79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
21 липня 2011 р. № 2а-1316/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,
представника позивача Татух М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання дій (бездіяльності) протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -
Відкрите акціонерне товариство «Селянський комерційний банк «Дністер» (надалі -ВАТ «СКБ «Дністер») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій (бездіяльності) Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ в м.Сімферополі) щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000101701/0 від 17.01.2011 року та №0000111701/0 від 17.01.2011 року, та про скасування таких повідомлень-рішень.
Ухвалою суду від 08.02.2011 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. Судовий розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача. В судовому засіданні 21.07.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в адміністративному позові, вважає, що висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був повідомлений про судовий розгляд, причин неявки не повідомив, заперечень проти позову не надав, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами, згідно ст. 71 КАС України.
Заслухавши доводи представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ДПІ в м. Сімферополі проведено позапланову виїзну перевірку Сімферопольської філії ВАТ «СКБ «Дністер»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 23.11.2010 року, результати якої відображені в Акті перевірки №21711/22-1/35286959 від 31.12.2010 року.
Встановлено наступні порушення:
- вимог п.п. 4.2.9 «е»п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема, не утримано податок з доходів фізичної особи як з додаткового блага, у зв'язку з цим занижено податкове зобов'язання у сумі 238 213,52 грн.;
- вимог п. 8.1.2 п.8 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема, оскільки сплата податку з доходів фізичних осіб до бюджету проводилась не своєчасно, у зв'язку з чим нараховано пеню в сумі 2 595,42 грн.;
- вимог ст.ст. 3,5 Закону України «Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів», зокрема донараховано податкове зобов'язання за 2009 рік в сумі 126 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки, ДПІ в м. Сімферополі винесені податкові повідомлення-рішення №0000111701/0 від 17.01.2011 року, яким встановлено податкове зобов'язання для Сімферопольської філії ВАТ «СКБ «Дністер»в сумі 297 766,9 грн. (в тому числі за штрафними санкціями -59 553,38 грн.), та №0000101701/0 від 17.01.2011 року, яким встановлено податкове зобов'язання для Сімферопольської філії ВАТ «СКБ «Дністер»в сумі 157,5 грн. (в тому числі за штрафними санкціями -31,5 грн.).
Не погоджуючись із вказаним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання їх протиправними.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.
Відповідно до п.3.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкції, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253від 21.06.2001 року, податкове повідомлення складається на розраховану суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу). Якщо податковий орган здійснив розрахунок сум податкових зобов'язань за декількома податками, то складається відповідна кількість податкових повідомлень. Якщо згідно із законами з питань оподаткування передбачено декілька термінів сплати розрахованого податковим органом податкового зобов'язання, то суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в окремих рядках податкового повідомлення.
Встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000101701/0 від 17.01.2011 року, винесене ДПІ в м.Сімферополі на підставі Акту перевірки № 21711/22-1/35286959 від 31.12.2010 року, де зазначено, що Сімферопольською філією ВАТ «СКБ «Дністер»порушено пп.4.2.9. п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме - не утримано податок з доходів фізичних осіб у зв'язку з купівлею фізичною особою нежитлового приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2010 року, в результаті чого занижено податкове зобов'язання на суму 238 213, 52 грн.
При цьому, в податковому повідомленні-рішенні №0000101701/0 від 17.01.2011 року зазначено, що для Сімферопольської філії ВАТ «СКБ «Дністер»визначене податкове за зобов'язання за платежем «податок з доходів найманих працівників».
В той же час, за даними бухгалтерського обліку банку обов'язок сплати банком «податку з доходів найманих працівників»станом на 01.02.2011 р. становить 34 027, 05 грн.
Враховуючи викладене, суд бере до уваги твердження позивача з приводу того, що суму грошового зобов'язання, визначену у податковому повідомленні-рішенні №0000101701/0 від 17.01.2011 року за основним платежем - 238 213,52 грн., слід трактувати, як грошове зобов'язання, що утворилося при нарахуванні податку з доходу фізичних осіб, але не як з податку доходів найманих працівників, чим порушено п.3.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлення платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкції.
Посилання у податковому повідомленні-рішенні №0000101701/0 на порушення норми пп.4.2.9. п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», і як результат несплата «податку з доходів найманих працівників», не відповідає дійсності, оскільки повідомлення-рішення винесено всупереч п.п.6.3.1. п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»виходячи з наступного: вищезазначена норма п.п. 4.2.9. п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначає, що дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.
Згідно з п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому, усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що працедавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
З приводу посилання відповідача на порушення позивачем пп.4.2.9. п.4.2 ст. 4, п.8.1, ст. 8, п.7.1, ст.7 та п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо не утримання податку з доходів фізичних осіб зі суми знижки отриманої фізичною особою, яка є додатковим благом, суд встановив наступне.
Згідно договору купівлі-продажу від 02.03.2010 року продавець - ВАТ «СКБ «Дністер»продав, а покупець -гр. ОСОБА_2 придбала нежитлові приміщення загальною площею 130,1кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. за результатами аукціону за суму 1 480 000 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером 412.
Станом на 01.01.2009 року остаточна балансова вартість становить 2 794 828,53 грн., з урахуванням амортизаційних відрахувань остаточна балансова вартість станом на 01.04.2010 року складала 2 526 303,66 грн.
ДПІ у м. Сімферополі при визначенні бази оподаткування операції взято до уваги вказану остаточну балансову вартість нерухомого майна з урахуванням податку на додану вартість.
Однак, відповідачем не взято до уваги Звіт про оцінку об'єкту нерухомого майна ВАТ «СКБ «Дністер»від 22.01.2010 року, проведений Спільним Українсько-Угорським підприємством «Увекон», який є джерелом інформації про звичайну ціну цього товару (будівлі) як його справедливу ринкову ціну.
Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного до 01.01.2011 року, встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до пункту 1.18 ст. 1 цього Закону для його цілей звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон № 334/94-ВР).
Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах ( підпункт 1.20.2 цього пункту).
Звіт про оцінку об'єкту нерухомого майна ВАТ «СКБ «Дністер»від 22.01.2010 року, проведений Спільним Українсько-Угорським підприємством «Увекон»є джерелом інформації про звичайну ціну цього товару (будівлю) як його справедливу ринкову ціну.
Згідно з висновком експерта станом на 20.01.2010 року ринкова вартість нежитлового приміщення ВАТ «СКБ «Дністер», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 480 000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість, що слугувало для позивача підставою для визначення ціни продажу на момент укладення договору купівлі-продажу, посвідченого 02.03.2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером 412.
Таким чином, продаж будівлі здійснено за ціною 1 480 000, 00 грн., яка є не нижчою експертної (ринкової) ціни, а відповідно не нижчою за звичайні ціни, а отже висновок податкового органу є необґрунтованим, тобто таким, що зроблений без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000111701/0 від 17.01.2011 року, яким визначене податкове зобов'язання за порушення ст.ст.3,5 Закону України «Про податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»в сумі 157,5 грн. (основний платіж 126,00 грн., штрафні санкції -31,5 грн.) встановлено наступне.
В п. 3.6.1.6 Акту перевірки № 21711/22-1/35286959 від 31.12.2010 року податковий орган зазначив, що Сімферопольською філією ВАТ «СКБ «Дністер»не наданий розрахунок на 2009 рік до ДПІ в м. Сімферополі на одну одиницю транспортного засобу, яка рахувалась на балансі підприємства у зв'язку з чим, податковий орган самостійно нарахував суму податкового зобов'язання в сумі 126,00 грн.
Однак, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував того, що позивач сплатив визначену йому суму податкового зобов'язання, про що свідчить платіжне доручення №2730 від 13.01.2011 року. А відтак, суд приходить до висновку, що податковий орган безпідставно виніс податкового повідомлення-рішення №0000111701/0 від 17.01.2011 року.
З приводу винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та застосування, у зв'язку з цим штрафних санкцій, суд також встановив наступне.
Відповідно до ст.89 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури цього банку.
Згідно із до ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Згідно із ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.
На час виникнення грошового зобовґязання в банку згідно з постановою Правління Національного банку України від 16 квітня 2009 року №229 у ВАТ «СКБ «Дністер»з 17 квітня 2009 року до 16 квітня 2010 року була призначена тимчасова адміністрація.
Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», постановою Правління Національного банку України №229 від 16.04.2009 року введений мораторій строком на шість місяців -з 17 квітня 2009 року до 16 жовтня 2009 року на задоволення вимог кредиторів, який було продовжено строком на шість місяців з 17.10.2009 року до 16.04.2010 року відповідно до пункту 1 Постанови Правління Національного банку України №617 від 15.10.2009 року (дія мораторію припинилась з часу початку процедури ліквідації).
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій -зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Згідно із статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з п.2 ч.3 ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію - не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Суд з'ясував, що зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях суми податкового зобов'язання виникли до процедури ліквідації позивача та заявлені ДПІ в м.Сімферополь після закінчення строку, встановленого ст. 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також те, що позивач повідомив відповідача про ініціювання процедури ліквідації та зняття з податкового обліку про що свідчать лист за №309-799/лк від 29.03.2010 року, заява та копія Постанови Правління НБУ №128 від 13.03.2010 року.
Крім того, під час проведення відповідачем перевірки діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в абзаці третьому преамбули цього Закону зазначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V «Тимчасова адміністрація та ліквідація банків»Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Сімферополі, зокрема 17.01.2011 року, вступив в дію Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (набрав чинності з 1 січня 2011 року), у п. 1.3. ст.1 якого також зазначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність».
А тому, застосування до банку фінансових санкцій у вигляді штрафних санкцій за несплату вищезазначених податкових зобов'язань є неправомірним.
Суд також приходить до висновку, що всупереч п. 1.7 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»№327 від 10.08.2005 року, факти виявлених порушень, викладені в акті перевірки №21711/22-1/35286959 від 31.12.2010 року не об'єктивно та не в повній мірі, без посилання на документи, які мають значення для бухгалтерському обліку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, а тому, у суду є правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, неправомірними.
Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000101701/0 від 17.01.2011 року та №0000111701/0 від 17.01.2011 року протиправними.
3. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим №0000101701/0 від 17.01.2011 року та №0000111701/0 від 17.01.2011 року.
4. Судові витрати по справі в сумі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер»(ЄДРПОУ 19159542).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова виготовлена у повному обсязі 26 липня 2011 року.
Суддя Сакалош В.М.