Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
09.03.2011 р. Справа № 2а-565/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. при секретарі судового засідання Пиньошко М. С. розглянувши адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва,
вул. Миколаївська, 17, м. Миколаїв, 54018
доПідрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області,
вул. Декабристів, 41/23, оф 800, м. Миколаїв, 54020
провизнання дій неправомірними та скасування постанов від 30.12.2010 року,
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 4413/01, від 30.03.10;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 315, від 08.02.11;
01.02.2011 Управлення Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва звернулося до суду з позовом по Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області ( далів по тексту ППВР ВДВС ГУЮ у Миколаївській області ) про визнання дій не правомірними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій від 30.12.2010 року.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що при виконанні ним в примусовому порядку рішення Ленінського районного суду № 2а-3907 про зобов'язання провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3, в постанові державного виконавця, яку позивач отримав 18.10.2010 року, була допущена помилка у резолютивній частині, а саме з якої дати проводити перерахунок. В постанові від 22.09.2010 була зазначена дата з якої необхідно проводити перерахунок 9.07.2010 замість 9.07.2007- як зазначено у рішенні суду. Через цю помилку позивач не зміг у визначений державним виконавцем строк на добровільне виконання рішення суду до 26.10.2010 виконати рішення суду. Тому вважає що 30.12.2010 року державним виконавцем незаконно винесені постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала, та просила суд задовольнити позов повному обсязі.
Представник відповідача надала до суду заперечення проти позову, та просила суд відмовити у задоволені позову.
В судовому засідання представник відповідача пояснила, що 22.09.3010 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-3907/10, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва. В постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець установив семиденний строк на добровільне виконання рішення суду з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження відповідачем. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2010 була отримана УПФУ у Ленінському районі 18.10.2010. В цей же день - 18.10.2010 державний виконавець направляє боржникові постанову про виправлення допущенної раніше помилки , яку від отримав 26.10.2010.
22.10.2010 позивач звертається до відповідача з заявою про зупинення виконавчого провадження, оскільки на їх думку є незрозумілим з якої дати повинно проводити перерахування. В задоволення клопотання про зупинення провадження, позивачеві було відмовлено, про що повідомлено листом від 29.10.2010 року. Таким чином, з моменту отримання постанови державного виконавця про виправлення описки т.п. 26.10.2010 року державним виконавцем подовжено добровільний строк виконання рішення суду на сім днів з моменту отримання цієї постанови т.п. до 2.11.2010. Державним виконавцем 30.12.2010 на законних підставах винесено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження. Просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши письмові докази що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що 20.09.2010 на виконання до ППВР ВДВС ГУЮ у Миколаївській області надійшов на виконання виконавчий лист № 2а-3907 виданий Ленінський районним судом м. Миколаєва 09.09.2010. Відповідно до вимог ст. 19,24 закону України „Про виконавче провадження” державним виконавцем ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21773327 від 22.09.2010 (а.с. 38)
У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було надано строк на добровільне виконання терміном Сіми днів з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем. Постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав 18.10.2010, про що свідчить повідомлення про вручення (а.с. 36). Таким чином строк на добровільне виконання рішення суду для позивача спливав 26.10.2010. В постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем допущено описку в частині зазначення дати з якого необхідно проводити перерахунок пенсії стягувачеві, а саме було зазначено дату 09.07.2010 замість 09.07.2007.
18.10.2010 Постановою начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Миколаївській області виправлено, допущену державним виконавцем помилку, та ця постанова отримана Позивачем 26.10.2010 (а.с. 35,33) Таким чином строк на добровільне виконання рішення суду подовжився на сім днів з моменту отримання постанови про виправлення помилки у постанові про відкриття виконавчого провадження, т.п до 2.11.2010.
22.10.10 позивач звернувся до відповідача з заявою про зупинення проведення виконавчих, оскільки не було зрозуміло з якого часу проводити перерахунок пенсії стягувачці. ( а.с.32 ) У задоволенні цього клопотання позивачеві було відмовлено, та відповідь на своє звернення позивач отримав 29.10.10. (а.с. 31 ). Позивачем рішення Ленінського районного суду було фактично виконано 22.12.2010 року , про що свідчить направлений до відповідача лист ( а.с. 30-31)
Відповідно до вимог ч.1 ст. 46 Закону України „Про виконавче провадження ”, у разі не виконання рішення суду у строк визначений державний виконавцем для добровільного виконання рішення суду, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у сумі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення суду в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподаткований мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.45 Закону витрати органів державно виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витрати виконавчого провадження . до витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Згідно з п.4.15.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 15.12.1999 за № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/1458 (зі змінами) до таких витрат належать витрати на матеріально-технічне забезпечення діяльності органу державної виконавчої служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів, поштові витрати та витрати на послуги зв'язку та інші тати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
Виходячи з фактичних обставин справи, державним виконавцем, після спливу строку на добровільне виконання рішення суду , п.т. після 02.11.2010, у відповідності до вимог Закону «Про виконавче провадження»були винесені постанови про стягнення з позивача виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесені постанов 30.12.2010 про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП № 21773327 держаний виконавець діяв в межах та в спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження»
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 122, 160-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Управління пенсійного фонду у Ленінському районі м. Миколаєва до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов від 30.12.2010 відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає чинності після закінчення строку на Апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська