"27" липня 2011 р. Справа № 5023/847/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Владимиренко С.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_4
на рішення господарського суду Харківської області
від 22.03.2011 року
та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 18.05.2011 року
у справі № 5023/847/11
господарського суду Харківської області
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_5
до Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_4
про розірвання договору
та стягнення 2 722,72 грн.
за участю представників:
позивача - не з"явились
відповідача - не з"явились
В лютому 2011 року Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1 060,80 грн., пені у розмірі 1 661,92 грн., витрат, пов"язаних з наданням адвокатських послуг у розмірі 500 грн. та судових витрат; розірвання договору №121 суборенди торгового місця на території ПХО "Золочівський ринок"; зобов"язання відповідача повернути позивачу предмет оренди у придатному для використання вигляді.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2011 року (суддя Яризько В.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Камишева Л.М.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 060,80 грн. заборгованості по орендній платі за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року, пеню в сумі 14,12 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 250 грн.; в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди, повернення предмету оренди, стягнення пені в сумі 1 647,80 грн. та оплату послуг адвоката в сумі 250 грн. відмовлено.
В касаційній скарзі Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що суди першої й апеляційної інстанцій повно й об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням виконкому Золочівської селищної ради народних депутатів № 138-1 від 12 вересня 2000 року СП “Золочівський ринок” надано у постійне користування 0,8756 га землі, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії П-ХР № 001103, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 57.
Постановою господарського суду Харківської області від 28 березня 2007 року в адміністративній справі № АС-46/63-07 скасовано рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області ХП сесії V скликання від 31 січня 2007 року “Про припинення права користування земельною ділянкою СП “Золочівський ринок” та вищевказаний Державний акт на право постійного користування землею серії П-ХР № 001103 від 12 вересня 2000 року визнано чинним.
Наказом підприємства “Обласне об'єднання ринків” Харківського обласного споживчого товариства від 26.04.2007 року за № 18 директором підприємства “Золочівський ринок” з 27.04.2007 року призначено ОСОБА_5
Відповідно до пунктів 4.3. та 4.3.3 статутів підприємств облспоживспілки, постановою правління облспоживспілки від 04.12.2008 року № 309 дозволено директорам ринків, в тому числі ПХО “Золочівський ринок”, передачу в оренду та суборенду на підставі договорів за актом приймання-передачі будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів, торгівельних майданчиків.
Згідно наказу ПХО “Золочівський ринок” № 14 від 01.06.2009 року основні засоби, торгівельні майданчики, обладнання передані в оренду приватному підприємцю ОСОБА_5 з 01.06.2009 р.
01 червня 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 (орендарем) і приватним підприємцем ОСОБА_4 (суборендарем) укладено договір № 121 суборенди торгового місця на території ПХО "Золочівський ринок", предметом якого є торгівельне місце № 121 для установки торгівельного кіоску і торгівлі продовольчими товарами, розташоване на території ПХО “Золочівський ринок” за адресою: м. Золочів, вул. Коника, 6-б, загальною площею 17 кв. м.
Договір суборенди діє з 01.06.2009 р. по 30.09.2009 р. (пункт 6.1. договору).
Умовами договору передбачено, що у випадку відсутності заперечень орендаря про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені цим договором (пункт 6.6. договору).
Враховуючи відсутність заперечень орендаря на продовження строку дії договору суборенди він продовжував свою дію.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на наявність заборгованості відповідача по орендній платі за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року у загальному розмірі 1 060,80 грн. та просив, крім стягнення заборгованості по орендним платежам, стягнути пеню у розмірі 1 661,92 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання, обчисливши її з розрахунку 5 % за кожен день прострочення. Крім того, предметом спору є припинення дії чинного договору оренди та, відповідно, правомірність знаходження у спірному приміщенні відповідача.
Згідно cтатті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 762 цього Кодексу та умовами вказаного договору на орендаря покладено обов»язок щомісячно сплачувати орендну плату.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Посилаючись на вимоги статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, якими встановлено обов'язок відповідача своєчасно сплатити орендну плату, господарські суди попередніх інстанцій, дійшли обгрунтованого висновку про те, що відповідач не вносив орендну плату щомісячно, мала місце заборгованість з орендної плати протягом трьох місяців підряд, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року у загальному розмірі 1 060,80 грн. є підставними.
Відповідно до статтей 1, 3 вказаного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проте, встановивши факт нарахування Суб"єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_5 пені у розмірі 5 %, передбаченому пунктом 5.1.1 договору, що є порушенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, вірно перерахував належну до стягнення з Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 пеню, стягнувши її лише у розмірі 14,12 грн.
Водночас, місцевий та апеляційний господарські суди обгрунтовано вказали на недотримання позивачем вимог чинного законодавства щодо заявлення вимог про розірвання договору та повернення предмету оренди.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Такий випадок передбачений пунктом 1 частиною 1 статті 611 ЦК України, за яким в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Одностороння відмова від зобов'язання врегульована статтею 615 ЦК України, а розірвання договору - статтями 651-654 ЦК України.
При цьому, згідно статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду, а в разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Одночасно згідно статті 783 ЦК України наймодавець має право у відповідних випадках вимагати розірвання договору найму.
Виходячи з аналізу викладених норм, чинне законодавство містить різне правове регулювання, порядок та правові наслідки понять припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від нього та, власне, розірвання договору.
Позивач посилається на наявність у нього права на розірвання договору оренди спірного майна на підставі ч. 2 ст. 651, ст.ст. 782, 783 ЦК України, ст. 188 ГК України в зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору та звільнення відповідачем орендованого майна з підстав припинення зобов'язання за договором оренди.
Разом з тим, істотними обставинами є порушення наймачем зобов'язання з внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд та момент одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Розглянувши спір у межах заявлених позивачем позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції встановили відсутність доказів, що підтверджують направлення позивачем на адресу відповідача заяви про відмову від договору оренди, з отриманням якої стаття 782 ЦК України пов'язує момент, коли договір найму є розірваний, тобто суди попередніх визнали недоведеним факт відмови від договору найму у встановленому вказаною нормою порядку на момент вирішення даного спору.
З огляду на встановлені межі перегляду справи, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на встановлення обставин щодо недоведення факту такої відмови на момент розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати припиненими орендні правовідносини між сторонами та, відповідно, відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Доводи касаційної скарги про знаходження у комунальній власності земельної ділянки, на якій розташоване ПХО “Золочівський ринок”, та втрату чинності договору короткострокового користування земельною ділянкою, укладеного між ПХО “Золочівський ринок” та Золочівською селищною радою Харківської області у зв'язку з закінченням строку, на який його укладено, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи були перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування. Крім того, право позивача на постійне користування землею підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії П-ХР № 001103, зареєстрованим в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 57, який згідно постанови господарського суду Харківської області від 28 березня 2007 року в адміністративній справі № АС-46/63-07 є чинним.
В зв"язку з зазначеним, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року у справі № 5023/847/11 залишити без змін.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська
СуддіН.І. Мележик
С.В. Владимиренко