79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
12 липня 2011 р. № 2а-12253/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд, в складі колегії суддів:
Головуючої -судді: Мричко Н.І.
Судді Потабенко В.А.
Судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідачів Гнатіва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу від 24.11.2010 року № 2189-к, поновлення на державній службі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України (далі -ДМС України) та Львівської митниці, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати наказ Державної митної служби України «По особовому складу»від 24.11.2010 року № 2189-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України позивача та наказ Львівської митниці від 25.11.2010 року № 1080-к «Про оголошення наказу Державної митної служби України», поновити позивача на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на відсутність правових підстав щодо винесення наказу про припинення перебування позивача на державній службі внаслідок порушення присяги державного службовця, що виявилося у неналежному виконанні ним своїх службових обов'язків, оскільки відповідно до п.21 Дисциплінарного статуту митної служби України невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів своїх посадових обов'язків є порушенням службової дисципліни (дисциплінарним правопорушенням), а не порушенням присяги, як вказує відповідач.
Окрім того, всупереч вимогам абз.2 п.31 Дисциплінарного статуту митної служби України, що передбачає обов'язкове проведення службового розслідування перед застосуванням такого дисциплінарного стягнення як звільнення, жодного службового розслідування по факту звільнення позивача з митних органів не проводилося, що в свою чергу позбавило позивача можливості знайомитися з матеріалами службового розслідування та надавати свої пояснення стосовно виявленого правопорушення.
Позивач зазначає, що ст. 35 Дисциплінарного статуту митної служби України передбачено вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, що має право застосувати до службовців митних органів керівник митного органу, проте таке дисциплінарне стягнення як припинення перебування на державній службі, даним нормативним документом не передбачено, як і повноваження керівника митного органу самостійно вирішувати питання про те, чи порушила посадова особа митного органу присягу державного службовця.
Вважає наказ митної служби України від 24.11.2010 року № 2189-к таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, з порушенням наданих повноважень та не ґрунтується на обґрунтованих та встановлених судовими рішеннями (вироками у кримінальних справах, постановами у справах про адміністративні правопорушення) фактах, що свідчать про порушення позивачем чинного законодавства у галузі митної справи. Так підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало не службове розслідування, а матеріали проведеної перевірки від 16.11.2010 року № 311-в, з яких не вбачається особистої причетності позивача до встановлених комісією фактів. Комісією не встановлено в чому саме полягало неналежне та несумлінне виконання позивачем своїх посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця, не вжито всіх можливих та необхідних заходів, спрямованих на встановлення дійсних обставин події, а перевірка була проведена неповно та поверхнево.
Також відповідачами порушено порядок звільнення передбачений Дисциплінарним статутом митної служби та нормами Кодексу Законів про працю України, оскільки всупереч вимогам ч.3 ст. 40 Кодексу законів про працю України та п.1 ст. 26 Дисциплінарного статуту митної служби України, позивача незаконно було звільнено в період його тимчасової непрацездатності, що є грубим порушенням трудового законодавства.
Враховуючи вищенаведене, вважає своє припинення перебування на державній службі необґрунтованим та протиправним, не погоджується з наказом ДМС України від 24.11.2010 року № 2189-к, наказом Львівської митниці від 25.11.2010 року № 1080-к та просить поновити його на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці з 25 листопада 2010 року та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідачів позовні вимоги заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, зазначивши що дії позивача містять ознаки несумлінного виконання своїх посадових обов'язків та порушення вимог пунктів 2.1, 2.2, 2.6, 2.11, 2.14, 2.18, 2.21, 2.31, 2.34 посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці, чим порушено Присягу державного службовця.
В даному випадку дії позивача не є дисциплінарним порушенням, а є наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця, як суб'єкта зі спеціальним статусом. Тобто, припинення перебування на державній службі не є видом застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а є наслідком порушення ним Присяги державного службовця, що становить самостійну підставу для припинення державної служби, встановлену статтею 30 Закону України «Про державну службу», а тому склад дисциплінарного проступку у даному випадку відсутній.
Крім того, у разі звільнення працівників із публічної служби на підставі Закону України «Про державну службу»обов'язок щодо проведення службового розслідування у працедавця відсутній, що підтверджено Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України №753/11/13-10 від 25.06.2010 року.
Оскільки позивача звільнено із займаної посади за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу», а не з підстав передбачених Кодексом законів про працю України, відповідач зазначає, що Оскільки України «Про державну службу»не містить обмежень щодо неможливості припинення державної служби службовій особі в період її тимчасової непрацездатності.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що рішення про припинення перебування на державній службі ОСОБА_3 прийняте у межах, спосіб та в порядку передбаченому чинним законодавством України, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідачів, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_3 прийнятий на роботу в митні органи з 09.01.1996 року. З 01.05.2010 року на підставі наказу № 470-к від 30.04.2010 року, переведений на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці (а.с. 33).
Наказом Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року «По особовому складу»припинено перебування позивача на державній службі в митних органах на вказаній посаді з 25.11.2010 року за порушення Присяги державного службовця, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» (а.с.5-8).
Підставою видання вищевказаного наказу є акт за результатами перевірки №21/2010-п від 24.11.2010 року, де у резолютивній частині комісією запропоновано за порушення вимог ст.17 Закону України «Про державну службу», Присяги державних службовців, керуючись вимогами п.6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» припинити перебування позивача на державній службі в митних органах України.
Так, внаслідок проведеної на підставі наказу Державної митної служби України від 16.11.2010 року № 311-в перевірки організації роботи Львівської митниці щодо здійснення митного контролю у пунктах пропуску через митний кордон України, відділах митного оформлення, стану роботи служби з контрабандою та порушеннями митних правил, відділу кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції, проведення службових розслідувань та перевірок, перевірки звернень громадян, організації взаємодії з іншими правоохоронними органами, складено акт № 21/2010-п від 24.11.2010 року, яким зафіксовано, що в період з 01.11.2010 року по 15.11.2010 року виявлено механізм ввезення на митну територію України товарів народного вжитку з уникненням від оподаткування, в якому задіяні співробітники Державної прикордонної служби України та посадові особи митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці.
Відповідно до акту перевірки щодо позивача комісією встановлено, що за період з 03.11.2010 року по 13.11.2010 року з митної території Республіки Польща виїхало 38 транспортних засобів з вантажем номер ВС8334АН, 02397ТА/13161ТН, 44372ТВ, ВС0366АР, ВС1435АТ, ВС6153АМ, ВС5779ВТ, ВС0647СА, ВС5970АР, ВН7899ВМ, LТМ69GL, АС1903АН, ВС0712ВК, ВС2950АА, 65BNS06, ВС1910AР, ВС5677ВХ, ВС9918СЕ, ВС0712ВК, ВС8553СВ, ВС7631ВС, ВС1284СВ, ВС5779ВТ, ВС2596ВО, ВС6153АМ, ВС7273СА, ВС4730СЕ, ВС4448ВМ, ВС4817СВ, ВС0427ВЕ, ВС3769АК, ВС3992ВМ, ВС8959АМ, ВС5677ВХ, ВС8727ВК, ВС8469ВВ, WL48586, ВС5420ВК, щодо яких наявна інформація про їх митне оформлення польською стороною.
Однак, в модулі «диспетчер ЗМК»ПІК «Інспектор-2006»відсутня будь-яка інформація про в'їзд на митну територію України, митне оформлення цих транспортних засобів посадовими особами Львівської митниці за період часу, вказаному у відповідних повідомленнях польської сторони.
Вищевказане свідчить про ознаки переміщення зазначених транспортних засобів з вантажем через митний кордон України з уникненням від оподаткування, незаконним звільненням від митного контролю та порушенням встановленого порядку ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України передбаченого Законом України від 13.10.2001 №2681-III (далі - Оскільки Україна від 13.10.2001 №2681-111).
Згідно з Журналом розподілу обов'язків особового складу ВМО №2 м/п «Рава-Руська»старший інспектор ВМО№ 2 м/п «Рава-Руська»ОСОБА_3 03.11, 04.11, 05.11, 07.11, 11.11, 12.11, 13.11.2010 року виконував службові обов'язки на в'їзді в Україну на смузі руху «червоний коридор», а 08.11, 09.11.2010 року виконував службові обов'язки на в'їзді в Україну як старший доглядової групи на смузі руху «червоний коридор».
Згідно з статтею 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Комісією в акті перевірки зроблено висновок, що ОСОБА_3 не було вжито належних заходів, передбачених статтями 40, 41 Митного кодексу України та п.1.6.5.1 Технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська -Хребенне», чим неналежно виконано свої службові обов'язки, передбачені пунктами 2.1, 2.2, 2.6, 2.11, 2.14, 2.18, 2.21, 2.31, 2.34 посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється компетенція адміністративних судів.
Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Польща Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 408 Митного кодексу України визначено, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регламентується ним, Законом України «Про державну службу».
Згідно з ст. 410 Митного кодексу України порядок і умови прийняття на службу до митних органів, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах визначаються законодавством України.
Дисциплінарний статут митної служби України, затверджений Законом України № 2805-ІV від 06.09.2005 року «Про дисциплінарний статут митної служби України», визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу України».
Таким чином, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним Кодексом України, Дисциплінарний статут митної служби України, на який безпосередньо вказується у Митному кодексі України, а в частині, що не регламентується цими законами, - Законом України «Про державну службу»та Кодексом законів про працю України, посилання на який міститься у Законі України «Про державну службу».
Оскільки будь-яка публічна служба є державною службою, суспільні відносини, пов'язані із створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами на державну службу, регулює Оскільки України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну службу»державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Статтею 10 даного Закону визначено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні -повідомити вищу за посадою особу.
Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону України № 3723-ХІІ).
В Посадовій інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці, затверджена начальником Львівської митниці 30.04.2010 року (далі -Посадова інструкція), передбачена основна мета його діяльності, зокрема, забезпечення дотримання норм чинного законодавства при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, громадянами.
Як зазначається в акті службового розслідування, позивачем неналежним чином виконано обов'язки передбачені пунктами 2.1, 2.2, 2.6, 2.11, 2.14, 2.18, 2.21, 2.31, 2.34 Посадової інструкції.
Відповідно до п.2.1. Посадової інструкції старшиий інспектор відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці здійснює митний контроль та митне оформлення товарів, транспортних засобів, ручної поклажі пасажирів і водіїв, валютних цінностей та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами у відповідності до діючих технологічних схем згідно напрямку визначеного начальником сектору у відповідному журналі розподілу обов'язків.
При митному контролі і митному оформленні чітко дотримується вимог чинного законодавства та існуючих технологічних схем (п.2.2); отримує від перевізників, митних брокерів, громадян та декларантів документи, які необхідні для митного оформлення, та забезпечує їх зберігання (п.2.6); здійснює митний огляд вантажів, що переміщуються через митний кордон України. Перевіряє якість тари і упаковки, наявність на ній маркування, правильність упаковки, кріплення. У разі необхідності накладає митне забезпечення (п.2.11); вносить необхідні записи у відповідних журналах, які ведуться згідно з номенклатурою справ митного поста (п.2.14); постійно працює над виявленням порушень митних правил, контрабанди при здійсненні митного контролю; складає протоколи про порушення митних правил з дотриманням вимог чинного законодавства (п.2.18); при проведенні митного контролю та митного оформлення дотримується вимог Положення про зону митного контролю та забезпечує їх дотримання посадовими особами та громадянами (п.2.21); використовує при здійсненні митного контролю та митного оформлення відповідні програмно-інформаційні комплекси ЄАІС Держмитслужби України, бази даних митного поста, та вносить до них достовірні відомості (п.2.31); організовує та забезпечує контроль за ваговими та кількісними показниками товарів, при здійсненні їх митного оформлення (п.2.34).
Також, відповідно до розділу 4 Посадової інструкції, зазначена посадова особа несе відповідальність відповідно до законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією», Дисциплінарного статуту митної служби України, інших законодавчих актів, в тому числі за невиконання Урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби України, порушення Присяги державних службовців, невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків тощо.
З акту перевірки від 24.11.2010 року № 21/2010-п вбачається, що за період з 01.11.2010 року по 15.11.2010 року із пункту пропуску «Хребенне»у напрямку пункту пропуску «Рава-Руська»Львівської митниці виїхало 97 транспортних засобів з товарами різної вагової категорії. При цьому інформація про дані транспортні засоби надійшла у вигляді смс-повідомлень до серверу TCS митного поста «Рава-Руська»у проміжок часу одна-дві години.
Але не зважаючи на зазначене, 38 транспортних засобів під час чергування інспектора Огорілка М.І. не перетнули митний кордон України в межах пункту пропуску «Рава-Руська»Львівської митниці згідно направлених смс-повідомлень та вимог Технологічної схеми пропуску.
Факт неперетину митного кордону 38 транспортними засобами (згідно з переліком наведеним в Акті за результатами перевірки, табл. № 29 а.с. 42) в межах пункту пропуску «Рава-Руська»під час чергування старшого інспектора Огорілка М.І. відповідачами у справі також не заперечується. Однак відповідачі зазначають, що дані транспортні засоби на протязі однієї-двох діб після виїзду з пункту пропуску «Хребенне»(Республіки Польща) перетнули державний кордон в інших пунктах пропуску Львівської митниці, а саме: «Краківець»та «Шегині»без товарів, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та/або оподаткування, а тому, на думку відповідача, зазначений факт свідчить про неодноразові випадки наявної налагодженої протиправної схеми та механізму ввезення товарів з уникненням від оподаткування, а старшим інспектором Огорілком М.І. відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська»після завершення чергових змін 03.11, 04.11, 05.11, 07.11, 08.11, 09.11, 11.11, 12.11 та 13.11.2010 року не було вчинено жодних дій на доведення інформації керівництву про нестандартні ситуації та проблемні питання, які виникли у пункті пропуску, включаючи виявлення розбіжностей наявної інформації в смс-повідомленні та товаросупровідних документах.
Згідно з Журналом розподілу обов'язків особового складу відділу митного оформлення №1-4 митного поста «Рава-Руська»старший інспектор відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці ОСОБА_3 03.11, 04.11, 05.11, 07.11, 08.11, 09.11, 11.11, 12.11 та 13.11.2010 року виконував службові обов'язки на смузі руху «червоний коридор»в'їзд в Україну.
Пунктом 2 розпорядження «Про проведення експерименту з обміну інформацією про транспортні засоби»та розпорядження начальника митного поста «Рава-Руська»від 29.10.2010 року № 44-р зобов'язано визначити начальників відділів митного оформлення № 1-4 митного поста «Рава-Руська»відповідальними за організацію роботи по проведенню експерименту у підпорядкованих структурних підрозділах під час виконання своїх службових обов'язків, а також відповідальним особам, визначеним у п. 2 цього розпорядження забезпечити визначення безпосередніх виконавців, з посадових осіб підрозділів за здійсненням митного контролю та митного оформлення транспортних засобів на підставі інформації, що надається польською стороною (п.3.1 розпорядження).
Оскільки крім Журналу розподілу функціональних обов'язків особового складу відділу митного оформлення № 1-4 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці який визначав би безпосередніх виконавців з посадових осіб підрозділу за здійсненням митного контролю та митного оформлення транспортних засобів в період з 01 по 15 листопада 2010 року, жодного іншого окремого документа, видано не було, суд вважає, що такий Журнал розподілу функціональних обов'язків не може бути належним доказом, що підтверджує безпосередніх виконавців з посадових осіб підрозділу за здійсненням митного контролю та митного оформлення транспортних засобів на підставі інформації, що надавалась польською стороною.
Пунктом 2.4 Тимчасового порядку порядок дій посадових осіб підрозділів митного оформлення, що здійснюють свої функції у пункті пропуску «Рава-Руська», при отриманні та використанні інформації від Митної служби Республіки Польща про транспортні засоби, що переміщуються через державний кордон визначено, що посадова особа митного поста «Рава-Руська», яка згідно з журналом розподілу обов'язків виконує функції «в єдиному офісі»та на смузі руху «червоний коридор»щодо оформлення товарів фізичних осіб, за наявності відповідної відмітки в АСМО «Інспектор 2006»звіряє інформацію, зазначену в смс-повідомленні, з інформацією, вказаною в товаросупровідних документах .
Відтак, аналізуючи в сукупності дії ОСОБА_3 щодо виконання ним своїх посадових обов'язків, покладених на нього посадовою інструкцією старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці, Технологічною схемою пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська - Хребенне», Тимчасовим порядком, суд дійшов висновку, що в обов'язки позивача не входило виявлення автомобілів, які не рухалися по смузі руху «червоний коридор»і не перетнули Державний кордон України.
Відповідачами також не надано суду доказів того, що позивач був повідомлений (повинен був бути повідомлений, та в який спосіб) про виїзд з польської території з вантажем вищевказаних транспортних засобів.
Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця: 1) за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, 2) порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, 3) а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює (ст. 14 Закону України № 3723-XII).
У статті 30 Закону України «Про державну службу»визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі, зокрема, відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Позивача було звільнено із займаної посади за порушення Присяги державного службовця за пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».
Пунктом 6 статті 30 Закону України «Про державну службу»визначено, що відмова державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону, є підставою припинення державної служби.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну службу»громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки». Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Зі спірного наказу ДМСУ від 24.11.2010 року № 2189-к вбачається, що підставою для звільнення позивача стало неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, що є порушенням Присяги державного службовця.
Представник відповідачів у судовому засіданні зазначив, що позивача було звільнено не за порушення дисципліни, а за порушення Присяги державного службовця, що є самостійною підставою для звільнення згідно Закону України «Про державну службу», а тому норми Дисциплінарного статуту митної служби України в даному випадку не можуть бути застосовані.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідачів та зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна в митній службі України (далі -службова дисципліна) полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління.
Згідно з ч. 2 п. 2 п. 1 Дисциплінарного статуту за неправомірні рішення, дії або бездіяльність посадові особи митної служби несуть дисциплінарну, адміністративну або іншу відповідальність (в тому числі і кримінальну) згідно із законами.
Відповідно до ч. 1 п. 4 Дисциплінарного статуту кожна посадова особа митної служби зобов'язана додержуватися Конституції України, Митного кодексу України, цього Дисциплінарного статуту та інших законів України.
Пунктом 21 Дисциплінарного статуту порушення службової дисципліни визначене як протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
З наведених норм діючого законодавства чітко вбачається, що порушення Присяги державного службовця є порушенням службової дисципліни, суть якої, а також види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування визначено Дисциплінарним статутом митної служби України, який є обов'язковим для застосуванні в митних органах.
Відповідно до пункту 23 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання; 4) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 5) попередження про неповну службову відповідність; 6) звільнення з митного органу.
Згідно пункту 31 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування.
Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Отже, особливістю застосування передбаченої пунктом 6 зазначеної статті Закону -підстави для звільнення (зокрема, порушення присяги державного службовця) є обов'язкове проведення службового розслідування для встановлення фактів порушення законодавства (і, відповідно, присяги державного службовця) або наявності судового рішення, що підтверджує факт скоєння особою адміністративного правопорушення або злочину.
У судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами, що службове розслідування при звільненні позивача органами митної служби не проводилось, що є порушенням вказаного Закону та порядку накладення стягнення.
Крім того, суд приходить до висновку, що митними органами порушення позивачем Присяги, що виявилось у невиконанні ним своїх службових обов'язків та вимог діючого законодавства, встановлено не було.
Принцип обґрунтованості вимагає від суб'єкта владних повноважень, який приймає рішення про звільнення особи із займаної посади, обов'язково мотивувати дане рішення, тобто вказувати правові підстави звільнення особи, які передбачені чинним законодавством України, а також зазначати відповідні докази, що свідчать про наявність підстав звільнення.
Оскільки України «Про державну службу»регламентує правовий статус посадових осіб митної служби України лише в частині, яка не визначена іншими нормами, і цей Оскільки не містить в собі порядку встановлення факту порушення державним службовцем дисципліни, суд вважає, що встановлення цього факту повинно здійснюватися відповідно до Дисциплінарного статуту митної служби України та «Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України», затвердженої наказом ДМСУ №918 від 13.08.2010 року, якими цей порядок і врегульовано.
Отже, припинення державної служби за порушення Присяги не є видом дисциплінарного стягнення. Проте, очевидно, що відповідач повинен довести обставини, які складають зміст порушення. Оскільки державну службу припинено за невиконання п. 2.1, 2.2, 2.6, 2.11, 2.14, 2.18, 2.21, 2.31, 2.34 Посадової інструкції, що, в свою чергу, відповідач вважає порушенням Присяги, то фактично, йдеться про порушення службової дисципліни. Відтак, відповідач повинен довести ті обставини, які складають зміст порушення службової дисципліни, як це передбачено у ст. 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», тобто: протиправність дій чи бездіяльності і вину правопорушника.
В наказі Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».
Також судом встановлено, що звільнення ОСОБА_3 з органів митної служби України відбулось під час його перебування в стані тимчасової непрацездатності, що суперечить вимогам п. 26 Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України», де передбачено, що дисциплінарне стягнення не застосовується, у разі відсутності посадової особи митної служби на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, аналогічне положення міститься і в ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю в Україні. Факт перебування позивача на лікарняному підтверджується листком непрацездатності від 23.11.2010 року.
За правилами, встановленими ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі у спосіб та порядку, передбаченому законом не встановили об'єктивно і достовірно факт протиправного, винного (умисного чи необережного) діяння (дії чи бездіяльності) позивача, а, відтак, і вчинення ним порушення службової дисципліни, що полягає в порушенні позивачем своїх посадових обов'язків, які передбачені у п. 2.1, 2.2, 2.6, 2.11, 2.14, 2.18, 2.21, 2.31, 2.34 Посадової інструкції чи вчинення позивачем дій, які є порушенням Присяги державного службовця.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що наказ Державної митної служби України «По особовому складу»від 24.11.2010 року № 2189-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3 прийнято без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовні вимоги з цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як наслідок, слід визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці від 25.11.2010 року № 1080-к «Про оголошення наказу Державної митної служби України»в частині оголошення наказу Державної митної служби України № 2189-к від від 24.11.2010 року «По особовому складу», оскільки без наказу Державної митної служби № 2189-к від 24.11.2010 року він самостійного правового значення не має.
Оскільки, відповідно до вимог ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, отже, порушене відповідачем право ОСОБА_3 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді, тобто на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці.
Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3 станом на день звільнення 25.11.2010 року становила 3 131,48 грн., середньоденна - 145,65 грн. З часу звільнення (25.11.2010 року) по день постановлення судового рішення (12.07.2011 року) минуло 155 робочих днів. Відтак, втрачений заробіток становить 22 575,75 гривень (145,65 грн. х 155).
Відповідно до п. 2, 3 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З урахуванням наведеного, в частині поновлення ОСОБА_3 на попередній посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3131,48 гривень постанова суду виконується негайно.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки, позивач відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати державного мита, як такий, що звернувся до суду для вирішення спору, що виникає з трудових відносин, а інші судові витрати позивачем належним чином підтверджені не були, то жодні витрати з Державного бюджету, на користь позивача, судом не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними і скасувати наказ Державної митної служби України «По особовому складу»від 24.11.2010 року № 2189-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3 та наказ Львівської митниці від 25.11.2010 року № 1080-к про оголошення наказу Державної митної служби України.
Поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці з 25 листопада 2010 року.
Зобов'язати Львівську митницю виплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.11.2010 року по 12.07.2011 року в сумі 22 575 (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 75 коп.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на державній службі в митних органах та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в сумі 3 131, 48 грн. звернути до негайного виконання.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 15 липня 2011 року
Головуючий-суддя Мричко Н.І.
Суддя Потабенко В.А.
Суддя Сакалош В.М.