ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 61/25624.06.11
За позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до:Фірма "КРАС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
про: стягнення 31 115 грн. 45 коп.
Суддя Івченко А.М.
Представники
Позивача:ОСОБА_2, довіреність б/н від 18.02.2011
Відповідача:не з'явились
В судовому засіданні 24.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фірма "КРАС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 31 115 грн. 45 коп., а саме: 27 000 грн. 00 коп. основного боргу, 891 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 2 729 грн. 57 коп. пені, 494 грн. 88 коп. трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 порушено провадження у справі № 61/256, розгляд справи призначено на 15.06.2011.
10.06.2011 через загальний відділ суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач відмовився від стягнення пені та трьох відсотків річних, та просив суд стягнути з відповідача: 27 000 грн. 00 коп. основного боргу, 4 104 грн. 00 коп. інфляційних збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2011 розгляд справи було відкладено на 24.06.2011 у зв'язку неявкою відповідача в судове засідання.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 24.06.2011, з'явився, підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання 24.06.2011 не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.
Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак відповідач своїм правом не скористався.
У судовому засіданні 24.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо виконання поставки товару. Позивачем відповідачу було здійснено поставку трубки рентгенівської 2,5-50БД21-150 у кількості 2 штуки на загальну суму 27 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом приймання від 04.12.2009, накладною №008 від 04.12.2009, рахунком №008 від 04.12.2009 на суму 27 000 грн. 00 коп., товар був отриманий представником відповідача Гришаковим В.О.
Однак, відповідачем товар не був оплачений.
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 06.04.2010 з вимогою про сплату боргу, яка отримана відповідачем 14.06.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на претензію позивача та погашення боргу в повному обсязі.
Відповідач з позивачем в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався.
Згідно даних позивача станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 27 000 грн. 00 коп.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між позивачем та відповідачем цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо передачі позивачем певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття відповідачем зазначеної продукції і оплати її вартості.
Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача з претензією щодо погашення заборгованості, яка отримана відповідачем 14.06.2010, однак відповідач на претензію не відповів, заборгованості у встановлені строки в повному обсязі не погасив.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 27 000 грн. 00 коп. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 27 000 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Враховуючи викладені обставини, розмір втрат від інфляції, враховуючи дату отримання відповідачем претензії позивача 14.06.2010 та умови статті 530 Цивільного кодексу України, складає:
27 000 грн. 00 коп. * 111,4% (зведений за липня 2010 року -травень 2011 року) -27 000 грн. 00 коп. = 3 078 грн. 00 коп.
Таким чином, втрати від інфляції підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в розмірі 3 078 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита підлягають відшкодуванню з позивача за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фірма "КРАС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (03028, м. Київ, вул. Лисогірська, буд.4; код 19128010) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (36004, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 3 078 (три тисячі сімдесят вісім) грн. 00 коп. втрат від інфляції, 300 (триста) грн. 78 коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 22 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяА.М. Івченко
Дата підписання рішення: 27.06.2011