ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/10219.04.11
За позовом Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі "Боярська лісова дослідна станція"
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
Про стягнення 42 511,25 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача ОСОБА_2 - предст. (дов. № 0015 від 04.01.2011 р.)
Від відповідача не з'явився
Суть спору:
Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі "Боярська лісова дослідна станція" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 42 511,25 грн. (31 840,00 грн. -основного боргу, 30,96 грн. -пеня, 8 716,18 грн. -збитки від інфляції, 1 939,11 грн. -3% річних) внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором № 42 від 27.11.2008 р.
Ухвалою від 16.03.2011 р. за вищезазначеною позовною заявою порушено провадження у справі № 12/102 та призначено розгляд справи на 19.04.2011 р.
В судове засідання 19.04.2011 р. представник відповідача не в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідач в судове засідання 19.04.2011 р. не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що засвідчують повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.04.2011 р.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 19.04.2011 р. оголошено повний текст рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. № 945 «Питання Національного аграрного університету»Національний аграрний університет (НАУ) перейменовано в Національний університет біоресурсів і природокористування України, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (копія Постанови КМ України та копія Свідоцтва наявні в матеріалах справи).
Між позивачем та відповідачем було укладено договір від 27.11.2008 року № 42 (далі - Договір) на придбання у позивача продукції, а саме: шпала соснова II тип (товар) в обсязі 3500 шт. на суму 273 000,00 грн.
Згідно умов договору відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити товар, а позивач зобов'язується в установленому договором порядку виготовити його.
Відповідно до п. 2.4. розділу 2 договору строк оплати товару - попередня оплата. Остаточний термін оплати складає 10 днів з моменту отримання товару.
Згідно з товарно-транспортними накладними: № РН00-04118 від 1.12.2008 р., № РН00-04171 від 10.12.2008 р., № РН00-04173 від 10.12.2008 р., № РН00-04172 від 10.12.2008 р. (копії товарно-транспортних накладних наявні в матеріалах справи) позивач виконав зобов'язання передбачені договором і відвантажив відповідачу товар на загальну суму 99 840,00 грн.
Відповідач виконав зобов'язання частково, а саме: сплатив лише 68 000,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами: № 1638 від 17.12.2008 р., № 1639 від 18.12.2008 р., № 81 від 05.01.2009 р., № 295 від 16.02.2009 р., № 298 від 17.02.2009 р., № 310 від 19.02.2009 р., № 329 від 23.02.2009 р., № 574 від 07.05.2009 р., № 1015 від 09.07.2009 р. (копії прибуткових касових ордерів наявні в матеріалах справи).
Станом на день розгляду спору, заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 840,00 грн.
Позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача претензії від 14.05.2009 р. № 186 та від 12.11.2009 р. № 555 про стягнення грошових коштів, але вимоги задоволені не були і відповіді на претензії від відповідача не надходило.
Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 30,96 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 1 939,11 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 8 716,18 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 31 840,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 4.5 договору, за необгрунтовану відмову від розрахунку за товар відповідач виплачує пеню у розмірі 0,1 %, від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 30,96 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 30,96 грн. підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 1 939,11 грн., збитків від інфляції -8 716,18 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі та збитків від інфляції підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03179, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі "Боярська лісова дослідна станція" (08150, м. Боярка, вул. Лісодослідна, 12, код 33441250) 31 840 (тридцять одна тисяча вісімсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 30 (тридцять) грн. 96 коп. пені, 1 939 (одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 11 коп. 3% річних, 8 716 (вісім тисяч сімсот шістнадцять) грн. 18 коп. збитків від інфляції, 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 26 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В.Прокопенко