79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
28 липня 2011 р. № 2а-4361/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Костів М.В.
при секретарі судового засідання Ткач Б.В.
з участю представників:
від позивача : Сапріянчук В.Д.;
від відповідача : не з'явилися,
від третьої особи: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа на стороні відповідача -ОСОБА_2, про скасування постанови про арешт коштів боржника від 18.03.2009 р. ВП№11138221, ВП№11139445,
встановив:
Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації, м. Миколаїв, Львівська область, звернулось із позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів, третя особа на стороні відповідача -ОСОБА_2, м. Миколаїв, Львівська область, про скасування постанови про арешт коштів боржника від 18.03.2009 р. ВП№11138221, ВП№11139445.
Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що кошти, належні стягувачу, повинні бути передбачені у державному бюджеті, оскаржувана постанова винесена на суму, що значно перевищує розмір суми, належної стягувачу, посилається на неможливість здійснення своєї діяльності внаслідок арешту рахунків. Просить позов задовольнити.
Відповідач вимог ухвал суду не виконав, заперечень по справі не надав, участь уповноважених представників у судових засіданнях не забезпечив, хоча був належно повідомлений про час та місце слухання справи.
Третя особа позов заперечила за безпідставністю. Посилається на набрання законної сили рішенням суду. Просить у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 15.08.2008 р. у справі №2а-62/08 було постановлено стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 2920,48 грн. щорічної одноразової грошової допомоги до 05.05.2008 р. як інваліду війни другої групи, а також 1990 грн. грошової допомоги на оздоровлення.
Згідно із ч. ч. 1-4 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Згідно із ч. 1 ст. 255 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Посилання позивача на те, що фінансування його видатків повинне передбачатись у державному бюджеті не заслуговує на увагу як таке, що не стосується суті справи. Питання обов'язку позивача сплатити ОСОБА_2 зазначені кошти досліджувалось при розгляді справ №2а-62/08 Миколаївським районним судом львівської області.
На виконання виконавчих листів відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень ВП№11138221, ВП№11139445. Однак, позивач у добровільному порядку ці постанови не виконав. Доказів зворотнього суду не надав.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції, чинній на дату винесення оскаржуваних постанов, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 6 ст. 30 вказаного закону у вказаній редакції, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Згідно із ч. ч. 1-5, 8 ст. 50 вказаного закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Однак, у відповідності до ч. 1 ст. 49 вказаного закону, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
З урахуванням наведеного, оскаржувані постанови були винесені відповідачем у відповідності до закону.
Згідно із ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд
У позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Костів М.В.
З оригіналом згідно
Суддя Костів М.В.
Повний текст постанови виготовлено 29.07.2011 року.