14 липня 2011 р. № 2а-6461/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.
суддів Гавдика З.В.,
Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Гіщинська С.Я.
за участі представників
позивача Саницького А.І.
відповідача Кармелюка Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Оферта-Галюст»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львові про скасуваня податкових повідомлень-рішень,-
встановив :
Позивач звернувся з позовом в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2010 року №0001713500/0/15528 та №0001703500/0/15530.
Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 15 липня 2009 року по 31 березня 2010 року складено Акт №880/153/23-121/36545401 від 23 червня 2010 року, в якому зазначені необгрунтовані висновки про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД АМВ ГРУПП». Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 02 липня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0001713500/0/15528, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12 965 646 грн., №0001703500/0/15530, яким позивачу визначено суму зобов'язання по податку на прибуток в сумі 15 975 931, 80 грн. Стверджує, що товарність операцій з договорів №01/12 та №02/12 від 01 грудня 2009 року підтверджується первинними документами, а відтак, вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати згідно цих договорів та правомірно сформовано податковий кредит з таких сум.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що таким проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 15 липня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки №880/153/23-121/36545401 від 23 червня 2010 року. Як вбачається з вищенаведеного Акту перевірки, пояснює відповідач, перевіркою зроблено висновок про безтоварність операцій по договорах №01/12 та №02/12 від 01 грудня 2009 року, укладених між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД АМВ ГРУПП». Стверджує, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням вимог п.4.1 ст.4, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.4 п.7.3 ст.7, абз.17 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю, посилається на підстави викладені в позовній заяві.
Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
В період з 31 травня по 18 червня 2010 року на підставі направлень №447 від 31 травня 2010 року та №490 від 14 червня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 15 липня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки №880/153/23-121/36545401 від 23 червня 2010 року.
Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог п.4.1 ст.4, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 989 641 грн., п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.4 п.7.3 ст.7, абз.17 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 482 823 грн.
Відповідач на підтвердження своєї позиції щодо правомірності винесення оскаржуваних повідомлень-рішень та обґрунтованості висновків перевірки, вказує на те, що позивачем безпідставно включено до валових витрат, затрати щодо придбання товарно-матеріальних цінностей по угодах №01/12 та №02/12 від 01 грудня 2009 року, укладених з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД АМВ ГРУПП». Вважає, що такі правочини є удаваними та укладеними без мети реального настання правових наслідків. Вказує на те, що операції щодо виконання умов вищенаведених договорів не підтверджені первинними документами. Так, в представлених відповідачу на час перевірки товарно-транспортних накладних відсутні відомості про адресу продавця і покупця, місця завантаження та розвантаження товарів, посади та підписи посадових осіб, які дозволили відпуск товарів, займались їх транспортуванням, розвантаженням, завантаженням та одержували їх на складі; відсутні довіреності на отримання товарів представниками позивача. Оплата за отриману сировину позивачем в грудні 2009 року не проведена. Крім того, зазначає, що вказаний котрагент не має достатніх власних виробничих потужностей для здійснення операцій по договору укладеному з позивачем, а з баз даних ДПА України вбачається, що таким укладались договора з іншими підприємствами, що мають ознаки фіктивності; показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД АМВ ГРУПП»суперечать відомостям поданими його контрагентами. Посилаючись на вищенаведене, вважає, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані ТзОВ «БУД АМВ ГРУПП». Стверджує, що в ряді податкових накладних вказано номер свідоцтва платника податку на додану вартість, який на момент виписки не був ще присвоєний позивачу, що свідчить про неможливість здійснення таких операції у вказаних періодах.
На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 02 липня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0001713500/0/15528, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12 965 646 грн., з яких 6 482 823 грн. за основним платежем та 6 482 823 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001703500/0/15530, яким позивачу визначено суму зобов'язання по податку на прибуток в сумі 15 975 931, 80 грн., з яких 7 989 641 грн. за основним платежем та 7 986 290, 80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до угоди №01/10 від 01 грудня 2009 року, укладеного між Приватним підприємством «Оферта ГалЮст»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД АМВ ГРУПП» (постачальник), постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець -прийняти та оплатити шкіряну сировину ВРХ в кількості та асортименті за узгодженням на підставі специфікацій, які являються невід'ємною частиною договору.
Згідно угоди №02/10 від 01 грудня 2009 року, укладеного між Приватним підприємством «Оферта ГалЮст»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД АМВ ГРУПП» (постачальник), постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити хімічні матеріали, асортимент яких узгоджуватиметься сторонами у процесі виконання цієї угоди.
Так, позивачем згідно вищенаведених угод отримано товарно-матеріальних цінностей на суму 38 424 203 грн.
Позивачем з метою доведення його позиції про товарність усіх операцій згідно укладених між ним та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД АМВ ГРУПП»угод, представлено суду самі угоди та відповідні податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних транспортно-експедиційних послуг, специфікації щодо товару, калькуляції, довіреності на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення. На підтвердження використання отриманих від ТзОВ «БУД АМВ ГРУПП»товарів в господарській діяльності позивачем представлені договора укладені між таким та ТзОВ «Укравтозапчасть», ТзОВ «Український автомобільний Холдинг», ТзОВ «Шувар», ДП «Маркет-Плазо».
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, з наступними змінами та доповненнями, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
У відповідності до п.2.3.4 п.2.3 вищенаведеного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищенаведеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищенаведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 вищенаведеного Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Україн «Про податок на додану вартість», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп.7.4.5. п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».
Однак, даний наказ не було внесено до державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять рекомендаційний характер, а відтак висновки перевірки про те, що товарно-транспортні накладні в яких відсутні окремі реквізити не можуть підтверджувати товарність операцій, є неправомірними.
Відсутність в суб'єкта господарювання транспортних засобів та великого штату працівників, на що посилається відповідач, не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі договорів підряду. А наявні у податкового органу відомості про випадки укладення суб'єктом господарювання договорів з контрагентами, щодо яких є підстави припускати про їх фіктивність, не може свідчити про удаваність усіх договорів за участі такого суб'єкта.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Судом беруться до уваги вищенаведені представлені позивачем первинні документи, які підтверджують товарність вказаних операцій.
Щодо тверджень відповідача про те, що в ряді податкових накладних вказано номер свідоцтва платника податку на додану вартість - позивача, який на момент виписки не був ще присвоєний такому, суд встановив наступне.
В листі №74 від 30 червня 2010 року, за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД АМВ ГРУПП», зазначено, що вказане підприємство підтверджує факт укладення вищенаведених угод та повідомляє про те, що при виписуванні податкових накладних працівниками вказаного підприємства допущено граматичні помилки, які на звернення позивача були виправлені, однак під час виправлення допущені інші помилки, а саме, помилково вписано номер свідоцтва платника ПДВ, яке було діючим на момент виправлення помилок, а не на момент виписування таких накладних. На повторне звернення позивача усі вказані помилки виправлені.
На пропозицію суду відповідач не навів жодних інших обставин на підтвердження своїх тверджень про безтоварність операцій з виконання договорів №01/12 та №02/12 від 01 грудня 2009 року.
Тому, зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобов'язань між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД АМВ ГРУПП»є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.
Статтею 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
З вищенаведеного вбачається, що нікчемним є договір лише у випадках прямо передбачених законом.
Однак, відповідач не надав суду достатніх та належних доказів з яких можливо було б встановити спрямованість вищезгаданого договору проти публічного порядку, що могло б слугувати підставою для розцінення такого нікчемним.
Судом також береться до уваги той факт, що договір, який на думку відповідача є нікчемним, в судовому порядку недійсним не визнавався.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно визначено валові витрати та сформовано податковий кредит за превірений період, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача винесено неправомірно, а відтак такі підлягають до скасування.
На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задоволити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львові від 02 липня 2010 року №0001713500/0/15528 та №0001703500/0/15530.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Оферта-Галюст» 3 (три) грн. 40 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2011 року.
Головуючий Ланкевич А.З.
Суддя Гавдик З.В.
Суддя Мартинюк В.Я.