"25" липня 2011 р. Справа № 27/155-10-5126
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я,
суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Корепанова О.О.
розглянувши касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р.
у справі № 27/155-10-5126 Господарського суду Одеської області
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси
до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одесита третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Одесіпро визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” та просив суд визнати за ним право на отримання податкових накладних (ПДВ) від відповідача на кожну фактично проведену оплату поставки активної та реактивної електроенергії та зобов'язати відповідача видати позивачеві податкові накладні (ПДВ) по фактично проведеним оплатам спожитої активної та реактивної електроенергії за період з 01.04.2008 р. по 29.12.2010р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.04.2011 р. (судді: Невінгловська Ю.М., Демешин О.А. та Гут С.Ф.) позов задоволений у повному обсязі. За позивачем визнано право на отримання податкових накладних від відповідача за кожну фактично проведену оплату товару та останнє зобов'язано видати позивачу податкові накладні по фактично проведеним оплатам спожитої активної та реактивної електроенергії за період з 01.04.2008 р. по 29.12.2010 р. Також, з відповідача на користь позивача стягнуто 85 грн. понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. (судді: Шевченко В.В., Бєляновський В.В., Мирошниченко М.А.), зазначене судове рішення скасоване, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 655 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У відзиві на касаційну скаргу Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” вважає касаційну скаргу безпідставною, а прийняту у справі постанову -законною та обгрунтованою та просить залишити її без змін, а скаргу -без задоволення.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси не підлягає задоволенню.
Господарськими судами встановлено:
20.01.2006 р. між сторонами у справі був укладений договір № 2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, предметом якого є проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між структурними підрозділами постачальника та підрозділами платника, які є невід'ємною частиною даного договору.
За умовами договору відповідач зобов'язався надавати платнику - позивачу загальний рахунок-фактуру на оплату електроенергії, спожитої його підрозділами, а позивач зобов'язався здійснювати оплату вартості активної та реактивної електроенергії за розрахунковий період централізовано платіжними дорученнями з єдиного розрахункового рахунку останнього, згідно наданих асигнувань, на рахунки позивача. Рахунки-фактури, які виставляються Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” на оплату спожитої електроенергії надаються до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси з урахуванням податку на додану вартість.
У Додатку № 1 до договору сторонами погоджений перелік військових частин, по яким здійснюється централізована оплата за електричну енергію, номери договорів, укладених між структурними підрозділами постачальника та підрозділами платника.
За додатковими угодами до договорів про постачання електричної енергії, що укладені між відповідачем, позивачем та військовими частинами, постачальником електроенергії за цими договорами є Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, платником -Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, а споживачем -відповідні військові частини. У зазначених додаткових угодах прямо передбачено, що відповідальність щодо здійснення своєчасної оплати за електричну енергію та інші платежі несе споживач, тобто військові частини.
На виконання умов договору № 2 від 20.01.2006 р. позивач за період з 01.04.2008 р. по 26.04.2010 року сплатив на рахунок відповідача грошові кошти в сумі -17.427.007 грн. (з ПДВ) за спожиту активну електроенергію та 1.239.225 грн. 90 коп. (з ПДВ) за спожиту реактивну електроенергію.
31.05.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 1051 щодо надання податкових накладних (ПДВ) на суми коштів сплачених ним на рахунок позивача, згідно виставлених останнім рахунків за період з 01.04.2008 р. по 26.04.2010 р.
Листом № 03/08-910 від 10.06.2010 р. відповідач відмовив позивачеві у видачі податкових накладних посилаючись на те, що згідно Закону України „Про податок на додану вартість” енергопостачальник за договорами з військовими частинами не має право виписувати податкові накладні із занесенням в поле „Особа (платник податку) Покупець” -Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси. Проте, 27.08.2010 р. позивач повторно звернувся до відповідача з проханням надати податкові накладні на суми оплати по виставленим рахункам, на що отримало відмову.
Відповідно до частини 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Із встановлених господарськими судами обставин справи вбачається, що в даному випадку спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з відмовою відповідача видати йому податкові накладні на операції з оплати по виставленим рахункам за електроенергію, отриману іншими особами -військовими частинами відповідно до укладених з цими особами договорів на енергопостачання.
Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
При цьому спосіб захисту обирається з урахуванням характеру правовідносин, що виниклі між сторонами спору, у відповідності з приписами чинного законодавства ( ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України).
За приписами статей 9 та 11 Закону України „Про систему оподаткування” (з подальшими змінами) встановлено, що обов'язок щодо подання до державних податкових органів та інших державних органів документів та відомостей, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, покладається на платників податків, які несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Відповідно пунктами 10.1, 10.2 та 10.4 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” (із подальшими змінами та доповненнями) встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону, які відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету. Контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюють органи податкової та митної служби.
Порядок складання та зміст податкової накладної визначено статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, за якою поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити обов'язкові реквізити, встановлені Законом.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю на його вимогу та є підставою для нарахування податкового кредиту, копія залишається у продавця товарів(робіт, послуг).
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) передбачено також, що отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Таким чином, приписи наведеного законодавства визначають моментом складання податкової накладної продавцем момент виникнення у нього відповідних податкових зобов'язань з податку на додану вартість; при цьому особою, відповідальною за повноту та своєчасність відображення та перерахування податку до державного бюджету, є сам платник податку, а контролюючим органом -державна податкова служба.
Відповідно до п. 7.2.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Отже, Законом “Про податок на додану вартість” обумовлено спосіб захисту порушених прав покупця у разі відмови постачальника у видачі податкової накладної чи її неправильному заповненні; в той же час Закон не передбачає права вимагати спонукання постачальника до примусової видачі податкової накладної.
Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, в тому числі шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Водночас частина третя вказаної статті зазначає, що порядок захисту прав суб'єктів, тобто, сукупність правових засобів, способів і форм, за допомогою яких поведінка суб'єктів господарювання та державних органів приводиться у відповідність до правових норм, визначається цим Кодексом, іншими законами України.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам закону, що є підставою для відмови у позові.
З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд правомірно постановив рішення про відмову у позові, а відтак підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. у справі № 27/155-10-5126 - без змін.
Головуючий суддя Карабань В.Я.
СуддяЖаботина Г.В.
Суддя Ковтонюк Л.В.