79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
11 липня 2011 р. № 2а-4041/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд
в складі: головуючої cудді - Потабенко В.А.
за участю секретаря - Гойни Є.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, згідно доручення,
від відповідача: ОСОБА_2, згідно доручення,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства "Електро" до Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,
ЗАТ "Електро" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2011 року №0000602320/5165, яким позивачу донараховано 314183,00 грн. податку на додану вартість.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки органу державної податкової служби є безпідставні та необґрунтовані, оскільки платником податків сформовано податковий кредит у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином. При цьому позивач зазначає, що обставини на які покликається орган державної податкової служби в акті перевірки не можуть свідчити про нікчемність укладених правочинів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов від 19.05.2011 року, суть якого зводиться до наступного. Правочин, який укладений між позивачем та його контрагентом -ТзОВ "Віктор Ко", є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, а, отже, не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому відповідач покликається на акт перевірки ТзОВ "Віктор Ко" від 30.12.2010 року, отриманий з ДПІ в Залізничному районі м. Львова, та на пояснення директора вказаного СПД -ОСОБА_4 Щодо контрагентів позивача ТзОВ "Альфа-буд-2005" та ТзОВ "Харьковремстроймонтаж", то такі не подавали декларації з ПДВ за вересень 2010 року, і, відповідно, не відображали в податковому обліку ЛУ ЗАТ "Електро" та не включали в податкове зобов'язання отримані авансові платежі від ЛУ ЗАТ "Електро". Наявність розбіжностей в складі податкового кредиту не може бути підставою для формування такого позивачем. В зв'язку з наведеним у задоволенні позову слід відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходив з наступного.
В ході розгляду справи судом було досліджено докази, наявні в матеріалах справи.
ДПІ у Личаківському районі м. Львова в період з 01.02.2011 року по 14.02.2011 року проводилась планова виїзна документальна перевірка відокремленого підрозділу ЗАТ "Електро" Львівського управління ЗАТ "Електро" з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень, вересень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 21.02.2011 року №100/23-2/00132492.
На підставі вказаного акту було винесено податкове повідомлення -рішення від 10.03.2011 року №0000602320/5165, яким позивачу донараховано 314183,00 грн. податку на додану вартість, в тому числі основного зобов'язання -251346,00 грн., штрафних (фінансових) санкції 62837,00 грн.
Актом перевірки встановлено порушення ЛУ ЗАТ "Електро" п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), внаслідок чого занижено підприємством податку на додану вартість всього на суму 252185,00 грн., в тому числі: за липень 2010 року в сумі 111131,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 141054,00 грн.
Сума ПДВ по контрагенту ЛКП Шляховоремонтне підприємство Шевченківського району в розмірі 839,00 грн. до спірного податкового повідомлення-рішення не увійшла, чим пояснюється розбіжність між зазначеною в акті перевірки сумою завищення податкового кредиту в липні, вересні 2010 року та сумою донарахованого ПДВ згідно податкового повідомлення -рішення від 10.03.2011 року №0000602320/5165.
В судовому засіданні встановлено, що між ЛУ ЗАТ "Електро" (Покупець) та ТзОВ "Віктор Ко" (Постачальник) укладено договір від 10.06.2010 року № 0323 на постачання електротехнічної продукції, ціна якої, умови та строки поставки визначаються специфікаціями. До перевірки представлено специфікації № 12а від 12.07.2010 року, №13 від 06.07.2010 року, №14 від 06.07.2010 року, №15 від 14.07.2010 року, №16 від 26.07.2010 року, № 17 від 23.07.2010 року, № 23 від 13.09.2010 року, № 24 від 15.09.2010 року, № 25 від 27.09.2010 року та №26 від 28.09.2010 року, накладні на товар № 0003 від 28.09.2010 року, № 004 від 28.09.2010 року, № 0005 від 28.09.2010 року, № 0002 від 28.09.2010 року, № 0330 від 21.07.2010 року, № 0329 від 21.07.2010 року, № 0360 від 29.07.2010 року, № 0331 від 21.07.2010 року, № 0332 від 21.07.2010 року та податкові накладні № 0089 від 11.06.2010 року, № 0090 від 11.06.2010 року, № 0165 від 24.06.2010 року, № 0566 від 21.07.2010 року, № 0567 від 21.07.2010 року, № 0568 від 21.07.2010 року, № 0569 від 21.07.2010 року, № 0617 від 29.07.2010 року, № 0641 від 29.07.2010 року, № 0001 від 28.09.2010 року, № 0003 від 28.09.2010 року, № 0004 від 28.09.2010 року, № 0005 від 28.09.2010 року. Також до перевірки представлено товарно-транспортні накладні від 21.07.2010 року, 29.07.2010 року, 06.09.2010 року та від 28.09.2010 року, згідно яких товар, який придбавався ЛУ ЗАТ "Електро" у ТзОВ "Віктор Ко", замовлявся, в свою чергу, у ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" і в подальшому доставлявся транспортом продавця на адресу ЛУ ЗАТ "Електро" -м. Львів, вул. Ковельська, 109а (власні приміщення).
Крім того, між ЛУ ЗАТ "Електро" та ТзОВ "Альфа-буд-2005" було укладено договір № 10-09-3 від 22.09.2010 року на поставку кабельно-провідникової продукції. До перевірки було надано видаткові накладні № 1010051 від 12.10.2010 року, № 10092210 від 12.10.2010 року, № 10092211 від 15.10.2010 року, № 1010060 від 15.10.2010 року та податкові накладні № 1009242 від 24.09.2010 року, № 1009230 від 23.09.2010 року, № 1010051 від 12.10.2010 року та № 1010060 від 13.10.2010 року. Також до перевірки надано товарно-транспортні накладні від 15.10.2010 року та від 12.10.2010 року, з яких вбачається, що ТМЦ, придбані у ТзОВ "Альфа-буд-2005" доставлені на адресу ЛУ ЗАТ "Електро".
Крім того, ЛУ ЗАТ "Електро" в склад податкового кредиту в вересні 2010 року включено суму ПДВ, сплаченого на користь ТзОВ "Харьковремстроймонтаж" при придбанні електродвигуна згідно податкової накладної № 173 від 06.09.2010 року. До перевірки надано розхідну накладну № 173 від 06.09.2010 року та вищевказану податкову накладну № 173.
В акті перевірки податковий орган покликається на те, що господарська операція щодо придбання товарів у ТзОВ "Віктор Ко" є нікчемною, оскільки в ході проведення зустрічної перевірки директор вказаного підприємства відмовився від надання пояснень, у підприємства відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення такої господарської операції. Щодо ТзОВ "Альфа-буд-2005" та ТзОВ "Харьковремстроймонтаж", то згідно бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів та рівні ДПА України, встановлено розбіжність в складі податкового кредиту у вересні 2010 року, що виникла по причині неподання декларації вказаними підприємствами за вересень 2010 року. Крім того, по другому ланцюзі ТзОВ "Альфа-буд-2005" встановлено співпрацю з контрагентами, що мають ознаки фіктивності.
Відтак, у ЛУ ЗАТ "Електро" відсутні підстави для формування податкового кредиту у липні, вересні 2010 року за рахунок ТзОВ "Віктор Ко", ТзОВ "Альфа-буд-2005" та ТзОВ "Харьковремстроймонтаж".
Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на те, що фактичне надання послуг контрагентами ЛУ ЗАТ "Електро" підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт форми №КБ-2в та актами робочої технічної комісії про прийняття в експлуатацію об'єктів розподільчих електричних мереж, товарно-транспортними накладними. Слід зазначити, що згідно наданих платіжних доручень всі поставлені товарно-матеріальні цінності були повністю оплачені позивачем.
Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові накладні, звіти про виконану роботу та акти прийому - передачі виконаних робіт, оригінали яких були представленні на вимогу перевіряючих, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що податкова звітність повинна ґрунтуватись на даних бухгалтерського обліку. Ті первинні документи, правила заповнення яких викладені в ст.9 даного Закону, слугують також підтвердженням виникнення податкових подій. Якщо документи заповнені постачальником за формою та з дотриманням відповідних правил, то немає ніяких підстав покупцю не відображати в своєму обліку (бухгалтерському і податковому) факту здійснення господарської операції.
Як передбачено п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період, що перевірявся, були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинному на момент проведення перевірки законодавством. Крім того, самим представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що надані до перевірки податкові накладні оформлені належним чином.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
ДПІ в Личаківському районі м. Львова не заперечував того факту, що всі контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ на момент здійснення господарських операцій.
Судом не беруться до уваги твердження представника відповідача про те, що ЗАТ "Електро" неправомірно сформувало податковий кредит, оскільки суми ПДВ контрагентами до бюджету сплачені не були. Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у п.п «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10 вищезгаданого Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»). Отже, покупець не може нести відповідальність за неподання декларацій за відповідні періоди продавцями. Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. За вказаних обставин саме по собі неподання продавцем декларації при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. А чинним законодавством України не передбачено підстав для донарахування податковим органом податку на додану вартість при неподанні декларації з ПДВ продавцем.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.
Крім того, дії ДПІ в Личаківському районі м. Львова щодо виключення з податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ТзОВ "Віктор Ко", ТзОВ "Альфа-буд-2005" та ТзОВ "Харьковремстроймонтаж" суперечать листу ДПА України № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року, згідно якого наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Відтак, оскільки така розбіжність є єдиною підставою для донарахування ПДВ по контрагенту ТзОВ "Харьковремстроймонтаж" і інших підстав для визнання договорів нікчемними податковим органом не надано, суд вважає, що висновки ДПІ в Личаківському районі м. Львова щодо безпідставного виключення ПДВ на суму 2450,00 грн., що становить 20% від придбаного у ТзОВ "Харьковремстроймонтаж" електродвигуна, є неправомірними.
Крім того, на підтвердження реальності операції з придбання електродвигуна позивачем, крім іншого, подано докази наявності у ЛУ ЗАТ "Електро" транспортного засобу -автокрану спеціального на шасі МАЗ, лімітно-забірну карту, згідно якої придбаний двигун був встановлений на зазначеному автокрані та картки рахунків 6.3.1 та 1.0.5 станом на вересень 2010 року.
Що стосується операцій з ТзОВ "Віктор Ко" та ТзОВ "Альфа-буд-2005", то додатковим доказом реальності операцій поставки кабельно-провідникової продукції, крім вже зазначеного, є акти виконаних робіт ЛУ ЗАТ "Електро" для ВАТ "Львівобленерго" та ЗАТ "Електро" форми №КБ-2в, акти взаємних розрахунків та акти робочої технічної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкті розподільчих електричних мереж, згідно яких ТМЦ, яке придбавались, в подальшому поставлялись в складі робіт для ВАТ "Львівобленерго" та ЗАТ "Електро".
Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності ЗАТ "Електро" є будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, діяльність у сфері інжинірингу тощо.
З урахуванням наведеного повністю спростовуються твердження ДПІ в Личаківському районі м. Львова про порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки матеріалами справи доведено, що ЛУ ЗАТ "Електро" придбавало товарно-матеріальні цінності, які в подальшому використало у власній господарській діяльності -реконструкції електромереж для ВАТ "Львівобленерго" та ЗАТ "Електро".
У відповідності до вимог п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
ДПІ в Галицькому районі м. Львова вважає, що позивачем отримано податкові накладні від платників, які не здійснювали поставки товарів (послуг), а тому такі не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту.
Однак, в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, докази оплати отриманих послуг, що підтверджують реальність виконання вказаних послуг.
Представник ДПІ в Личаківському районі м. Львова в обґрунтування своєї позиції щодо нікчемності укладених з ТзОВ "Віктор Ко" угод покликався на пояснення директора вказаного СПД - ОСОБА_4 Однак, з долученого до матеріалів справи пояснення від 30.11.2010 року вбачається лише те, що ОСОБА_4 не являється директором ТзОВ "Віктор Ко" з жовтня 2010 року. Слід зазначити, що операції по поставці ТМЦ у ЛУ ЗАТ "Електро" з ТзОВ "Віктор Ко" мали місце протягом червня-вересня 2010 року. Таким чином, пояснення ОСОБА_4, висвітлені в акті перевірки від 21.02.2011 року, не відповідають змісту самих пояснень, і жодним чином не спростовують реальності угоди з ЛУ ЗАТ "Електро".
Твердження відповідача про те, що у ТзОВ "Віктор Ко" відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення операцій, судом не може бути взято до уваги, оскільки.
Як вже було зазначено вище, товар від ТзОВ "Віктор Ко" на ЛУ ЗАТ "Електро" перевозився власним транспортом позивача, відразу від контрагента ТзОВ "Віктор Ко" - ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія". Відтак, ні складські приміщення, ні основні фони та виробничі потужності ТзОВ "Віктор Ко" не були потрібні для здійснення операцій купівлі-продажу. Податковим органом не подано доказів того, що працюючі на ТзОВ "Віктор Ко" особи не могли здійснити вказані операції.
Суд також вважає необґрунтованими посилання податкового органу на співпрацю по другому ланцюгу контрагентів ТзОВ "Альфа-буд-2005" та ТзОВ "Харьковремстроймонтаж" з СПД, що мають ознаки фіктивності. На думку суду, правовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року.
Не можна залишити поза увагою той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права і не є такими, що порушують публічний порядок.
Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст. 228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийняті судового рішення.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Аналізуючи все вищенаведене, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати правомірним донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Відтак, відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року.
Отже, податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.05.2010 року №460/23-0/7348/33572631 підлягає скасуванню, а позов -задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, в користь позивача слід стягнути 3,40 грн. судових витрат (судового збору, сплаченого при зверненні позову до суду).
Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2010 року № 0000602320/5165, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.
Стягнути з Державного бюджету України в користь закритого акціонерного товариства "Електро" 3,40 грн. судових витрат.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Повний текст постанови виготовлений 16.07.2011 року.
З оригіналом згідно
Суддя Потабенко В.А.