79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
13 липня 2011 р. № 2а-5308/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.
при секретарі судового засідання Денькович Л.І.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довіреність від 26.05.2011 року
від відповідача -ОСОБА_3 (довіреність від 29.10.2010 року № 14316/6/10-009)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом
ПП "Євротранс"
до Державна податкова інспекція у м.Червонограді
про про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Приватне підприємство «Євротранс»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000282301 від 19.04.2011 року.
Ухвалою від 13 травня 2011 року відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.04.2011 року позивачем було отримано податкове повідомлення -рішення № 0000282301 видане 19.04.2011 року ДПІ у м. Червонограді яким було зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 5297, 00 гривень. Дане податкове повідомлення -рішення було видане на підставі акту перевірки № 292/2301/32188313 від 11 квітня 2011 року. Позивач не погоджуться з висновками ДПІ у м. Червонограді, що він не має права на відшкодування податку на додану вартість в сумі 5296, 84 грн., який було сплачено постачальнику товару ТОВ «Спецторг Трак», оскільки постачальниками даного товару є підприємства ТОВ «Турбо Альянс»та ТОВ «Будгарант», перевірку яких провести не можливо у зв'язку з тим, що ТОВ «Турбо Альянс»місцезнаходження не встановлено, а ТОВ «Укрбудгарант»визнано банкрутом, спростовує вказані твердження поданими первинними документами.
Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задоволити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у заперечені на позовну заяву від 27.05.2011 року .
Постанова в повному обсязі складена та підписана 18 липня 2011 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази та давши їм оцінку, суд встановив наступне.
11 квітня 2011 року ДПІ у м. Червонограді проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Євротранс»з питань достовірності взаєморозрахунків з ТОВ «Спецторг Тракт»та ТОВ «Турбо -Альянс», ТОВ «Укрбудгарант»та нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за липень -серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 року по 31.08.2010 року, за результатами якої складено акт від 11.04.2011 року №292/2301/32188313 (далі -акт перевірки).
В результаті проведення перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за липень в сумі 2101, 00 грн. за серпень в сумі 3126, 00 грн., 2010 року.
19.04.2011 року на підставі акта перевірки ДПІ у м. Червонограді винесено податкове повідомлення-рішення № 0000282301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5297, 00 грн.
Як вбачається з акта перевірки, (стор 4-5) податковий орган вважає, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету. Право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України від продавця якщо суму ПДВ було сплачено покупцем постачальнику, а отриману від покупця суму податку ПДВ в цінні товару сплачено до бюджету продавцем. Оскільки зустрічну перевірку по ланцюгу до виробника на вимогу наказу ДПА України від 24.04.2003 р № 196 «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам»(зі змінами та доповненнями) провести неможливо, то неможливо підтвердити фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету, отже дана сума відшкодуванню не підлягає і відповідно до п.п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 у разі з'ясування факту за яким платник податку не має права на бюджетне відшкодування, податковий орган надсилає повідомлення в якому зазначає причини відмови, тобто сума податкового кредиту по придбанню товаро -матеріальних цінностей, отриманих ПП «Євротранс»від постачальника ТОВ «Спецторг Тракт»по 1-й ланці та від ТОВ «Турбо -Альянс», ТОВ «Укрбудгарант»ІІ - ланка постачання не підлягає бюджетному відшкодуванню.
В матеріалах справи наявні акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.12.2010 року № 7561/23-11/36844005 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Турбо -Альянс»з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Спецторг -Трак»відомостей та акт від 23.12.2010 року № 723/23-3/36297229 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Укрбудгарант»з питань підтвердження відомостей отриманих від платника податків ТОВ «Спецторг -Трак»за серпень 2010 року.
20.10.2009 року між ТзОВ «Спецторг Трак»(постачальник) та ПП «Євротранс»(покупець) укладений договір довгострокового постачання № 28.
Згідно видаткових накладних № Т-002596 від 24.06.10 року, № Т-002708 від 30.06.2010 року, № Т -000059 від 30.06.2010 року, № Т -003001 від 14.07.10 року, № Т -002980 від 13.07.10 року, № Т- 002962 від 13.07.2010 року, № Т- 003054 від 17.07.2010 року, № Т- 003040 від 16.07.2010 року, № Т -003251 від 27.07.10 року, № Т- 003436 від 04.08.2010 року, № Т- 003505 від 06.08.10 року, № Т- 003506 від 06.08.10 року, № Т- 003507 від 06.08.2010 року, № Т- 003508 від 06.08.10 року, № Т- 003510 від 06.08.2010 року, № Т- 003509 від 06.08.2010 року, № Т- 003504 від 06.08.2010 року, № Т- 003557 від 09.08.2010 року, № Т- 003659 від 13.08.2010 року, № Т- 003677 від 13.08.2010 року, № Т- 003979 від 30.08.2010 року, № Т- 002454 від 15.06.2010 року постачальником ТОВ «Спецторг Транс» передано ПП «Євротанс»тавари (запчастини) на підставі договору № 28 від 20.10.2009 р.
ПП «Євротранс»проведено оплату за запчастини ТОВ «Спецторг Трак», що підтверджується платіжним дорученням від 19.08.2010 року № 611, від 13.08.2010 року № 586, від 10.08.2010 року № 576, від 30.07.2010 року № 552, від 19.07.2010 року № 520, від 15.07.2010 року № 511, від 09.07.2010 року № 486, від 01.07.2010 року № 472, від 25.06.2010 року № 463, від 15.06.2010 року № 440, від 15.06.2010 року № 440, від 25.06.2010 року № 463, від 01.07.2010 року № 472, від 09.07.2010 року № 486, від 15.07.2010 року № 511, від 19.07.2010 року № 520, від 30.07.2010 року № 552, від 10.08.2010 року № 576, від 13.08.2010 року № 586, від 19.08.2010 року № 611.
Згідно податкових накладних від 30.08.10 року № 0000003818/5, від 13.08.10 року № 0000003527/5, від 13.08.10 року № 0000003547/5, від 09.08.10 року № 0000003420/5, від 06.08.10 року № 0000003383/5, від 06.08.10 року № 0000003382/5, від 06.08.10 року № 0000003384/5, від 06.08.10 року № 0000003391/5, від 06.08.10 року № 0000003385/5, від 06.08.10 року № 0000003390/5, від 06.08.10 року № 0000003387/5, від 04.08.10 року № 0000003331/5, від 27.07.10 року № 0000003124/5, від 17.07.10 року № 0000002931/5, від 16.07.10 року № 0000002919/5, від 14.07.10 року № 0000002880/5, від 13.07.10 року № 0000002854/5, від 13.07.10 року № 0000002845/5, від 30.06.10 року № 0000000059/5а, від 30.06.10 року № 0000002591/5, від 24.06.10 року № 0000002484/5, від 15.06.10 року № 0000002356/5 продавець ТОВ «Спецторг Трак»передано поставку товарів ПП «Євротанс»згідно договору № 28 від 20.10.2009 року.
Відповідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (зарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до статті 7.2.6 цього Закону).
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".
Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (договору довгострокового постачання № 28 від 20.10.2009 року, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень) дає підстави зробити висновок, що документи, на підставі яких позивач включив суми до податкового кредиту відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій. Відтак, зазначені дії позивача, щодо формування податкового кредиту є правомірними.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Як вбачається з установлених судом обставин справи, подані позивачем платіжні доручення, видаткові та податкові накладні - містять інформацію щодо змісту проведених досліджень у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених названими договорами. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені і у декількох окремих документах.
Окрім того, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету є наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.
Позивачем на підставі податкових накладних (описаних вище) правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ. Слід також зазначити, що наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством. Належних доказів зворотного ДПІ суду не надано.
Необхідно також врахувати позицію Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України, згідно якої несплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Зазначені норми вказують на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Усі суб'єкти господарської діяльності, з якими позивач мав взаємовідносини були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість). За таких обставин зазначені контрагенти мали право надавати покупцю (позивачу відповідні податкові накладні.
Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000282301, - належить скасувати.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задоволити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте ДПІ у м. Червонограді від 19.04.2011 року № 0000282301.
3. Стягнути з Державного Бюджету України на користь ПП «Євротранс»(адреса:80100, м. Червоноград, вул..Львівська, 32, код ЄДРПОУ32188313) 3 (три) гривні 40 коп. судового збору.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна