Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
(вступна та резолютивна частини)
17.06.2011 р. 14:40 Справа № 2а-4042/11/1470
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу
за позовомАпеляційного суду Миколаївської області,
вул. Садова, 2-А, м. Миколаїв, 54001
доКонтрольно ревізійного управління у Миколаївській
області,
вул. Спаська, 42-а, м. Миколаїв, 54001
третя особаДержавна судова адміністрація України,
вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021
провизнання протиправним та скасування припису від
17.05.2011 р. № 14-08-20-14/2702,
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області №14-08-20-14/2702 від 17.05.11 р.
3. Присудити на користь Апеляційного суду Миколаївської області судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар
Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
.
17.06.2011 р. 14:40 справа № 2а-4042/11/1470
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу
за позовомАпеляційного суду Миколаївської області,
вул. Садова, 2-А, м. Миколаїв, 54001
доКонтрольно ревізійного управління у Миколаївській
області,
вул. Спаська, 42-а, м. Миколаїв, 54001
третя особаДержавна судова адміністрація України,
вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021
провизнання протиправним та скасування припису від
17.05.2011 р. № 14-08-20-14/2702,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н, від 06.06.11;
від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н, від 06.06.11;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 14-13-20-14/88, від 10.01.11;
від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № 11-3966/10, від 23.06.10;
Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами (з урахуванням уточнень) про визнання протиправним та скасування припису Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області №14-08-20-14/2702 від 17.05.11 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він не допускав тих порушень які зазначені в приписі, оскільки невиплата вихідної допомоги судді сталася через недофінансування з боку ДСА України та Міністерства фінансів України, а виплати на санаторно-курортне лікування суддів були здійснені в межах кошторисних призначень та плану асигнувань.
Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивачем були допущені порушення чинного законодавства т.я. він був зобов'язаний при виході судді у відставку у повному обсязі здійснити виплату вихідної допомоги, крім того позивач в супереч рішенню Ради суддів України завищив вартість відшкодування суддям путівок на санаторно-курортне лікування. За таких обставин відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.
У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення позивача суд, -
Відповідачем була здійснена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за 2009-2010 роки та за завершений звітний період 2011р.
26.04.11р. за наслідками перевірки відповідачем складено акт №01-24/24.
16.05.11р. на підставі акту відповідачем прийняте розпорядження №28 про зупинення операцій з бюджетними коштами.
17.05.11 р. відповідачем винесено припис №14-08-20-14/2702 з вимогою до позивача усунути виявлені під час перевірки порушення, а саме:
п.2 В порушення вимог ч.3 ст.43 Закону України ”Про статус суддів” від 15.12.92р. №2862-ХІІ (далі Закон №2862) при виході у відставку судді Карпію В.М. виплачено вихідну допомогу у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством, що призвело до недоотримання доходів фізичною особою в 2010р. в сумі 274 830 грн.
п.3 Відшкодування вартості путівок 6 суддям понад єдиний норматив вартості санаторно-курортної путівки, затверджений рішенням Ради суддів України від 12.06.07р. №70, призвело до зайвих витрат бюджетних коштів в загальній сумі 3 690 грн.
23.05.11р. у зв'язку з тим, що позивач самостійно стягнув з суддів надмірно компенсовану вартість путівок на санаторно-курортне лікування, відповідач прийняв розпорядження №31 про відновлення операцій з бюджетними коштами.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України -завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.2 ст.15 Закону України ”Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.93р. №2939-XII -законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Таким чином суд вважає, що у зв'язку з тим, що вимога відповідача (оскаржуємий припис) є обов'язковою для виконання, вона впливає на права та інтереси позивача.
Відповідно до ч.3 ст.43 Закону №2862 -судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Суддя Карпій В.М. достроково пішов у відставку 29.10.10р. В межах наявних коштів йому було виплачено 37 260,89 грн., недоотримана сума вихідної допомоги становить 274 825,51 грн.
Згідно з п.30 ч.1 ст.2 БК України -кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Таким чином позивач має право здійснювати платежі (в т.ч. виплата вихідної допомоги) тільки в межах визначених кошторисом. В зв'язку з тим, що Карпій В.М. вийшов у відставку достроково, наприкінці 2010р., в кошторисі позивача на 2010р. не було заплановано, а відповідно не було профінансовано з Державного бюджету, кошти на виплату йому вихідної допомоги. Частково допомога виплачувалась з наявних коштів в межах кошторисних призначень за КЕКВ 1341 (виплата пенсій і допомоги).
Що стосується затримки виплати у 2011р. то відповідно до листа Міністерства фінансів України від 18.03.2011р. одноразова грошова допомога у зв'язку з виходом судді у відставку, обліковується за КЕКВ 1110 (оплата праці працівників бюджетних установ), тобто ця виплата здійснюється з фонду заробітної плати, де на 2011р. не передбачено виплата грошової допомоги Карпію В.М. В свою чергу Державне казначейство, у відповідності до паспорту бюджетної програми суду на 2011р., не може надати дозвіл на реєстрацію фінансових зобов'язань без відповідних призначень.
Суд погоджується з позицією позивача, відносно того, що відновлення у такий спосіб прав однієї особи призведе до порушення прав інших осіб, тобто неможливо виплати вихідну грошову допомогу Карпію В.М. за рахунок зменшення чи невиплати заробітної плати суддів.
Представники позивача, та представник третьої особи пояснили суду, що позивач неодноразово звертався до ДСА України про збільшення фінансування та отримання коштів на виплату грошової допомоги Карпію В.М.
Листом від 18.03.11р. Міністерство фінансів України повідомило ДСА України, що питання збільшення видатків на 2011р. на виплату вихідної допомоги суддів буде розглянуте в разі внесення змін до Державного бюджету України.
Таким чином суд приходить до висновку, що затримка з остаточною виплатою Карпію В.М. грошової допомоги сталася не з вини позивача, а з причини недофінансування Міністерством фінансів України та ДСА України цього виду витрат позивача. Більш того позивач зробив все від нього залежне, для виплати Карпію В.М. грошової допомоги.
Відповідно до ч.13 ст.44 Закону №2862 -суддя і члени його сім'ї мають право на безплатне медичне обслуговування в державних закладах охорони здоров'я.
В зв'язку з тим, що чинним законодавством не визначена гранична вартість компенсації санаторно-курортної путівки, рішенням Ради суддів України від 12.06.07р. №70 така вартість встановлена у сумі 4 176 грн.
Компенсуючи суддям вартість путівок позивач перевищував встановлений норматив, але в межах бюджетного фінансування даного виду витрат.
Згідно з п.2 ч.4 ст.111 Закону України ”Про судоустрій” від 7.02.02р. №3018-ІІІ Рада суддів розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту і побутового забезпечення суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення. Частиною 5 цієї статті визначено -рішення ради суддів є обов'язковими для суддів, які займають адміністративні посади у відповідних судах.
Аналізуючи рішення Ради суддів України від 12.06.07р. №70 суд зазначає, що в частині першій рішення вказано -інформацію щодо розрахунку вартості санаторно-курортного лікування узяти до відома, в другому пункті визначена вартість санаторно-курортної путівки в сумі 4 176 грн., тому дана сума має рекомендаційний характер.
На думку суду позивач, не виходячи за межі передбачених кошторисом витрат, мав право перевищити граничну вартість компенсації санаторно-курортної путівки.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не вважає порушеннями факти, зазначені відповідачем у приписі №14-08-20-14/2702 від 17.05.11р.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по справі присудити на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області №14-08-20-14/2702 від 17.05.11 р.
3. Присудити на користь Апеляційного суду Миколаївської області судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар
Повний текст рішення складений відповідно
до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 21.06.2011 р.