79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
18 липня 2011 р. № 2а-3453/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді -Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання Жарській І.М.
за участю представника позивача Чопика П.М., представників відповідача Пилип'яка П.В., Антонів І.В., Ганас Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Мат Україна»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень,
ТзОВ «Буд Мат Україна» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення від 02 березня 2011 року за № 0000652302/0/8028, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 77846,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 19462,00 гривень; та податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2011 року за №0000662302/0/8029, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 81854,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 20464,00 гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, що згідно п.п.4.10. п.4 Статуту товариства (стара редакція) «Учасникові виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у Статутному фонді. При цьому вартість частини майна, що належить до виплати, визначається як різниця між вартістю активів товариства та сумою поточних і довгострокових зобов'язань на дату виходу, якою є день письмового повідомлення голови зборів учасників товариства та/або інших учасників про вихід учасника.»
Зазначає, що відповідно до частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України «Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.»При реалізації права учасника застосовується нормативне поняття чистих активів товариства, таку рекомендацію надано в п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.2008р. №13: «У випадку неврегульованості в установчих документах вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті, така повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.»
Зазначає, що відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. № 163: «Чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань».
Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 140 ЦК України «Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.»І як наслідок, учаснику товариства, яке має від'ємні чисті активи, при виході не належиться до виплати жодна сума, адже вона перекривається збитками.
На момент виходу ОСОБА_6 з товариства сума поточних та довгострокових зобов'язань перевищує вартість активів товариства (за основу розрахунку взято баланс станом на 30.06.2009 року та дохід отриманий від реалізації товарів за період з 01.07.09 року по 08.07.09року), відповідно до чого товариство не має заборгованості перед ОСОБА_6
Також зазначає, що рядок 350 балансу (нерозподілений прибуток (не покриті збитки), що відображає чистий актив товариства станом на 30.06.2009 року складає 3528,3 тис. грн. із знаком мінус, дохід за період з 01.07.2009 року по 08.07.2009 року складає 599 тис. грн., таким чином актив підприємства на момент виходу учасника становить 3468,4 тис. грн.. із знаком мінус.
Стверджує, що в акті перевірки зроблено бездоказові припущення, що ТзОВ «Буд Мат України»віднесено до складу валових витрат суми авансів, суми за попередній період, а також, що відповідно до п.4.1, п.4.3 ст. 4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7, п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді є фактична сплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена. А також стверджує, що відповідач не довів і не намагався доводити наявність на ринку товарів, що були предметом постачання, ціна яких суперечила б цінам, встановленим в договорах поставки, тому правомірним має бути висновок, що звичайною є ціна послуг, передбачена в договорі; застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил, зокрема, положень Митного кодексу України, не передбачено чинним законодавством; митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України; ціна придбання товарів на митній території України також не є достатнім показником для визначення звичайної ціни таких товарів під час їх подальшого перепродажу платником податків; відповідачем допущено ненормативне трактування поняття звичайна ціна і в акті перевірки не доведено зворотне, а посилання на митну вартість, що вказана у ВМД при імпорті цього товару, і в зв'язку з цим визнання цієї ціни, як звичайної є неправомірним.
В судовому засіданні представник позивача в обґрунтування позову надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив позов задовольнити.
Відповідач- ДПІ у Залізничному районі м. Львова з підстав викладених в запереченні на позов № 20516/9/10-008 від 14.06.2011 року просить відмовити позивачу в задоволенні позову.
В судовому засіданні представники відповідача, заперечуючи проти позову надали пояснення, аналогічні викладеним в запереченні проти позову.
Зокрема зазначили, що пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) чинного в період, за який проводилася перевірка, передбачено, що валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Відповідно до п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями) до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Зазначили, що ТзОВ «Буд Мат Україна»порушено п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями) занижено валовий дохід у 3 кварталі 2010 року в сумі 225 000 гривень.
Крім цього зазначили, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р. встановлено їх завищення всього в сумі 86 386 грн, в тому числі: у 2 кварталі 2009 року - в сумі 82 805 грн., у 3 кварталі 2010р. в сумі 3581 грн.
Також зазначили, що перевіркою встановлено у позивача перевищення митної вартості товару над договірною (контрактною) вартістю більш як на 20 %, в тому числі за червень 2010р. - 37%, за липень 2010 - від 26% до 39%. Отже, сума ПДВ, яка повинна включатись до складу податкового кредиту відповідно до наведених у таблиці ВМД, формується, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, та складає відповідно за червень 2010р. - 107 679 грн., за липень 2010р. -124 770 грн., внаслідок чого підприємством в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит всього в сумі 81 854 гривень, в тому числі по періодах: за червень 2010 року - в сумі 39 413 гривень, за липень 2010 року - в сумі 42 441 гривень.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Мат Україна», код за ЄДРПОУ 34904727 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09. 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.
За результатами перевірки ревізорами було складено акт від 09 лютого 2011 року за №170/23-0/34904727 та податковим органом винесено податкові повідомлення -рішення № 0000652302/0/8028, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 77846,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 19462,00 гривень; та податкове повідомлення-рішення від 02 березня 2011 року за № 0000662302/0/8029, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 81854,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 20464,00 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи перевіряючими було встановлено заниження валового доходу ТзОВ «Буд Мат Україна»у 3 кварталі 2010 року на суму 225 000,00 гривень; завищення валових витрат в сумі 86 386,00 гривень та завищення податкового кредиту на суму 81 854,00 гривень.
На думку перевіряючих зазначені порушення виникли внаслідок невиплати учаснику товариства ОСОБА_6 225 000,00 гривень в зв'язку з його виходом із учасників товариства, невиконання ТзОВ «Буд Мат Україна»вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями), привело до завищення загальної суми валових витрат за ІІ кв. 2009 року на 86386,00 гривень та невиконання вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», внаслідок якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Податковий орган у своїх висновках покликався на статтю 11, ч.2 статті 148, статтю 202, статтю 605 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»у відповідності з якою, учасник в будь-який час має право вийти з товариства, незалежно від згоди інших учасників чи самого товариства, а згідно з ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Як вбачається із матеріалів справи 08.07.2009р. учасник ТОВ «Буд Мат Україна» ОСОБА_6 вийшов із числа учасників товариства.
Згідно п.п.4.10. п.4 Статуту товариства (стара редакція) учасникові виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді. При цьому вартість частини майна, що належить до виплати, визначається як різниця між вартістю активів товариства та сумою поточних і довгострокових зобов'язань на дату виходу, якою є день письмового повідомлення голови зборів учасників товариства та/або інших учасників про вихід учасника.
При реалізації права учасника застосовується нормативне поняття чистих активів товариства, таку рекомендацію надано в п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.2008р. №13, де зазначено, що у випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. № 163: «Чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань».
Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 140 ЦК України, учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.
Судом встановлено, що на момент виходу ОСОБА_6 з товариства сума поточних та довгострокових зобов'язань перевищує вартість активів товариства, відповідно до чого товариство не має заборгованості перед ОСОБА_6, проти чого не заперечили представники відповідача.
Таким чином суд приходить до переконання, про протиправність висновку податкового органу, щодо заниження позивачем валового доходу у третьому кварталі 2010 року у зв'язку з тим, що частка ОСОБА_6 у статутному фонді товариства в сумі 225 00,00 гривень не виплачена учаснику, є отриманою підприємством безповоротною фінансовою допомогою, посилаючись на порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті Закону України від 22.05.097 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».
Разом з тим при визначенні порушень щодо валових витрат податковий орган покликався на те, що в п.3.2.1 «Валові витрати» Акта попередньої планової виїзної перевірки від 23.07.2009 року № 1700 /23-1/34904727 за період з 01.01.08 по 31.03.09 року зазначено, що згідно даних, відображених у рядку 04.1 декларацій про прибуток підприємства за І кв. 2009 року, сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11, становить 1 668 218 грн.. Перевіркою розшифровки валових витрат за 1 кв. 2009 року та їх підтвердження первинними документами встановлено, що фактична сума витрат (враховуючи попередню оплату) складає 1 491 175 грн.. ТзОВ «Буд Мат Україна»на порушення п.5.1, пп.5.2.1 п5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями), завищено загальну суму валових витрат за І кв. 2009 року на 177 043 гривень.
Судом встановлено, що валові витрати з придбання товарів (робіт, послуг) за 2 кв. 2009р., відображені ТзОВ «Буд Мат Україна» в рядку 04.1 Декларації з прибутку підприємства за 1 півріччя 2009р.. З врахуванням коригування валових витрат у зв'язку із зміною суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) в рядку 05 Декларації з прибутку підприємства за 1 півріччя 2009р., склали 1 915 594 грн., відхилення за 2 кв. 2009р. складає 82 368 грн. .
Разом з тим представник позивача в судовому засіданні представив аналіз валових витрат, що відображені у податковій декларації за період попередньої перевірки (з 01.01.2008р. по 31.03.2009р.) у порівняння із регістрами бухгалтерського обліку, де чітко відображено суми авансових платежів, що були віднесені до валових витрат, а саме: 1квартал 2008року - 202033,55 грн., 2 квартал 2008року - 328425,46 грн., 3 квартал 2008 року - 177 433,31 грн., 4 квартал 2008 року - -451 491,53 грн. (зменшено ВВ), 1 квартал 2009року - -256 400,00 грн. (зменшено ВВ), з чого вбачається, що усі авансові платежі зняті з валових витрат при здійсненні другої події і такі авансові платежі не потрапили до 2 кварталу 2009року.
Крім того платником податку було представлено первинні документи та регістри бухгалтерського обліку (відомості у яких збігаються із актом перевірки сторінка 9 ), як доказ, наявності усіх первинних документів по господарських операціях, що віднесені до складу валових витрат, а також оборотно-сальдові відомості по рахунку 63 за 1 кв. 2009р. де сальдо на 01.01.2009р по Дт рахунку обліковується сума 841 020,39 грн. та сальдо на 01.04.2009р по Дт рахунку обліковується сума 231 624,25грн., та за 2 кв. 2009року де сальдо на 01.04.2009р по Дт рахунку обліковується сума 231 624,25 грн. та сальдо на 01.07.2009р по Дт рахунку обліковується сума 125 273,37 грн.
Суд вважає, що якщо взяти до уваги доводи відповідача, то розрахунок авансових платежів, які, на думку відповідача, платник повинен був зняти із валових витрат у 2 кварталі 2009р. необхідно застосовувати і у 1 кварталі 2009р., що по формулі сальдо по ДТ 63 рах. на 01.01.2009 мінус сальдо по Дт 631 рах. на 01.04.2009р. становить 507 751,57 грн., тобто це сума яку необхідно було зняти з валових витрат у 1 кварталі 2009року. В аналізі, що представив платник податку відображено суму 256 400,00 грн. Отже за доводами відповідача у 1 кварталі 2009року позивачем завищено валові витрати на суму 251 351,57 грн. (507 751,57-256 400,00=251 351,57 грн.), а такі порушення не зафіксовано в акті перевірки за попередній період. З цього випливає, що доводи податкового органу про обов'язковість віднесення дозволених авансових платежів до валових витрат не спрацьовують при застосовуванні їх у попередній періодах, а отже і не можуть бути аргументованим доводом.
Також встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Буд Мат Україна»(оборотно-сальдові відомості по рахунках 84 «Інші операційні витрати», Дт 92 «Адміністративні витрати», 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті», 311 «Поточний рахунок в національній валюті») та представлених до перевірки первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, інші витрати підприємства (крім визначених у 04.1-04.12) у 2 кварталі 2009р. склали 13 973,86 грн., що відображено у головній книзі за 2 квартал 2009 р. відповідними бухгалтерськими проведеннями.
Платник податків представив підтверджуючі документи, а саме: аналіз рахунку 311, 333 за 2 квартал 2009р., бухгалтерську довідку від 05.01.2010, копію фрагменту банківської виписки за 05.06.2009р., з яких видно, що Інші витрати ( крім визначених у 04.1-04.12) за 2 кв. 2009р., в рядку 04.13 Декларації з прибутку підприємства за 1 півріччя 2009р., в сумі 14 411 грн. відображені правомірно.
Суд вважає, що податковий орган взявши за основу висновки, які викладені в Акті попередньої планової виїзної перевірки від 23.07.09р. № 1700 /23-1/34904727 за період з 01.01.08 по 31.03.09, не навів жодних доказів чи фактів перенесення підприємством авансових платежів з першого кварталу на другий квартал 2009 року, оскільки в акті попередньої перевірки ніяк не обумовлено та не зафіксовано суми авансів, які ніби-то, були відображені у рядку 04.1. Фактично та дійсно у рядку 04.1 за 1 кв. 2009р. (період завершення попередньої перевірки) відображено валові витрати з урахуванням зменшення витрат по придбанню товарів, робіт, послуг, на суми попередньо віднесених авансів по таких товарах, роботах, послугах до валових витрат. А отже жодна сума по авансових платежах не була перенесена на 2 кв. 2009 року.
Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
Податковим органом встановлено, що підприємством в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит всього в сумі 81 854 грн., в тому числі по періодах: за червень 2010р. - в сумі 39 413 грн.., за липень 2010р. - в сумі 42 441грн.
Зазначені порушення виникли за висновками акту внаслідок того, що платником, при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість при операціях з поставки металопрокату, використано вартість, зазначену у вантажно-митній декларації як митну вартість, не врахувавши при цьому пункт 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість».
Податковий орган, посилаючись на статті 261, 264 Митного кодексу України, порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затверджений ПКМУ від 20.12.2006 р. № 1766, п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою визначення податкового кредиту з податку на додану вартість товарів, що були імпортовані на митну територію України, застосував звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого митного збору та брокерських послуг.
Разом з тим беручи до уваги форму податкової декларації з податку на додану вартість, що затверджена наказом ДПАУ 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу ДПАУ від 17.03.2008р №159), а саме рядок12.1 розділу ІІ «Податковий кредит»в якому необхідно зазначити суму ПДВ, сплачений митним органам та низку листів зокрема, лист ДПА №7049/7/16-1517-26 від 06.04.2007р., №8991/7/16-1517 від 04.05.2007р., №216/4/16-1510 від 23.05.2007р., №7310/7/16-1517 від 09.04.2008р., №10191/7/16-1517 від 18.05.2009р. де сказано, що сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що позивачем було зроблено, тому суд приходить до переконання, що позивачем не порушено вимог законодавства по даному епізоду.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно частини З статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.
Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту не чинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.
Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення-рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.
У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0000652302/0/8028 від 02.03.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 77846,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 19462,00 гривень та № 0000662302/0/8029 від 02 березня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 81854,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 20464,00 гривень.
Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 17,18, 49,51, 71, 86, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 02 березня 2011 року за №0000652302/0/8028 яким ТзОВ «Буд Мат Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 77846,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 19462,00 гривень .
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 02 березня 2011 року за №0000662302/0/8029 яким ТзОВ «Буд Мат Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 81854,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 20464,00 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Буд Мат Україна»судовий збір в розмірі З грн. 40 коп.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 23 липня 2011 року.
Суддя Запотічний І.І.
З оригіналом згідно
Суддя Запотічний І.І.