Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
12:05 год.
30.05.2011 р. справа № 2а-5381/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі колегії суддів: головуючого судді Мороза А.О., суддів: Середи О.Ф., Мельника О.М., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
позивача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 15.11.10 р.,
представника позивача: ОСОБА_2, доручення б/н від 27.08.10 р.,
представника відповідача 1: ОСОБА_3, довіреність № 373 від 26.03.10 р.,
представника відповідача 2: ОСОБА_4, довіреність № 287 від 11.02.11 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
доВідповідача 1: Міністерства внутрішніх справ України, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024 Відповідача 2: УМВС України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001
провизнання дії протиправними, визнання протиправними та скасування постанов № 6 від 22.04.10 р., № 10 від 03.06.10 р., визнання чинною постанови № 59 від 20.11.09 р., зобов'язання вчинити дії
До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1) про визнання нечинною постанови Центральної військово-лікарської комісії МВС України (далі - ЦВЛК МВС України) від 22 квітня 2010 р № 6.
1 вересня 2010 р. позивач подав суду письмову заяву про зміну позовних вимог (а. с. 82-86), у який просить суд визнати дії ЦВЛК МВС України щодо скасування постанови обласної військо-лікарської комісії управління МВС України в Миколаївській області (далі - обласна ВЛК) № 293 від 16 квітня 2008 р. протиправними; визнати постанови ЦВЛК МВС України від 22 квітня 2010 р. № 6 та від 03 червня 2010 р. № 10 протиправними та скасувати їх; визнати чинною постанову обласної ВЛК № 293 від 16 квітня 2008 р.; зобов'язати відповідача 1 визнати втрату працездатності позивача та здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності та зобов'язати доплатити на користь позивача грошову суму у розмірі 32 659,20 грн.
Згідно із ст. 137 ч. 1 КАС України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв.
Враховуючи те, що позивач скористався своїм правом змінити позовні вимоги, подав письмову заяву до початку судового розгляду справи по суті, суд розглядає позовні вимоги, викладені у заяві позивача від 1 вересня 2010 р.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером МВС України у відставці. При звільнені з органів МВС, йому було встановлено 2 групу інвалідності та встановлено 65% втрати професійної працездатності. Названу групу інвалідності та ступінь втрати працездатності своїм рішенням № 59 від 20 листопада 2009 р. встановила і обласна ВЛК. При черговому проходженні огляду у Медико-соціальній експертній комісії (далі - МСЕК) у грудні 2009 р., позивачу була встановлена 2 група інвалідності та визначено 70% втрати професійної працездатності. Постановою ЦВЛК МВС України від 22 квітня 2010 р. № 6 постанову обласної ВЛК № 59 від 20 листопада 2009 р. відмінено, а постановою від 3 червня 2010 р. № 10 ЦВЛК МВС України відмінено постанову обласної ВЛК № 293 від 16 квітня 2008 р. Позивач вважає що рішення ЦВЛК МВС України необґрунтовані, а у нього є підстави для визначення втрати працездатності саме у розмірі 70%, як це встановлено МСЕК, а тому, на його думку відповідач безпідставно скасував постанови обласної ВЛК.
Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду клопотання про заміну неналежної сторони, яке вирішено ухвалами суду від 23 листопада 2010 р. (а. с. 107-112) і до розгляду справи залучено другого відповідача - управління МВС України в Миколаївській області (далі - відповідач 2).
По суті позовних вимог відповідач 1 надав письмові заперечення (а. с. 125-128), які були підтримані і представником відповідача 2, з яких вбачається, що підставою для перегляду рішення обласної ВЛК № 59 від 20 листопада 2009 р. ЦВЛК МВС України послугувало різне формулювання захворювання позивача, наведене у постановах обласної ВЛК № 293 від 16 квітня 2008 р. та № 59 від 20 листопада 2009 р. При перегляді рішень обласної ВЛК, ЦВЛК МВС України не встановила причинного зв'язку між травмою позивача, отриманою під час проходження служби в органах МВС та захворюваннями позивача.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів 1, 2, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до матеріалів службового розслідування (а. с. 38-47) та довідки лікарської установи (а. с. 48), позивач у лютому 2000 р., при виконанні службових обов'язків, отримав тілесні ушкодження у виді різаного поранення бокової поверхні лівого стегна, рани лівої поверхні живота.
При звільнені позивача з органів МВС, йому була встановлена 2 група інвалідності та 65% втрати працездатності і, відповідно до довідки відділу забезпечення соціальних виплат ДФЗБО МВС України (а. с. 140), й згідно Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 707, позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 60 652,80 грн., як особі, яка є інвалідом 2 групи і має 65% втрати працездатності.
16 квітня 2008 р. обласна ВЛК, у свідоцтві про хворобу № 293 (а. с. 12), за сукупністю захворювань визнала позивача непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку.
Постановою обласної ВЛК № 59 від 20 листопада 2009 р. (а. с. 13), у свідоцтво про хворобу № 293 внесені зміни та визначено інший діагноз захворювання, але висновок лікарської комісії залишився незмінним: позивач непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку.
У період з 27 листопада до 2 грудня 2009 р. позивач проходив огляд у МСЕК, яка за результатами огляду склала довідку (а. с. 14-15), у який ступінь втрати працездатності позивача визначено як 70%.
Згідно п. п. 3, 6 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
22 квітня 2010 р. ЦВЛК МВС України своєю постановою № 6 (а. с. 135) відмінила постанову обласної ВЛК № 59 від 20 листопада 2009 р.
Також, постановою ЦВЛК МВС України від 3 червня 2010 р. № 10 (а. с. 136) відмінено постанова обласної ВЛК № 293 від 16 квітня 2008 р.
Як слідує з протоколів № 6 від 22 квітня 2010 р. (а. с. 129-131) та № 10 від 3 червня 2010 р. (а. с. 131 зворот-134), підставою для таких рішень ЦВЛК МВС України послугували протиріччя у медичній документації позивача, які виявились у тому, що травма позивача у різних документах визначена або як «різана рана бокової поверхні лівого стегна, рана лівої поверхні живота»або як «різана рана бокової поверхні лівого стегна, рана лівої поверхні живота, закрита черепно-мозкова травма і струс головного мозку». Зазначені протиріччя у визначені травми позивача ЦВЛК МВС України розцінила як такі, що не дають підстав для визначення причинного зв'язку між травмою позивача та захворюваннями. Інших підстав для скасування рішень, прийнятих обласною ВЛК, у протоколах не наведено. Тобто, фактично вищезазначені рішення обласної ВЛК скасовані з формальної підстави, оскільки ЦВЛК МВС України не наведено жодної суто медичної підстави для визначення відсутності зв'язку травм позивача із подальшими захворюваннями, а лише констатується наявність протиріччя у медичній документації.
На думку колегії суддів, ЦВЛК МВС України, скасовуючи рішення обласної ВЛК, повинна була надати медичну оцінку всім діагнозам захворювання позивача, які містяться у наданих на огляд комісії документах та навести доводи з яких нею приймаються або не приймаються до уваги ті чи інші дані.
Крім того, констатуючи безпідставність висновків ЦВЛК МВС України, суд приймає до уваги те, що під час розгляду адміністративної справи, позивач пройшов повторний медичний огляд у МСЕК, яка своїм рішенням (а. с. 169), підтвердила висновки зазначені у своему рішенні від 27 листопада-2 грудня 2009 р., яким позивачу визначено 2 групу інвалідності та визначено втрату професійної працездатності у розмірі 70%.
Як пояснив представник МСЕК, який був залучений до розгляду справи в якості спеціаліста, на підставі наданих позивачем медичних документів, матеріалів минулих обстежень, комісія МСЕК встановила, що між травмою позивача, яка отримана ним у 2000 р. при виконанні службових обов'язків та наявними у нього захворюваннями є причинний зв'язок, а сукупність захворювань позивача надає можливість МСЕК встановити позивачу втрату професійної працездатності у 70%.
Оскільки рішення МСЕК та пояснення представника цієї установи, яка з огляду на норми Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, є повноважним органом для встановлення групи інвалідності та визначення ступеня втрати працездатності, суперечать висновкам ЦВЛК МВС України, суд вважає за необхідне визнати дії ЦВЛК МВС України протиправними та скасувати постанови від 22 квітня 2010 р. № 6 та від 3 червня 2010 р. № 10.
У той же час, на переконання суду, задоволення вимог позивача про визнання чинною постанови обласної ВЛК № 59 від 20 листопада 2009 р. та свідоцтва про хворобу № 293 від 16 квітня 2008 р. і зобов'язання відповідача 1 визнати втрату працездатності позивача та здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності та зобов'язання доплатити на користь позивача грошову суму у розмірі 32 659,20 грн. є передчасним.
Відповідно до ст. 162 ч. 2 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Використовуючи право надане суду вказаною нормою КАС України, суд вважає, що для захисту прав позивача необхідно зобов'язати ЦВЛК МВС України протягом одного місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути справу позивача та прийняти рішення по суті і надати свою оцінку висновкам МСЕК, й у разі їх неприйняття зазначити підстави, з яких комісія не може погодитись із висновками цієї установи.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що ЦВЛК МВС України, приймаючи оскаржені рішення, не врахувала всіх обставин, які мали б значення для прийняття рішення, а саме залишила поза увагою висновки МСЕК, яким і слід надати оцінку при повторному розгляді.
Судові витрати у справі відсутні, оскільки позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджується копією посвідчення (а. с. 23) і відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету міністрів Україні “Про державне мито” від 21 січня 1993 р., звільнений від сплати судового збору. Витрати у сумі 121,0 грн., понесені позивачем у зв'язку із копіюванням документів, які у подальшому надавались суду, відповідно до правил ст. 87 ч. 3 КАС України не можуть бути віднесені до витрат, пов'язаних із розглядом справи, а тому відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати дії Центральної військово-лікарської комісії МВС України, які полягають у відміні постанови обласної військово-лікарської комісії МВС України у Миколаївській області № 293 від 16.04.08 р. протиправними.
3. Постанови Центральної військово-лікарської комісії МВС України № 6 від 22.04.10 р. та № 10 від 03.06.10 р. визнати протиправними та скасувати.
4. Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію МВС України протягом одного місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути у межах повноважень справу ОСОБА_1.
5. В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
31 травня 2011 р.
Головуючий суддя А.О. Мороз
судді:
О.Ф. Середа
О.М. Мельник