79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
27 липня 2011 р. № 2а-5228/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Костів М.В.
при секретарі судового засідання Ткач Б.В.
з участю представників:
від позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2;
від відповідача : Здинянчин Р.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказів начальника ГУ МВС України у Львівській області №91 о/с від 08.04.2010 р. та №274 від 12.04.2010 р. в частині звільнення; поновлення на посаді, зобов'язання виплатити середній заробіток за вимушений прогул,
встановив:
ОСОБА_1, с. Зимна Вода, Львівська область, звернувся із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, м. Львів, про визнання незаконним та скасування наказів начальника ГУ МВС України у Львівській області №91 о/с від 08.04.2010 р. та №274 від 12.04.2010 р. в частині звільнення; поновлення на посаді, зобов'язання виплатити середній заробіток за вимушений прогул.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 10.09.2010 р. Розгляд справи відкладався в порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.
Сторонам та представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні позивач позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, він працював на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області з 2008 р. Оспорюваними наказами його було звільнено за п. 64 “є” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України”. Посилається на відсутність підстав для його звільнення з посади, оскільки за кермом автомобіля під час споєння ДТП він не перебував. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю. Ствердив, зокрема, що позивач у нетверезому стані, керуючи автомобілем вчинив ДТП, внаслідок чого були завдані тілесні ушкодження іншим особам. Намагався втекти з місця події, але був затриманий іншими водіями. Просить у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, послужного списку, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 1998 р.. В званні капітана з 2008 р. працював на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.
Оскаржуваним наказом №91о/свід 08.04.2010 р. “По особовому складу” капітан міліції ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ за пп. “є” п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України - за порушення дисципліни. Проте, як вбачається з листка непрацездатності від 08.04.2010 р., листа головного лікаря Зимноводівської АЗПСМ №17 від 12.04.2010 р., з 08.04.2010 р. по 10.04.2010 р. позивач перебував на лікуванні, у зв'язку із чим на підставі зазначеного наказу №91о/с від 08.04.2010 р. позивач звільнений не був, що підтверджується записом в послужному списку.
Згідно із ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Однак, згідно із ст. 18 Закону України “Про міліцію”, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права, але лише у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Враховуючи, що оскаржуваний наказ №91о/с від 08.04.2010 р. не породив правових наслідків, права позивача ним порушені не були, у зв'язку із чим у задоволенні позовної вимоги про його визнання незаконним та скасування слід відмовити.
Як вбачається з записів у послужному списку, позивач був звільнений на підставі наказу №274 від 12.04.2010 р. “про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Львівського міського управління та Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області” (п. 1), яким позивача було звільнено за грубі порушення службової дисципліни, вимог Етичного кодексу працівника ОВС України, Присяги працівника ОВС України, наказів МВС України №81 від 16.03.2007 р., №90 від 26.03.2010 р., споєння вчинку, який негативно вплинув на імідж міліції та призвів до дискредитування звання працівника ОВС, невихід на службу без поважних причин, відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2010 р. по вул. Панча в м. Львові біля торгового центру “Інтер Сіті” відбулось ДТП, в результаті якого належний позивачеві відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль ВАЗ-21144 д.н.з. НОМЕР_1 зіткнувся з припаркованим автомобілем ДЕУ д.н.з. НОМЕР_3 та автомобілем ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_4, внаслідок чого пасажирка останнього отримала тілесні ушкодження.
Звільняючи позивача з роботи відповідач виходив з того, що останній керував автомобілем, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, постанови від 30.04.2010 р. про відмову в порушенні кримінальної справи, було скоєно іншою особою -ОСОБА_4, який керував автомобілем позивача. Ця обставина додатково підтверджується показами свідків, у тому числі потерпілих учасників ДТП, допитаних в судових засіданнях.
У зв'язку із наведеним, не заслуговує на увагу посилання відповідача про те, що позивач відмовився здати кров на етанол, враховуючи, що такий обов'язок покладається на особу, яка керувала транспортним засобом.
Відповідно до довідки №4/2-Б-1 від 06.07.2011 року ГУ МВСУ у Львівській області станом на 06.07.2011 року гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за обліками адмінправопорушень УІТ ГУ МВСУ у Львівській області не значиться. З урахуванням наведеного, матеріали справи свідчать про відсутність у даному випадку підстав, передбачених в пп. “є” п. 64 положення, для звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ.
Згідно із ст. ст. 1, 2 Закону України “Про міліцію”, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. До основних завдань міліції належить забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів. У відповідності до ст. 5 Закону України “Про міліцію” міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки відповідача, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 2 232, 04 грн., які підлягають стягненню.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України у Львівській області №274 від 12.04.2010 р. в частині звільнення ОСОБА_1
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.
4. Зобов'язати ГУ МВС України у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12.04.2010 року по 27.07.2011 року.
5. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 2 232, 04 грн. -звернути до не гайного виконання.
6. В частині решти вимог у позові відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Костів М.В.
З оригіналом згідно
Суддя Костів М.В.
Повний текст постанови виготовлено 29.07.2011 року.