"28" липня 2011 р. Справа № 8/157-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -суддіДерепи В.І.
суддів :Грека Б.М.,
Капацин Н.В. -доповідача у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2011
у справі № 8/157-10
господарського судуКиївської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МДН-Буд"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
простягнення 30761, 20 грн.
за участю представників від:
позивача не з'явилися
відповідача не з'явилися
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.01.2011р. у справі № 8/157-10, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МДН-Буд" (Позивач), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (Відповідач) заборгованість у розмірі 15 707,88 грн., пені -1 301,39 грн., штрафу - 356,18 грн., інфляційних нарахувань -9 864,55 грн., трьох процентів річних - 1 531,20 грн., державного мита у сумі - 307,61 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2011р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. у справі № 8/157-10 та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій матеріального права, зокрема судами не застосовано норми статей 253, 254, 256, 257, 258, 267 Цивільного кодексу України
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору підряду № 195-05/КАМ від 04.07.2005р., укладеного між ТОВ "МДН-Буд" (Підрядник) та ТОВ "Комплекс Агромарс" (Замовник), Підрядник зобов'язався своїми силами і засобами на власний ризик виконати на замовлення Замовника у відповідності до вимог державних будівельних норм та стандартів, діючих на території України, будівельні роботи на будівельних об'єктах Замовника, а Замовник зобов'язався надати Підряднику відповідні будівельні майданчики, прийняти завершені роботи і оплатити їх.
Згідно з пунктами 2.1., 3.1., 3.4. договору обов'язки Підрядника та Замовника щодо фінансування та термінів виконання робіт передбачаються в Додаткових угодах до цього Договору.
02.11.2005 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду за № 3-Н до договору підряду від 04.07.2005 року за № 195-05/КАМ на влаштування внутрішніх доріг птахоферми за № 3 у селі Рудня.
Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди загальна вартість робіт по даній Додатковій угоді складає 1 386 592 грн.
Відповідно до пункту 2 Додаткового договору закінчення виконання підрядних робіт здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати перерахування авансу.
Згідно з пунктом 5 розділу 3 Додаткової угоди передбачено, що оплата за виконані роботи встановлюється наступним чином: - перед початком робіт -перерахування Замовником авансу; - остаточний розрахунок Замовник мав здійснити на підставі актів виконаних робіт у відповідності до фактично виконаних робіт протягом 5-ти днів з дати підписання таких актів.
Відповідно до умов Договору та Додаткової угоди Позивач виконав будівельні роботи на об'єкті Відповідача, що підтверджується підписаними сторонами договору Актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт на загальну суму 1 140 822 грн., зокрема: акт за березень 2006 року на суму 826 664,40 грн.; акт за липень 2006 року на суму 314 157,60 грн.
Оскільки Відповідачем не виконані зобов'язання у повному обсязі, заборгованість останнього перед Позивачем складає 15 707,88 грн., Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 15 707,88 грн., пені в сумі 1 301,39 грн., штрафу - 356,18 грн., інфляційних нарахувань - 9864,55 грн., трьох процентів річних - 1531,20 грн.
Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказав на їх обґрунтованість.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судами попередніх інстанцій Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача сум основного боргу, пені та штрафу 03.11.2010 року, тобто з пропуском строку позовної давності для стягнення таких сум в позовному порядку.
Статтею 267 ЦК України передбачено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд першої та апеляційної інстанцій визнали поважними причини пропуску Позивачем строку позовної давності, що підтверджується наданими копіями документів, з яких вбачається, що Позивач до закінчення строку позовної давності здійснював претензійну роботу, актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами 09.08.2010р. без зауважень щодо строків позовної давності або претензій, тому право Позивача підлягає судовому захисту.
Колегія суддів Вищого господарського процесуального кодексу України не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 261 даного Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Акт приймання виконаних робіт за лютий 2006р. підписано сторонами 30.03.2006р., акт за червень -18.07.2006р.
З позовною заявою Позивач звернувся до суду 03.11.2010р.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.
Застосування зазначених положень позбавляє Позивача можливості захистити своє порушене право, про яке йде мова в позовній заяві.
Однак, частиною 5 статті 267 ЦК України визначено, що порушене право підлягає захисту у разі визнання судом причин пропуску позовної давності поважними.
Судами до поважних причин віднесено лист Позивача від 28.04.2009р., адресований Відповідачу щодо заборгованості Відповідача в розмірі 15 707,88 грн. та акт звірки розрахунків, складений станом на 30.06.2010р. та підписаний сторонами.
З даними висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.
Норма частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об"єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
Підстави для зупинення або переривання перебігу позовної давності, визначені статтями 263-264 цього Кодексу.
Акт звірки розрахунків станом на 30.06.2010р., підписаний сторонами не може бути підставою для переривання строку позовної давності, оскільки останній складено поза межами строку позовної давності. Перерив строку позовної давності можливий лише тоді, коли визнання боргу мало місце в межах строку позовної давності.
У суду попередніх інстанцій відсутні були підстави вважати поважними причини пропуску строку позовної давності Позивачем та не приймати до уваги заяву Відповідача про застосовування цих строків.
Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, тощо).
Враховуючи викладене рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2011р., постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. у справі № 8/157-10 підлягають скасуванню.
Згідно з пунктом 2 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Колегією суддів Вищого господарського суду України у даній справі приймається нове рішення, яким відмовляється Позивачу в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2011р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. у справі № 8/157-10 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Головуючий - суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Н.В. Капацин