"28" липня 2011 р. Справа № 47/46
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМирошниченка С.В.,
суддівХрипуна О.О.,
Євсікова О.О.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСС Україна"
на рішення
та постановугосподарського суду міста Києва від 23.03.11
Київського апеляційного господарського суду від
31.05.11
у справі
господарського суду№ 47/46
міста Києва
за позовомЗаступника Генерального прокурора України, в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України
до1. Міністерства охорони здоров'я;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСС Україна";
3. Державного підприємства "Укрмедпостач"
простягнення 24 624 000,00 грн., визнання недійсним рішення тендерного комітету, визнання недійсним договору
Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСС Україна" касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно частини 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у встановленому порядку і розміру.
Відповідно до частини 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито".
Зокрема, приписами підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" визначено, що із касаційних скарг на рішення та постанови, що подаються до Вищого господарського суду України, розмір ставки державного мита складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
При цьому слід врахувати, що згідно підпункту "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановляється ставка у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів (25 500,00 грн.).
Згідно підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство.
Із доданої до касаційної скарги квитанції № К35/Н/23 від 17.06.11 вбачається, що скаржником сплачено державне мито у розмірі 12 750,00 грн., тоді як оскаржуються судові рішення про стягнення суми у розмірі 24 624 000 грн., визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору № 178 від 20.12.07 тобто розмір державного мита, яке підлягає сплаті за розгляд касаційної скарги, складає 12 835,00 грн.
За таких обставин, додана до касаційної скарги квитанція не може вважатися документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі і касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання в загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСС Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.11 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.11 у справі № 47/46 повернути скаржнику.
Справу № 47/46 повернути господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді О.О. Хрипун
О.О. Євсіков