображено в наданому позивачем до позову акті звірки, що свідчить про віднесення позивачем такого платежу до іншого договору.
По-друге, посилання в акті звірки на здійснення платежів по компенсації витрат по електроенергії після вересня 2010 року не підтверджено наданими позивачем на виконання вимог ухвал суду виписок з банківського рахунку ПІІ "Білла-Україна", адже жодний із платежів, які надійшли від відповідача у наведений період, не містить призначення платежу "за договором №30/1".
Разом із цим, за користування майном протягом 1-10 серпня 2010 року згідно Договору існують підстави для нарахування орендних платежів у розмірі 11 290,32 грн. (10/31*35 000,00).
Суд не вбачає підстав для зменшення нарахованих за серпень 2010 року платежів на 5 000,00 грн. (відображена в односторонньому акті переплата за 30.06.2010 р.), оскільки первісними документами (платіжні доручення, банківські виписки), які надані сторонами не підтверджується здійснення такого платежу на виконання Договору №30/1. При цьому відповідач у відзиві не вказує на здійснення такого платежу, а надані позивачем банківські виписки за період не відображають надходження такої суми.
Правові підстави для стягнення з відповідача компенсації витрат на електроенергію за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року відсутні, оскільки спірне майно було повернуто позивачу 10.08.2010 р.
Таким чином, за період користування майном у грудні 2009 року (25-31 грудня) та 1-10 серпня 2010 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг по орендній платі у розмірі 11 312,90 грн. (11 290,32 + 22,58).
В іншій частині вимог про стягнення коштів, необхідно відмовити з викладених підстав.
Судом встановлено, що додатковою угодою до Договору 10.08.2010 р. Договір було розірвано, а актом приймання-передачі (повернення) автостоянки предмет договору передано орендодавцю, отже правові підстави для його повторного розірвання та зобов'язання повернути таке майно (автостоянка) у суду відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця Коваленко Віктора Володимировича (02140, м. Київ, просп. М.Бажана, 12, кв. 255; ідентифікаційний номер 2753214228) на користь Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" (02140, м. Київ, вул. Гришка, 3; ідентифікаційний код 25288083) борг по орендній платі у розмірі 11 312 (одинадцять тисяч триста дванадцять) грн. 90 коп., державне мито у розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 9 (дев'ять) грн. 37 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -30.06.2011 р.